Постанова

від 27.03.2013 по справі 801/578/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2013 р. (10:06 год.) Справа №801/578/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Богацькій А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: Валанчюс Тетяна Олександрівна, довіреність № 17/12 від 28.05.12р., паспорт серії НОМЕР_1;

від відповідача: Тимощук Сергій Володимирович, довіреність № 2896/10/10-0 від 28.02.12р., службове посвідчення серія НОМЕР_2;

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 16 жовтня 2012 року № 9290000471502/10/150.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки № 698/1502/32148768 від 03.10.2012р. «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (ЄДРПОУ 32148768) з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.12 р. по 31.08.12р.», адже за результатами перевірки правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період - серпень 2012 року порушень не було встановлено.

Безпідставними вважає позивач і посилання в акті перевірки від 03.10.2012 року №698/1502/32148768 на результати перевірок, відображених в Акті перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р., в якому вказано про зменшення значення 26 рядку декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 1 072 716 грн., та Акті перевірки № 982/1502/32148768 від 20.10.2011 р., в якому вказано про зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на суму 73 490 грн., у зв'язку з чим перевіряючими було зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, яке виразилося у тому, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (вх. № 9056811356 від 19.09.2012) не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядку 24 на 1 146 206 грн.».

З цього приводу позивач пояснив, що виходячи з положень ст. ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, а також Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. N 985 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за N 1440/18735 (далі за текстом Порядок N 985), у разі зменшення за результатами перевірки від'ємного значення суми ПДВ платника податку структурний підрозділ органу ДПС складає податкове повідомлення-рішення за формою "В4" і, як наслідок, таке зменшення повинно бути відображено платником зі знаком "-" у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано.

Позивач вважає, що сам по собі акт перевірки не є розпорядчим актом та не містить владних приписів, та відповідно не може бути підставою для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В той же час, як пояснив позивач, за результатами перевірок, оформлених актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та актом перевірки № 982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом не приймалися, тож підстав для відображення позивачем зменшення від'ємного значення у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ за серпень 2012р. у нього не існувало.

В свою чергу, не погоджується позивач і з висновками Акту перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року», яким встановлено порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено рядок 26 декларації по ПДВ на суму 1 072 716 грн., посилання на які містяться в Акті перевірки від 03 жовтня 2012 року №698/1502/32148768 та які були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 16 жовтня 2012 року № 9290000471502/10/150.

Вважає, що викладені в цих актах перевірки висновки про завищення податкового кредиту через непідтвердження реальності проведених господарських операцій між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та контрагентом - постачальником ТОВ «Гренадін-08», не відповідають дійсності.

Вважає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, вважає, що жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу № 3 від 25.01.2008 року, укладений між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та ТОВ «Гренадін-08», спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, підписаний уповноваженими на те представниками сторін, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін є вільним та відповідає внутрішній волі сторін, не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, не суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а також в судовому порядку недійсним не визнавався, а відтак є дійсним.

ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» пояснило, що отримало від контрагента ТОВ «Гренадін-08» (постачальник (продавець) продукцію (товар, товарно-матеріальні цінності) і відповідні податкові накладні та видаткові накладні. На підставі податкових накладних ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» включило зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту, що відповідає вимогам п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач також зазначив, що постачальником - ТОВ «Гренадін-08» були надані ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» належним чином оформлені податкові накладні. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Гренадін-08» було зареєстровано в установленому законом порядку, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також було зареєстровано як платник податку на додану вартість та його свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульовано.

Позивач пояснив, що товари (товарно-матеріальні цінності), придбані у ТОВ «Гренадін-08», були використані у подальшій господарській діяльності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», а тому податковий кредит по операціям з цим підприємством було ним сформовано правильно.

Як стверджує позивач, викладений в акті перевірки від 14.03.2011р. висновок щодо правильності формування зобов'язань з ПДВ зроблений ДПІ з посиланням на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, однак такі дані не можуть виступати ні підставою для змін у структурі податкових зобов'язань, ні тим більше достатнім доказом у податковому спорі, адже зазначена програма не має статусу офіційної, не сертифікована і може містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку.

Крім того, позивач вважає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання (постанова Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10).

Позивач стверджує, що на час здійснення поставки товарів ТОВ «Гренадін-08» мало статус платника ПДВ, звітувало і вело звичайну господарську діяльність, а тому його наступна ліквідація та незнаходження за юридичною адресою саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім того, позивач вважає, що у зв'язку з тим, що рішення за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року) відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом протягом строку, встановленого п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, не приймалися, а відповідно сума грошового зобов'язання контролюючим органом у встановлений строк не була визначена, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» відповідно до п.п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України вважається вільним від грошового зобов'язання зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1 072 716 грн., а рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 072 716,00 грн. є протиправними.

Безпідставними вважає позивач і викладені відповідачем висновки в Акті перевірки №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., посилання на який також міститься в Акті перевірки від 03 жовтня 2012 року № 698/1502/32148768 та яким встановлено порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І, підпункту «а» п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 р. V Податкового кодексу України та п.п. 4.6.7 розділу V «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., у зв'язку з чим зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 73 490 грн.

