Рішення

від 10.06.2013 по справі 913/893/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 червня 2013 року Справа № 913/893/13

Провадження №18пн/913/893/13

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради , м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Луганське лісомисливське господарство» , м. Луганськ

до малого державного підприємства «Лісова казка» , м. Луганськ, сел. Красний Яр

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- Управління Державної казначейської служби України у Луганській області , м. Луганськ;

- Луганська обласна рада , м. Луганськ

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 59488,50 грн.

за участю представників:

від заявника: Паршутін А.Б. - прокурор, посвідчення від 09.10.2012;

від позивача: Кожихов А.Ю. за дов. від 19.03.2012;

від відповідача: Шемяков Д.М. за дов. від 22.04.2013;

від 3-х осіб: представники не прибули.

Суть спору: прокурором заявлено вимоги:

- про стягнення з відповідача до Державного бюджету Жовтневого району шкоди в сумі 59488,50 грн., яка заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки;

- про спонукання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 2,8 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, селище Красний Яр, шляхом демонтажу бази відпочинку.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.04.2013 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач - Луганська міська рада не є власником земельної ділянки щодо якої заявлено позов. Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Луганського лісомисливського господарства (третій особі по справі).

Третя особа - ДП «Луганське лісомисливське господарство» письмовими поясненнями від 30.04.2013 № 282 повідомила суд, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель територіальної громади м. Луганська, а належить до Державного лісового фонду Красноярського лісництва ДП «Луганське лісомисливське господарство». Тому, розпоряджатися цією земельною ділянкою позивач не вправі.

Третя особа - Луганська обласна рада поясненнями від 10.06.2013 підтримала позов прокурора в повному обсязі.

Інші треті особи відзиви на позовну заяву суду не подали.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін та третьої особи (ДП «Луганське лісомисливське господарство»), суд

В С Т А Н О В И В:

Перевіркою, проведеною державною інспекцією сільського господарства в Луганській області встановлено, що відповідачем у порушення ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України самовільно зайнято земельну ділянку площею 2,8 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, сел. Красний Яр; на самовільно зайнятій земельній ділянці відповідачем розташовано базу відпочинку.

За результатами перевірки державною інспекцією сільського господарства в Луганській області складено акт перевірки від 15.03.2013, який представник відповідача підписувати відмовився (про що в акті зроблено відмітку), а також здійснено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Згідно вказаному розрахунку, самовільно зайнята відповідачем земельна ділянка перебуває у державній власності і віднесена до земель лісогосподарського призначення; розмір заподіяної шкоди склав 59488,50 грн.

Прокурор у позовній заяві вказав, що власником землі є Луганська міська рада, так як земельна ділянка знаходиться у межах населеного пункту (м. Луганська).

На підставі вказаних доводів прокурором заявлено вимоги:

- про стягнення з відповідача до Державного бюджету Жовтневого району шкоди в сумі 59488,50 грн., яка заподіяна державі внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки;

- про спонукання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 2,8 га, яка розташована за адресою: м. Луганськ, селище Красний Яр, шляхом демонтажу бази відпочинку.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.04.2013 проти позову заперечує посилаючись на те, що позивач - Луганська міська рада не є власником земельної ділянки щодо якої заявлено позов. Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Луганського лісомисливського господарства (третій особі по справі).

Третя особа - ДП «Луганське лісомисливське господарство» письмовими поясненнями від 30.04.2013 № 282 повідомила суд, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель територіальної громади м. Луганська, а належить до Державного лісового фонду Красноярського лісництва ДП «Луганське лісомисливське господарство». Тому, розпоряджатися цією земельною ділянкою позивач не вправі.

Третя особа - Луганська обласна рада поясненнями від 10.06.2013 підтримала позов прокурора в повному обсязі.

Інші треті особи відзиви на позовну заяву суду не подали.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку, що позов ні підлягає задоволенню за таких підстав:

Пунктами 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» встановлено:

3. З дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

4. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності ;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств , установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Відповідно до пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності , зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

Прокурор пред'явив позов в інтересах держави в особі Луганської міської ради посилаючись на те, що саме остання є власником спірної земельної ділянки.

Разом з цим, прокурор не подав суду доказів цих своїх доводів.

Єдиним обґрунтуванням того, що позивач є власником спірної земельної ділянки прокурор вказав той факт, що ця ділянка знаходиться в межах населеного пункту - м. Луганська.

Однак, як вказано в пункті 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону земельні ділянки, які розташовані в межах населених пунктів також можуть знаходитися і у державній власності (а не лише в комунальній), наприклад, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств та інші.

Із доданих прокурором до позовної заяви матеріалів, на підставі яких заявлено позов, витікає, що спірна земельна ділянка знаходиться саме в державній власності , а не комунальній, як вказано у позовній заяві.

Зокрема, це зазначено у розрахунку розміру шкоди, який здійснено державною інспекцією сільського господарства в Луганській області, яка на вимогу прокурора проводила перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства.

У цьому ж розрахунку також вказано, що спірна земельна ділянка за категорією земель віднесена до земель лісогосподарського призначення .

Третя особа по справі - державне підприємство «Луганське лісомисливське господарство» письмовими поясненнями від 30.04.2013 № 282 повідомила суд, що спірна земельна ділянка відноситься до Державного лісового фонду Красноярського лісництва ДП «Луганське лісомисливське господарство» та знаходиться у постійному користуванні останнього на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, з урахуванням положень п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України (цим пунктом встановлено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ).

Витяг з цих картографічних матеріалів залучено до матеріалів справи.

Як було вказано вище право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності реалізується лише після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку (пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» ).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов'язковою . Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно , обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 2 вказаного Закону)

Нерухоме майно - земельні ділянки , а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення (ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 3 ст. 3 вказаного Закону).

Таким чином, вищенаведеними актами законодавства чітко встановлено, що офіційним підтвердженням права власності на земельну ділянку є державна реєстрація такого права.

Відповідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор не подав суду доказів своїх доводів, що спірна земельна ділянка знаходиться у власності позивача - Луганської міської ради.

Посилання прокурора на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту - м. Луганська не є доказом права власності позивача на земельну ділянку, так як закон встановлює можливість перебування таких земельних ділянок також і у власності держави в особі органів державної влади.

Крім того, законодавчо визначеним засобом доказування вказаного факту є державна реєстрація права власності.

Таким чином, прокурор не довів суду, що права та законні інтереси держави саме в особі Луганської міської ради порушені, тоді як підставою звернення прокурора до суду, як вказано у позовній заяві (а/с 3), було саме порушення інтересів держави в особі Луганської міської ради, як власника землі.

Крім того, прокурор в позовній заяві взагалі не обґрунтував вимоги про відшкодування шкоди саме в доход Державного бюджету Жовтневого району та не обґрунтував можливість існування такого бюджету.

Пояснення прокурора від 16.04.2013, якими по суті змінюються підстави позову відносно того, що за вимогою про спонукання відповідача звільнити земельну ділянку прокурор є самостійним позивачем , не приймаються судом до уваги, так як ці зміни підстав позову заявлені вже після початку розгляду господарським судом справи по суті (протокол судового засідання від 09.04.2013 ).

Питання про стягнення судового збору не вирішується, так як прокурора звільнено від цих судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

10 червня 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17 червня 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко