Ухвала

від 26.04.2010 по справі 2а-478/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 р. Справа № 76029/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Каралюса В.М.

Суддів Олендера І.Я. , Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання Балко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії по інвалідності, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ст.ст.50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 лютого 2006 року та стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області на користь позивача недоплачену пенсію з лютого 2006 року по 01 квітня 2009 року у розмірі 32805 грн. 77 коп. Зобов»язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати йому пенсію у відповідності до вимог ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вихдячи із розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком з 01.04.2009 року - 498 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається та те, що він є інвалідом ІІI групи, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів ІІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Відповідач нараховує йому пенсію за рахунок коштів державного бюджету виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року, постанови Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року, постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, якими встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій та поетапного збільшення її розмірів, що на думку позивача суперечить чинному законодавству. Крім того позивач має статус особи, яка проживає на території гірського населеного пункту, а тому розмір його пенсії повинен бути збільшений на 20 %.

Постановою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію у вигляді недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20.02.2006 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Його віднесено до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії А №102642 від 03.03.2006 року та вкладки до посвідчення №625681с від 17.03.2009 року. З копії довідки Івано-Франківської МСЕК №201684 від 25.02.2009 року та довідки серії 2-18 АД №005851 від 25.02.2009 року вбачається, що позивачу встановлено ІІI групу інвалідності на захворювання, що пов'язано з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області. Позивач має статус громадянина, який проживає на території гірського населеного пункту, що підтверджується посвідченням серії А №011522 від 18.12.2008 року, реєстраційний номер 4318. Як вбачається з матеріалів справи в період з лютого 2006 року ОСОБА_1 призначено пенсію в розмірі та порядку, встановленому постановами Кабінету Міністрів України.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда ІІI групи не може бути нижчою від шести мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу, застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року, постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Вищенаведене також підтверджується тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп від 22.05.2008 року.

Однак, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивач звернувся з означеним позовом лише 04.06.2009 року /а.с.1/, тобто з пропуском річного строку звернення до адміністративного суду, визначеного ст.99 КАС України, а відповідачем заявлено відповідне клопотання про його застосування /а.с.34-37/.

Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до адміністративного суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої державної та додаткової пенсії позивачу із врахуванням дати його звернення до суду першої інстанції, а саме, зобов'язати здійснити відповідний перерахунок пенсії по інвалідності з 04.06.2008 року.

Оскільки предметом судового захисту можуть бути тільки порушені, невизнані чи оспорювані права, а на момент розгляду справи факт порушення права позивача в майбутньому відсутній, то підстав для подальшого перерахунку пенсії у визначеному розмірі немає.

Право позивача на отримання надбавки у розмірі 20% до нарахованої пенсії на підставі положень ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» відповідачем не оспорюється.

За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195,196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст. ст.207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2009 року у справі № 2а-478/09 скасувати, та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням ч.2 ст.6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» починаючи з 04 червня 2008 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та згідно із вимогами Закону України № 1691-VI від 18.02.2010 року може бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Каралюс В.М.

Судді Олендер І.Я. , Шавель Р.М.

Повний текст постанови виготовлено 30.04.2010 р.