Позивач вважає помилковим застосування відповідачем до господарських операцій між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та ТОВ «Атлантіс» п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України, відповідно до якого постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому пояснив, що між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та ТОВ «Атлантіс» був укладений договір комісії № 0106 від 01.06.2011р. на проведення комісіонером ТОВ «Атлантіс» від свого імені та за рахунок ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» декілька зовнішньоекономічних правочинів щодо реалізації алкогольної продукції виробництва ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» нерезидентам України.

В серпні 2011р. по цьому договору було проведено чергове відвантаження продукції на експорт, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 600100003/2011/002212.

В свою чергу, відповідно до п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Позивач зауважив, що він подав до ДПІ в Ленінському р-ні АР Крим Декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011р. з визначеною сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у рядку 2.1 Розділу I "Податкові зобов'язання" якої ним були зазначені обсяги постачання по операції з експорту алкогольних напоїв за вантажно-митною декларацією (ВМД) №600100003/2011/002212, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою за п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, у розмірі 367 452,00 грн.

На підтвердження операції, яка є підставою для оподаткування операції за нульовою ставкою податку, ним також було до податкової декларації додано вантажну митну декларацію №600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., за якою було здійснено експорт алкогольних напоїв. Зазначена декларація у графі 9 містить помітку «Див. доп.» та відповідно це саме доповнення. Відповідно до графи 9 з урахуванням доповнення, контрактоутримувачем та власником товару, що експортується за даною ВМД, зазначено саме ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», Графа 31 даної ВМД (з урахуванням доповнення) містить перелік товарів, що експортуються із вказівкою, що виробником даних товарів є ТОВ «Алеф-Виналь-Крим». Крім того, дана декларація містить відмітку та підпис відповідальної особи митного органу, затверджений гербовою печаткою, який засвідчує, що товари, задекларовані у даній ВМД, вивезено за межі митної території України у повному обсязі.

За таких обставин, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вважає обґрунтованим віднесення вивезення товарів за ВМД 600100003/2011/002212 до операцій з експорту товарів, які відповідно до п.п.195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України оподатковуються за нульовою ставкою, у зв'язку з чим висновки акту перевірки ДПІ у Ленінському р-ні АР Крим від 20.10.2011р. про не включення позивачем до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» за договором комісії на суму 367 452 грн., а безпідставне відображення як експортних операцій, є помилковими.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.01.2013 року було відкрите провадження в адміністративній справі № 801/578/13-а, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

21.01.2013р. до суду від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач, враховуючи отримання від відповідача нових податкових повідомлень-рішень, а саме: податкового повідомлення-рішення від 27 листопада 2012 року №0000551502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 146 206,00грн. та податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року №0000641502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 146 206,00 грн., винесених на тих же підставах, що й оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року № 9290000471502/10/150, а також за одне й те саме податкове правопорушення, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 16 жовтня 2012 року № 9290000471502/10/150, від 27 листопада 2012 року №0000551502 та від 29 грудня 2012 року № 0000641502 (том 1 а.с. 105-122)

У судовому засіданні 21.02.2013р., у зв'язку з додатковим отриманням від ДПІ нового податкового повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року № 0000041502 про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 146 206,00 грн., винесеного на тих же підставах, що й оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 жовтня 2012 року № 9290000471502/10/150, за одне й те саме податкове правопорушення, позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 16 жовтня 2012 року №9290000471502/10/150, від 27 листопада 2012 року № 0000551502, від 29 грудня 2012 року № 0000641502 та від 05 лютого 2013 року № 0000041502 (том 3 а.с. 195-214).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву (том 3 а.с. 161).

Зокрема, пояснив, що як відображено в акті перевірки №698/1502/32148768 від 03 жовтня 2012 року, ДПІ в Ленінському районі у березні 2011р. була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум ПДВ за березень 2008 р. (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р.), за результатами якої зменшено значення рядка 26 декларації з ПДВ за березень 2008р. на суму 1 072 716 грн. внаслідок не підтвердження реальності проведених господарських операцій між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» та контрагентом ТОВ «Гренадін-08», встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції.

Крім того, встановлено, що за результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за серпень 2011р. (акт № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р.) зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на суму 73 490грн. внаслідок того, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» не включило до об'єкту оподаткування за ставкою 20% відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» на суму 367 452грн., а безпідставно відобразило як експортні операції.

Відповідач пояснив, що у своїх запереченнях ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зазначило, що між ним та ТОВ «Атлантіс» укладений договір комісії № 0106 від 01.06.2011р. на проведення комісіонером ТОВ «Атлантіс» від імені комітента ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зовнішньоекономічних правочинів (договір комісії), однак трактовка законодавчої норми про те, що комісіонер здійснює правочини від імені комітента, є прямим порушенням п. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-ІV зі змінами і доповненнями, де викладено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента. Безпідставним вважає ДПІ і той аргумент позивача, що відповідно до графи 9 пункту 2 глави 1 розділу ІІ Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби від 09.07.1997р. № 443/224, при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) і вчиняється запис «Див. доп.», а в доповненні наводяться відомості про комітента. Така обставина, як вважає ДПІ, не дає права ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вважати себе експортером, тому що відповідно до п. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Однак, як вважає відповідач, у порушення п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, відповідно до якого рядок 21.3 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 р. не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядка 24 на 1 146 206грн., а тому позивачу правомірно зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012р. на суму 1 146 206грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.02.2013р., у зв'язку з витребуванням необхідних для розгляду справи документів, провадження у даній справі було зупинено на строк до 21.02.2013р. (том 3 а.с. 189)

