Постанова

від 06.06.2013 по справі 2а-478/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2013 року м. Київ К/9991/58575/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області про стягнення доплати до пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Марківського районного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області, у якому просив зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок, як інваліду війни 3 групи, щомісячного підвищення до пенсії за період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області здійснити підвищення пенсії позивачу у розмірі 200 % мінімальної пенсії, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та «Про Державний бюджет України на 2005 рік», з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги без розгляду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» віднесений до інвалідів війни, та отримує пенсію за вислугу років з урахуванням підвищення на 200% мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії у період з 2004 року по 2006 рік, проводилось позивачу виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» та від 27 серпня 2003 року № 1350 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та деяких інших осіб» з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком 19, 91грн.

Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакціях, на час виникнення спірних правовідносин) пенсії за вислугу років інвалідам війни ІІІ групи, підвищуються на 200 % мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції Закону України від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV ), яка набрала чинності 12 січня 2005 року. Зокрема, відповідно до частини першої цієї норми мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23 грудня 2004 року № 2291-ІV , на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімальної пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги охоплюють період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2006 року.

Розрахунок підвищення до пенсії позивачу проведено, виходячи з установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Редакція частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрала чинності лише 12 січня 2005 року, тому її положення не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли до цієї дати.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачеві за 2005 рік застосуванню підлягають положення статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не наведена постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-IV від 5 жовтня 2005 року, частину четверту статті 13 викладено в такій редакції: «Інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються, зокрема інвалідам війни ІII групи на 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» (дана норма набрала чинності з 01 січня 2006 року).

Таким чином з 01 січня 2006 року підвищення до пенсії позивачу як інваліду війни ІІІ групи підлягає виплаті відповідно до зазначеної норми, тобто у розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині перерахунку підвищення до пенсії як інваліду війни ІІІ групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком за період з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про наявність підстав для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та зміну судового рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 28 липня 2011 року скасувати.

Постанову Марківського районного суду Луганської області від 30 вересня 2009 року змінити, а саме, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_3 за період з 12 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року недоплачену суму підвищення до пенсії, як інваліду війни, виходячи з розміру 200% мінімальної пенсії за віком, рівної прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом на відповідний період, з урахуванням здійсненних виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.»

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: Т.О. Лиска

В.І. Бутенко

М.М. Олексієнко