Постанова

від 13.06.2013 по справі 818/4139/13-а

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р. Справа №818/4139/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Мамонтової К.В.,

представника позивача - Клещенко О.М.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/4139/13-a

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумлитсплав"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумлитсплав" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Сумлитсплав") звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.05.2013р. №0000322230, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 23508,0 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 5 877,0 грн.;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.05.2013р. позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 15.05.2013р. № 0000322230, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 23508,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 5877,00 грн.

Позивач вважає рішення протиправним та таким, що суперечить чинному законодавству, виходячи з наступного.

У податковому повідомленні-рішенні від 15.05.2013р. №0000322230 йде посилання на Акт перевірки №992/2230/37282721/16 від 26.03.2013р.

Однак про вищевказаний акт перевірки ТОВ «Сумлитсплав» нічого не відомо, його не підписував та не отримував.

Таким чином, позивач позбавлений права оскаржити податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах від 15.05.2013р. № 0000322230 по суті.

Крім того, відповідно до ч. 2 п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Конституцією України, а саме ч. 2 ст. 19 передбачено, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до п. п. 21.1. 1 п. 21. 1 ст. 2 1 Податкового Кодексу, органи податкової служби мають діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Крім того, позивач зазначив, що господарські операції з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн» носять реальний характер та підтверджені первинними документами.

Таким чином, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 13.03.2013 р. по 19.03.2013 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Компанія «Скрап-Продакшн», за результатами якої складено акт перевірки №992/2230/37282721/16 від 26.03.2013 р. (а.с. 10-18).

15.05.2013 р. ДПІ у м. Сумах прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 29385,00 грн., у тому числі 23508,00 грн. - за основним платежем та 5877,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що 16.03.2012 року позивачем із ТОВ «Компанія «Скрап продакшн»» укладено договір поставки піч індукційної (а.с. 33-34).

На підтвердження реальності зазначеної операції позивачем надано до суду:

- податкові накладні: №26 від 16.03.2012року та №27 від 19.03.2012 року, №35 від 20.03.2012 року;

- рахунок фактуру №163033 від 16.03.2012 року;

- видаткову накладну №163033 від 23.03.2012 року;

- виписки по особовому рахунку за 19- 20.03.2012 року;

- платіжне доручення №50 від 16.03.2012 року, №53 від 19.03.2012 року, №54 від 20.03.2012 року (а.с. 33-39, 43-46 );

Перевезення здійснювалося ФОП Федорко П.І.

На підтвердження реальності перевезення позивачем надано товарно - транспортну накладну від 23.03.2012 року та договір між ФОП Федорко П.І. та ТОВ «Сумилитсплав» на перевезення піч, акт виконаних робіт на перевезення вантажу та товарний чек про оплату послуг перевезення (а.с. 40-42).

Зазначена піч була використана у власній господарській діяльності, шляхом поставлення на баланс підприємства та введенням в експлуатацію, що підтверджується карткою рахунку №152, карткою рахунку №104, наказом №4/2 від 02.04.2012 року «Про введення в експлуатацію», дозволом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Сумській області (а.с. 47-54).

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту про відсутність за місцем знаходженням контрагентів позивача та відсутність товарно -транспортних накладних.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках акту про відсутність за місцем знаходженням контрагентів позивача .

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від контрагента податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлена у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сумах від 15.05.2013 р. № 0000322230 прийнято з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 293,85 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумлитсплав" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах №0000322230 від 15.05.2013 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23508,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 5877,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумлитсплав" (код ЄДРПОУ 37282721) судовий збір в сумі 293 грн. 85 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 18.06.2013 р.