У зв'язку з надходженням до суду витребуваних документів, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2013р. провадження у даній справі було поновлено (том 3 а.с. 193).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2013р. за клопотанням відповідача провадження у даній справі було зупинено на строк до 05.03.2013р. (том 3 а.с. 224)

У зв'язку з надходженням до суду витребуваних документів, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2013р. провадження у даній справі було поновлено (том 3 а.с. 193).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2013р., у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, провадження у даній справі було зупинено на строк до 27.03.2013р. (том 4 а.с. 14)

У зв'язку з надходженням до суду витребуваних документів, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.03.2013р. провадження у даній справі було поновлено.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (який був чинним на період виникнення спірних правовідносин) визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Державна податкова інспекція у Ленінському районі АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи були правомірними дії відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим ДПС у зв'язку з дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки, а також прийняттям таких податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» має статус юридичної особи з 14.10.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 418635, виданим Ленінською районною державною адміністрацією АР Крим, довідкою відділу статистики у Ленінському районі АР Крим з ЄДРПОУ від 26.06.2012р. та Статутом ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (том 1 а.с. 83-97).

Суд зазначає, що позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ у Бахчисарайському районі 07.11.2002р., у зв'язку зі зміною юридичної адреси з 20.01.2005р. взяте на податковий облік у ДПІ у Ленінському районі, реєстраційний № 1664 та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 00659681 від 20.01.2005р. (том 1 а.с. 232-233).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

03.10.2012 р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р. (том 1 а.с. 23-26).

Як зазначено в акті перевірки, за результатами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України за серпень 2012 р. по ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) не встановлено.

Не встановлено також і порушень при перевірці правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012р.

Разом з тим, зазначено, що за результатами перевірки дотримання вимог пп. 4.6.7 п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, в частині відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) з врахуванням результатів попередніх камеральних (виїзних позапланових документальних) перевірок, проведених органом державної податкової служби, встановлено, що у березні 2011р. ДПІ у Ленінському районі була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум ПДВ за березень 2008р. (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р.), за результатами якої зменшено значення 26 рядку декларації з ПДВ за березень 2008р. на суму 1 072 716грн.

Крім того, за результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за серпень 2011р. (акт № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р.) зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на суму 73 490грн.

Однак, як було встановлено перевіркою, у порушення п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.2011р., ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012р. (вх. № 9056811356 від 19.09.2012р.) не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядку 24 на 1 146 206грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) у сумі 1 146 206грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС № 9290000471502/10/150 від 16.10.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206грн. (том 1 а.с. 21).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, воно було оскаржено позивачем до ДПС в АР Крим, якою за результатами розгляду скарги було прийняте рішення №3549/10/10-0223 від 19.11.2012р. про залишення скарги позивача без задоволення, а оскарженого податкового повідомлення-рішення №9290000471502/10/150 від 16.10.2012р. - без змін (том 1 а.с. 43-47, 48-50).

Як свідчать матеріали справи, позивач також не погодився з прийнятим по первинній скарзі рішенням, у зв'язку з чим звернувся до ДПС України з повторною скаргою вих. № 587 від 26.11.2012р. (том 1 а.с. 51-55).

За результатами розгляду повторної скарги позивача ДПС України було винесено рішення № 7374/0/61-12/10-2115 від 19.12.2012р. про залишення повторної скарги позивача без задоволення, а оскарженого податкового повідомлення-рішення №9290000471502/10/150 від 16.10.2012р. - без змін (том 1 а.с. 56-57).

Судом встановлено, що 13.11.2012 р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (ЄДРПОУ 32148768) з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.09.12 р. по 30.09.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 838/1502/32148768 від 13.11.2012 року та якою також, як і в акті перевірки № 698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000551502 від 27.11.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (том 1 а.с. 124, 126-129).

Подана позивачем на дане податкове повідомлення-рішення скарга до ДПС АР Крим за вих. № 611 від 07.12.2012р. рішенням ДПС АР Крим була залишена без розгляду у зв'язку з пропуском 10-денного строку подання скарги (том 1 а.с. 130-134, 135-137).

18.12.2012р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (ЄДРПОУ 32148768) з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.10.12 р. по 31.10.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 1023/1502/32148768 від 18.12.2012р. та якою також, як і в акті перевірки № 698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228.

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000641502 від 29.12.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (том 1 а.с. 139, 141-144).

Крім того, 17.01.2013р. ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (ЄДРПОУ 32148768) з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.11.12р. по 30.11.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 20/1502/32148768 від 17.01.2013р. та якою також, як і в акті перевірки № 698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228 (том 3 а.с. 218-221).

Висновки даного акту перевірки були покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000041502 від 05.02.2013р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (том 3 а.с. 216).

Судом встановлено, що всі вищенаведені акти камеральних перевірок (№838/1502/32148768 від 13.11.2012р., № 1023/1502/32148768 від 18.12.2012р. та №20/1502/32148768 від 17.01.2013р.) містять висновки, аналогічні за змістом висновкам, викладеним в акті перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р.

Перевіряючи дотримання ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС порядку проведення вищевказаних камеральних перевірок, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

В силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, при проведенні спірних камеральних перевірок відповідачем були використані не тільки дані, зазначені у звітних податкових деклараціях з ПДВ, але і результати попередніх перевірок, зокрема, акт позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум ПДВ за березень 2008р. № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р., за результатами якої зменшено значення 26 рядку декларації з ПДВ за березень 2008р. на суму 1 072 716грн., а також акт камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за серпень 2011р. №982/1502/32148768 від 20.10.2011р., що суперечить самому визначенню камеральної перевірки, встановленому Податковим кодексом України.

Перевіряючи правомірність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень на підставі актів вищевказаних камеральних перевірок, судом встановлено наступне.

Суд вважає необгрунтованими та безпідставними висновки ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС про те, що у порушення пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011р. за №1490/20228 (далі - Порядок № 1492) ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року (вх. № 9056811356 від 19.09.2012) (у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року (вх. № 9064103218 від 18.10.2012), за жовтень 2012 року (вх. № 9072012039 від 16.11.2012), за листопад 2012 року (вх. № 9079638052 від 18.12.2012 року) не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядку 24 на 1 146 206 грн.

Так, згідно п.п. 4.6.7 п. 4.6. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Разом з тим, з аналізу податкового законодавства слідує, що відображенню підлягають не висновки перевіряючих, викладені в акті камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби, оскільки висновки акту перевірки та власне сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, а відтак не породжує для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси, а саме результати розгляду матеріалів такої перевірки, які полягають у прийнятих та направлених платникам податків податкових повідомленнях-рішеннях.

Судом встановлено, що згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Зі змісту наведеної норми слідує, що у разі виявлення під час проведення податкових перевірок будь-яких порушень правил ведення податкового обліку контролюючий орган (зокрема, орган державної податкової служби) зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, що залишилася невідображеною платником податків через виявлені порушення, незалежно від причин таких порушень.

В свою чергу, відповідно до пункту п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до р. V Податкового кодексу України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Згідно з п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Статтею 58 Податкового кодексу України та наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1440/18735 (далі - Порядок N 985), встановлено єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т. ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби.

Зокрема, пунктом 2.2 р. II Порядку № 985 визначено, що у разі зменшення від'ємного значення суми ПДВ платника податку структурний підрозділ органу ДПС складає податкове повідомлення-рішення за формою "В4".

П. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

В силу п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Таким чином, у разі коли за результатами перевірки податковим органом встановлено перевищення платником задекларованого залишку від'ємного значення податкової декларації з ПДВ, то сума зменшення залишку від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення за формою "В4" відображається платником зі знаком "-" у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду, в якому таке повідомлення-рішення отримано.

В той же час, як свідчать матеріали справи, за результатами перевірок, оформлених актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та актом перевірки №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, на які посилається ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом не приймалися та платнику податків - позивачу не направлялися, у зв'язку з чим у позивача були відсутні підстави для відображення значень зі знаком "-" у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду.

Крім того, оцінюючи правомірність та обґрунтованість висновків ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС, викладених в актах перевірок № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, на підставі яких податкові повідомлення-рішення не приймались, але їх висновки призвели до прийняття відповідачем за результатами наступних камеральних перевірок спірних податкових повідомлень-рішень, судом встановлено наступне.

Актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року встановлено порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у завищенні податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Гренадін-08», які відповідач вважав нікчемними, у зв'язку з чим зменшено рядок 26 декларації по ПДВ на суму 1 072 716 грн. (том 1 а.с. 27-35).

Відповідно до акту перевірки, вказані висновки відповідача ґрунтувалися на тому, що в ході проведення перевірки при автоматизованому співставленні податкового кредиту і податкового зобов'язання встановлена розбіжність у сумі 1 072 716 грн. в частині формування податкового кредиту за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» (місяць виписки податкових накладних - січень 2008р.). Станом на 14.03.2011 р. згідно даним Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України розбіжності по вказаному постачальнику залишилися.

Крім того, встановлено, що згідно відповіді ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо взаємовідносин між ТОВ «Гренадін-08» з ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», ТОВ «Гренадін-08» визнано банкрутом згідно Постанови господарського суду Дніпропетровської області № Б29/66/09 від 10.03.2009р. та Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області № Б29/76-09 від 28.04.2009р. ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Гренадін-08». Станом на 14.03.2011р. стан платника 16 «ліквідовано».

Також, як встановлено перевіркою, ТОВ «Гренадін-08» декларацію з ПДВ за січень 2008р. не надавало, а у декларації з ПДВ за лютий 2008р. задекларувало податкові зобов'язання у сумі 125 155грн., в той час як ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у березні 2008р. задекларувало податковий кредит по податковим накладним, виписаним ТОВ «Гренадін-08» у січні-лютому 2008р. на загальну суму 2 404 133грн. ( 1 072 716грн. та 1 331 417грн. відповідно), що значно перевищує задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Гренадін-08» за цей період.

Проте, з даними висновками суд не погоджується з наступних підстав.

Передусім слід зазначити, що як вбачається з матеріалів акту перевірки від 14.03.2011 року, висновок щодо правильності формування зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ зроблений ДПІ з посиланням на дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Зокрема, висновок щодо порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» податкового законодавства в частині формування податкового кредиту з ПДВ за березень 2008 року зроблено у зв'язку з виявленням факту невідповідності сум податкових зобов'язань постачальника ТОВ «Гренадін-08» сумі ПДВ по відповідному переліку податкових накладних, та не відображення ТОВ «Гренадін-08» в податкових зобов'язаннях постачальника відповідного переліку податкових накладних, відображених в податковому кредиті покупця (ТОВ «Алеф-Виналь-Крим»).

Проте, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС не може бути покладена в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Судом встановлено, що 25 січня 2008р. між ТОВ «Гренадін-08» (Постачальник) та ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу № 3, а 31.01.2008р. була укладена додаткова угода № 1 до нього, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався в обумовлені строки передавати (постачати) Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар у власність та оплатити за нього визначену даним договором грошову суму (том 1 а.с. 58-59, 60).

Відповідно до умов п. 2.2 договору, з урахуванням додаткової угоди до нього, Постачальник зобов'язався поставляти Товар відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000р. на умовах DDP (склад Покупця знаходиться за адресою, вказаною у реквізитах Покупця). Доставка товару здійснюється силами Постачальника.

Згідно з п. 3.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 31.01.2008р., оплата здійснюється Покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або у вексельній формі.

На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Гренадін-08» в січні 2008 року було поставлено продукцію (товар) на загальну суму 6 436 298,46грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (том 1 а.с. 167-188).

На підтвердження фактичної поставки товарів, ТОВ «Гренадін-08» були виписані податкові накладні на загальну суму 6 436 298,46грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (том 1 а.с. 189-231).

Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2008р., вищевказані податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 072 716,41грн. були отримані позивачем у березні 2008р., у зв'язку з чим відповідно до рядку 31 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2008р. позивачем до складу податкового кредиту за березень 2008р. включено ПДВ 1 072 716грн.(том 1 а.с. 165-166).

Оплата позивачем сум за отриманий товар підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок, а також не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки та під час розгляду даної справи в суді (том 1 а.с. 243-258).

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірного податкового кредиту документи, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Гренадін-08» було зареєстровано в установленому законом порядку, було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також було зареєстровано як платник податку на додану вартість та свідоцтво платника податку на додану вартість не було анульовано.

Доказів зворотного відповідачем суду не надано.

Суд вважає, що наступне, після виконання спірних операцій, банкрутство та ліквідація юридичної особи - контрагента, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, придбані позивачем у ТОВ «Гренадін-08» товари були використані у господарській діяльності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», а саме - у виробництві алкогольних напоїв, на здійснення якої позивач під час спірних правовідносин мав ліцензію (том 2 а.с 76-80), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про рух комплектуючих матеріалів, тарних матеріалів та допоміжних матеріалів за січень 2008р., накладними на їх внутрішнє переміщення зі складів тари та матеріалів до цеху розливу коньяку, картками складського обліку матеріалів (том 2 а.с. 1-6, 7-17, 18-62).

Для здійснення цієї діяльності позивач має матеріальні ресурси, зокрема складські приміщення (на підставі договору оренди № 45 ЦМК Державного підприємства «Багеровський виноробний завод» від 11.04.2003р. (том 2 а.с. 64-67).

Крім того, суд вважає безпідставними викладені в акті перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р. висновки відповідача про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Гренадін-08» договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору, відповідачем не наведено.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ (що був чинним у період виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Однак, жодною нормою законодавства органи ДПС не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Гренадін-08» договору купівлі-продажу № 3 від 25.01.2008р. на настання обумовлених ним правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Будь-яких даних та доказів нікчемності угоди між позивачем та ТОВ «Гренадін-08» відповідачем не зазначено.

Крім того, відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Проте, з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

До того ж, відповідач, стверджуючи про нікчемність правочину, посилається на те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ним.

Однак, відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Однак, і з цієї підстави спірний договір у встановленому законом порядку недійсним також не визнавався.

Інших підстав для визнання укладеного правочину нікчемним відповідач не зазначив, тож застосування до спірних відносин наслідків нікчемності правочинів є необґрунтованим і помилковим.

Посилання відповідача на порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» в розмірі 1 072 716,41грн. був сформований позивачем у березні 2008р. законно та обґрунтовано.

В свою чергу, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі вказаних норм Закону відобразив у декларації з ПДВ за березень 2008 року податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» в розмірі 1 072 716грн. за датою отримання податкових накладних від постачальника - ТОВ «Гренадін-08», суми податку на додану вартість за яким сплачено позивачем у ціні товару у попередніх податкових періодах, що підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки. Таким чином, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» повністю дотримався норм чинного законодавства щодо декларування ПДВ у декларації за березень 2008 р.

Крім того, суд вважає, що перелік обов'язків платника податків, наведений у ст. 17 ПК України, є вичерпним та не передбачає обов'язку платника податку перевіряти правильність сплати контрагентом податків та зборів, встановлювати наявність або відсутність у контрагента по угоді трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, з чого слідує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у березні 2008р. відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 072 716,00грн., є безпідставними.

Крім того, згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (пп. 102.2.1. п. 102.2); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (пп. 102.2.2.п. 102.2).

Враховуючи той факт, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2008 року була подана ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» 21.04.2008 року, а також той факт, що податкові повідомлення-рішення за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року) відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом в строк, встановлений п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, не приймалися, тож відповідно сума грошового зобов'язання контролюючим органом у встановлений строк не була визначена, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» відповідно до пп. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 072 716,00 грн. є протиправним, у зв'язку з порушенням строку визначення суми грошового зобов'язання.

Що стосується висновків Акту перевірки № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р. «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.11р. по 31.08.11р., які також були відображені в наступних актах камеральних перевірок та були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, то, як зазначено у цьому акті від 20.10.2011р., проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення пп. 14.1.191 п.14.1 ст.14 розділу І, пп. «а» п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.189.4 ст.189 р. V Податкового кодексу України та пп. 4.6.7 розділу V «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р., у зв'язку з чим зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 73 490 грн., то суд також вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Як зазначено в акті № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р., перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 73 490грн., а саме - при перевірці відображених показників у рядку 2.1 колонки А Декларації «Обсяги постачання, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні операції» у загальній сумі 367 452грн. встановлено, що даний показник сформований на підставі оригіналу п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації № 600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., згідно якого відправник/експортер - ТОВ «Атлантіс», а ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» - виробник/комітент.

За висновком ДПІ у Ленінському районі АР Крим ДПС, у порушення пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І, підпункту «а» п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189 р. V Податкового кодексу України, позивачем не було включено до об'єкту оподаткування за ставкою 20% відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» за договором комісії на суму 367 452грн., а було безпідставно відображено як експортні операції, що спричинило заниження податкового зобов'язання за серпень 2011р. на 73 490грн.

Таким чином, на підставі пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України відповідач вважає здійснені між позивачем та ТОВ «Атлантіс» за договором комісії операції поставкою товару, яка повинна оподатковуватись за ставкою 20%.

Проте, з такими висновками суд не погоджується з огляду на таке.

Нормами Податкового кодексу України, які, за висновком ДПІ порушені при здійсненні оподаткування спірних господарських операцій, встановлено наступне.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В силу п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В свою чергу, згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно з п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Разом з тим, суд вважає, що вказані норми податкового законодавства не були порушені позивачем, оскільки вони не визначають порядок оподаткування спірних господарських операцій з ТОВ «Атлантіс».

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2011р. між ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (Комітент) та ТОВ «Атлантіс» (Комісіонер) був укладений договір комісії № 0106 на вчинення комісіонером за винагороду від свого імені та за рахунок ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зовнішньоекономічних угод з продажу алкогольних напоїв (надалі - Товар) за межі території України (на експорт) (том 1 а.с. 61-66).

На здійснення експорту алкогольних напоїв ТОВ «Атлантіс» має ліцензію серія ЕА №000913 строком дії з 21.07.2010р. до 21.07.2015р. (том 2 а.с. 103).

Таким чином, викладені у запереченнях на позов доводи відповідача про те, що даний договір комісії укладено з порушенням ст. 1011 Цивільного кодексу України через те, що ним нібито передбачено вчинення Комісіонером угод не від свого імені, а від імені Комітента, не заслуговують на увагу.

До того ж, як свідчать матеріали справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Згідно з ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Так, п. 1.3 договору № 0106 від 01.06.2011р. було передбачено, що товар, призначений на експорт в рамках даного Договору, відвантажується відповідно до укладених Комісіонером зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі складу Комітента, розташованого за адресою: АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул. Одеська, 30. Подальше транспортування, перевалка, зберігання вантажу, оплата послуг експедитора, оплата витрат на митне оформлення, включаючи сплату всіх платежів та податків, пов'язаних з експортом товару, здійснюються відповідно до зовнішньоекономічних договорів, укладених Комісіонером. Комісіонер має право для митного оформлення експорту товару укласти договори на обслуговування з митними брокерами за свій рахунок.

Відповідно до п.6.1 договору Комісіонер реалізує товар за ціною, не нижче встановленої в Додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно специфікації до договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року від 18.08.2011 року ТОВ «Алеф-Виналь Крим» передало ТОВ «Атлантіс» на реалізацію коньяк. Факт передачі товару також підтверджується видатковою накладною № А-00008104 від 18.08.2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, передача Комітентом (позивачем по справі) Комісіонеру товару, необхідного останньому для виконання обов'язку перед третьою особою за укладеним зовнішньоекономічним договором, продажем товару не являється та не може оподатковуватись ПДВ за ставкою 20%.

Розділом 4 договору визначені розмір та порядок сплати Комітентом комісійної винагороди Комісіонеру.

В свою чергу, в розділі 5 договору визначений порядок розрахунків між сторонам. Зокрема, у п. 5.2 договору встановлено, що Комісіонер перераховує кошти, отримані від Покупців (нерезидентів) Комітенту у валюті експортного контракту, укладеного Комісіонером з покупцем (нерезидентом) протягом 15-ти банківських днів після надходження валюти на рахунок Комісіонера, виходячи з вартості експортованого товару, підтвердженої вантажною митною декларацією.

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2008р. між ТОВ «Атлантіс» (Продавець) та ЗАТ «Вінімпорт» (Російська Федерація) (Покупець) був укладений контракт № 2412/1 EXP, (том 2 а.с. 80-96).

Відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Атлантіс» (Продавець) поставить, а ЗАТ «Вінімпорт» (Покупець) придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.

Згідно з п.1.2 договору найменування, кількість, асортимент та ціна Товару зазначаються в специфікації до цього Контракту, яка є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.1.3 договору вантажоодержувачем за зазначеним контрактом є ЗАТ «Вінімпорт», Росія, 302008, м.Орел, вул.Машиностроітельна, буд.17.

Згідно з п.2.1 договору сума цього Контракту складає 10000000 доларів США. Ціна Товару вказана на умовах постачання - FCA - склад м.Сінельникове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). До ціни Товару включається закупівельна ціна, упаковка, маркування акцизними марками, вартість митного оформлення на території країни Продавця, завантаження на транспортний засіб.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за Контрактом здійснюється банківським переказом за реквізитами, зазначеними в Контракті.

Згідно з п.3.2 договору умови та строки оплати за кожною партією товару, що поставляється, в межах цього Контракту узгоджуються сторонами, відображаються в Специфікації на постачання.

Відповідно до п.3.2.1 договору попередня оплата 100 % вартості партії товару здійснюється протягом 14 робочих днів до дати відвантаження Товару, при цьому Товар має бути ввезений на умовах цього контракту на митну територію РФ не пізніш ніж 180 днів з моменту оплати товару Покупцем.

Згідно з п.3.3 договору валюта контракту - долари США.

Відповідно до п.3.4 договору валюта платежу - долари США.

Згідно з п.3.5 договору днем оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до п.4.1 договору базис постачання: FCA - склад м.Сінельникове, у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати №560). Постачання вважається виконаним після того, як вантаж завантажено на транспортний засіб, що підтверджується відміткою в митних документах.

Згідно з п.4.6 договору сторони визначили, що право власності на кожну Партію товару, що постачається, яка є предметом цього контракту, переходить від Продавця Покупцеві на дату постачання до місця призначення на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», що підтверджується відміткою в товаросупровідних та митних документах.

Відповідно до додаткової угоди від 18.08.2010 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної між ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт», визначено, що поставка товару згідно специфікації № 53 поставляється ТОВ «Атлантіс» на адресу ЗАТ «Вінімпорт» згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс».

Відповідно до додаткової угоди від 28.08.2010 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт» п.1.1 контракту викладено в наступній редакції: «За цим Контрактом Продавець поставить, а Покупець придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове, FCA - склад смт.Багерове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.

Пункт 2.1 контракту викладено в наступній редакції: «Загальна сума цього Контракту складає 10000000,00 доларів США. Ціна Товару вказана на умовах постачання - FCA - склад м.Сінельниково, FCA - склад смт. Багерове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). До ціни Товару включається закупівельна ціна, упаковка, маркування акцизними марками, вартість митного оформлення на території країни Продавця, завантаження на транспортний засіб.

Пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції: «Базис постачання: FCA - склад м.Сінельникове, FCA - склад смт. Багерове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). Постачання вважається виконаним після того, як вантаж завантажено на транспортний засіб, що підтверджується відміткою в митних документах.

Пункт 4.6 контракту викладено в наступній редакції: «сторони визначили, що право власності на кожну Партію товару, що постачається, яка є предметом цього контракту, переходить від Продавця Покупцеві на дату постачання до місця призначення на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», «FCA - склад смт. Багерове», що підтверджується відміткою в товаросупровідних та митних документах.

Пункт 5.2.3 контракту викладено в наступній редакції: «Прийняти продукцію на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», «FCA - склад смт. Багерове» та документи, передані Продавцем.

Таким чином, судом встановлено, що в серпні 2011 року ТОВ «Атлантіс» було зобов'язано здійснити реалізацію коньяку на адресу ЗАТ «Вінімпорт», яке ТОВ «Атлантіс», в свою чергу, отримало від ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» на підставі видаткової накладної від 18.08.2011 року, згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс».

Судом встановлено, що в серпні 2011 року на виконання договору комісії на продаж № 0106 від 01.06.2011 року ТОВ «Атлантіс» по дорученню ТОВ «Алеф-Виналь - Крим» здійснено чергове відвантаження продукції на експорт, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 600100003/2011/002212 (том 1 а.с. 67-70).

Судом встановлено, що в графі 9 вантажно-митної декларації зазначено відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) - ТОВ «Атлантіс» та вчинено запис «Див. доп.», а в доповненні до ВМД № 600100003/2011/002212 наведено відомості про комітента - ТОВ «Алеф-Виналь - Крим», АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул.Одеська, 30.

Судом встановлено, що на вищезазначеній вантажно-митній декларації зроблено надпис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчено підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу.

Суд зазначає, що здійснення ТОВ «Атлантіс» по дорученню ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» постачання продукції на експорт ЗАТ «Вінімпорт» підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А № 0099433, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що вищевказана вантажно-митна декларація форми МД-2 № 600100003/2011/002212 є такою, що належно оформлена та засвідчує вивезення (експортування) алкогольних напоїв, які є предметом договору № 0106 від 01.06.2011 року та контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року.

Відповідно до п. 189.4. ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

В той же час, згідно п. 189.6 ст. 189 Податкового кодексу України норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

Крім того, ст. 195 Податкового Кодексу України визначені операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до п. п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Отже, операції з вивезення (експорту) товарів платником податку за межі митної території України підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою за умови наявності у платника податку належно оформленої митної декларації, що засвідчує їх вивезення (експортування).

Експортні операції алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчуються п'ятим аркушем ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції. До п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації також прирівняно аркуш 3/8 ("примірник для декларанта"). На цьому примірнику митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу II Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. N 443/224, при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. У графі 28 "Фінансові та банківські відомості" ВМД наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом). Пунктом 8 Положення N 574 встановлено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011р. за N 197/18935 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 розділу V зазначеного Порядку, у рядках 1 - 6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.

Відповідно до п.п. 3.3. п. 3 розділу V Порядку у рядку 2 вказуються обсяги постачання, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні (рядок 2.1) відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу, окремо інші операції (рядок 2.2) відповідно до вимог підпунктів 195.1.2, 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 211.1 статті 211 розділу V та пункту 8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, на підставі вказаних норм права, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» подало до ДПІ у Ленінському районі АР Крим декларацію з ПДВ за серпень 2011р. з визначеною сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість (том 1 а.с. 71-82).

У рядку 2.1 Розділу I "Податкові зобов'язання" даної декларації, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» були зазначені обсяги постачання по операції з експорту алкогольних напоїв за вантажно-митною декларацією №600100003/2011/002212, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою за п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, у розмірі 367 452,00 грн.

На підтвердження операції, яка є підставою для оподаткування операції за нульовою ставкою податку, додано вантажну митну декларацію № 600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., за якою було здійснено експорт алкогольних напоїв. Зазначена декларація у графі 9 містить помітку «Див. доп.» та відповідно це саме доповнення. Так відповідно до графи 9 з урахуванням доповнення, контрактоутримувачем та власником товару, що експортується за даною ВМД, зазначено саме ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», графа 31 даної ВМД (з урахуванням доповнення) містить перелік товарів, що експортуються із вказівкою, що виробником даних товарів є ТОВ «Алеф-Виналь-Крим». Так само, дана декларація містить відмітку та підпис відповідальної особи митного органу, затверджений гербовою печаткою, якій засвідчує, що товари, задекларовані у даній ВМД вивезено за межі митної території України у повному обсязі (том 1 а.с. 67-70).

Суд вважає необґрунтованими доводи ДПІ про те, що наявність у графі 9 ВМД відомостей про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), та запису «Див. доп.», де в доповненні наводяться відомості про комітента, не дає права ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вважати себе експортером, тому що відповідно до ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України дійсно визначає, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Але ця норма стосується набуття прав за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-XII від 16.04.1991р., з наступними змінами і доповненнями, експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Проте, жодною нормою Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не встановлено обов'язковості продажу товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності самим продавцем без можливості доручення такого продажу комісіонеру.

Та обставина, що реалізований ТОВ «Атлантіс» за зовнішньоекономічним договором, укладеним в рамках договору комісії, належав на праві власності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», підтверджується матеріалами справи та не заперечувалася відповідачем під час розгляду справи.

Більше того, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

З аналізу вказаних норм слідує, що комісіонер не є власником грошових коштів, які він отримує у зв'язку з продажем товарів комітента, оскільки товар йому не належить, а є власником лише комісійної винагороди, яка йому сплачується комітентом.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками підтверджується перерахування ТОВ «Атлантіс» позивачу отриманих від покупця за зовнішньоекономічним контрактом - ЗАТ «Вінімпорт» коштів в оплату отриманих партій алкогольної продукції (том 2 а.с. 98-99).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Атлантіс» був складений звіт комісіонера, затверджений позивачем по справі та яким була визначена комісійна винагорода, підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт за договором комісії № 0106 від 01.06.2011р., а також в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем ТОВ «Атлантіс» відповідної комісійної винагороди (том 2 а.с. 100-102).

Таким чином, оскільки операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договору комісії не передбачає передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення "поставка", як помилково вважає відповідач.

За таких обставин, суд вважає правомірним відображення позивачем спірної господарської операції не як поставка, а як експортна операція, а також правомірним оподаткування даної операції з вивезення товарів за ВМД 600100003/2011/002212 відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою, тож викладені в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі АР Крим від 20.10.2011р. висновки про те, що ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» не включило до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» за договором комісії на суму 367 452 грн., а безпідставно відобразило як експортні операції, є протиправними.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2012р. №9290000471502/10/150, від 27.11.2012р. № 0000551502, від 29.12.2012р. № 0000641502, від 05.02.2013р. № 0000041502 про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206грн. винесені відповідачем у порушення вимог податкового законодавства та всупереч фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 27.03.2013 року були проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 01.04.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби від 16.10.2012р. № 9290000471502/10/150, від 27.11.2012р. № 0000551502, від 29.12.2012р. № 0000641502, від 05.02.2013р. № 0000041502.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» (ідентифікаційний код 32148768) витрати зі сплати судового збору у сумі 2146.00грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим ДПС (код ЄДРПОУ 34243570).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.О. Кушнова