Ухвала

від 04.11.2013 по справі 801/578/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/578/13-а

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим"- Голик Марина Олександрівна, довіреність №357/13 від 12.08.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи №801/578/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 27.03.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (вул. Одеська, 30,Багерове,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98227)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинского, 7,Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби від 16.10.2012р. № 9290000471502/10/150, від 27.11.2012р. № 0000551502, від 29.12.2012р. № 0000641502, від 05.02.2013р. № 0000041502.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» (ідентифікаційний код 32148768) витрати зі сплати судового збору у сумі 2146.00грн. шляхом їх безспірного списання із рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим ДПС (код ЄДРПОУ 34243570).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 та прийняти нове рішення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13р. без змін.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби у судове засідання не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» (далі - позивач, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим») звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим ДПС від 16.10.2012 року №9290000471502/10/150.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» має статус юридичної особи з 14.10.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 418635, виданим Ленінською районною державною адміністрацією АР Крим, довідкою відділу статистики у Ленінському районі АР Крим з ЄДРПОУ від 26.06.2012р. та Статутом ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (т.1 а.с. 83-97).

03.10.2012 р. посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р. (т. 1 а.с. 23-26).

Як зазначено в акті перевірки, за результатами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України за серпень 2012 р. по ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів (розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів) не встановлено.

Не встановлено також і порушень при перевірці правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012р.

Разом з тим, зазначено, що за результатами перевірки дотримання вимог пп. 4.6.7 п.4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за №1490/20228, в частині відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) з врахуванням результатів попередніх камеральних (виїзних позапланових документальних) перевірок, проведених органом державної податкової служби, встановлено, що у березні 2011р. посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум ПДВ за березень 2008р. (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011р.), за результатами якої зменшено значення 26 рядку декларації з ПДВ за березень 2008р. на суму 1 072 716грн.

Також, за результатами камеральної перевірки декларації з ПДВ ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за серпень 2011р. (акт №982/1502/32148768 від 20.10.2011р.) зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на суму 73 490грн.

Але, у порушення п.п. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1492 від 25.11.2011р., ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» у податковій декларації з ПДВ за серпень 2012р. (вх. № 9056811356 від 19.09.2012р.) не відобразило зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірок податкового органу (рядок 21.3) та відповідно не зменшило значення рядку 24 на 1 146 206грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) у сумі 1 146 206грн.

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення №9290000471502/10/150 від 16.10.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206грн. (т.1 а.с. 21).

Встановлено, що 13.11.2012 р. посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.09.12 р. по 30.09.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 838/1502/32148768 від 13.11.2012 року та якою також, як і в акті перевірки № 698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228.

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000551502 від 27.11.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (т.1 а.с. 124, 126-129).

Подана позивачем на дане податкове повідомлення-рішення скарга до ДПС АР Крим за вих. № 611 від 07.12.2012р. рішенням ДПС АР Крим залишена без розгляду у зв'язку з пропуском 10-денного строку подання скарги (т.1 а.с. 130-134, 135-137).

18.12.2012р. посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.10.12р. по 31.10.12р., за результатами якої складено акт перевірки №1023/1502/32148768 від 18.12.2012р. та якою також, як і в акті перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за №1490/20228.

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0000641502 від 29.12.2012р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (т.1 а.с. 139, 141-144).

Також, 17.01.2013р. посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.11.12р. по 30.11.12р., за результатами якої складено акт перевірки № 20/1502/32148768 від 17.01.2013р. та якою також, як і в акті перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р., зроблено висновок про порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228 (т.3 а.с. 218-221).

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення № 0000041502 від 05.02.2013р. про зменшення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» розміру від'ємного значення суми ПДВ на 1 146 206 грн. (т.3 а.с. 216).

Встановлено, що вищенаведені акти камеральних перевірок (№838/1502/32148768 від 13.11.2012р., №1023/1502/32148768 від 18.12.2012р. та №20/1502/32148768 від 17.01.2013р.) містять висновки, аналогічні за змістом висновкам, викладеним в акті перевірки №698/1502/32148768 від 03.10.2012р.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

В силу пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

При проведенні спірних камеральних перевірок відповідачем використані не тільки дані, зазначені у звітних податкових деклараціях з ПДВ, але і результати попередніх перевірок, що суперечить самому визначенню камеральної перевірки, встановленому Податковим кодексом України.

Щодо порушення позивачем пп. 4.6.7 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011р. за №1490/20228 (далі - Порядок № 1492).

Згідно п.п. 4.6.7 п. 4.6. розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до р. V Податкового кодексу України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як свідчать матеріали справи, за результатами перевірок, оформлених актом перевірки № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та актом перевірки №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, на які посилається відповідач як на підставу винесення спірних податкових повідомлень-рішень, податкові повідомлення-рішення відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом не приймалися та платнику податків - позивачу не направлялися, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для відображення значень зі знаком "-" у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ податкового (звітного) періоду.

Щодо правомірність висновків відповідача, викладених в актах перевірок № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року та №982/1502/32148768 від 20.10.2011 року, на підставі яких податкові повідомлення-рішення не приймались, але їх висновки призвели до прийняття відповідачем за результатами наступних камеральних перевірок спірних податкових повідомлень-рішень.

Актом перевірки №74/23-0/32148768 від 14.03.2011р. з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року встановлено порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилося у завищенні податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Гренадін-08», які відповідач вважав нікчемними, у зв'язку з чим зменшено рядок 26 декларації по ПДВ на суму 1 072 716 грн. (том 1 а.с. 27-35).

Щодо посилань відповідача, в обґрунтування своїх висновків про завищення позивачем податкового кредиту, на даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та актів про неможливість проведення зустрічної звірки зазначених вище контрагентів з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, по їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської.

Відповідно до п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, акти перевірки контрагентів на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Встановлено, що 25 січня 2008р. між ТОВ «Гренадін-08» (Постачальник) та ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» (Покупець) укладений Договір купівлі-продажу №3, 31.01.2008р. укладена додаткова угода №1 до нього, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався в обумовлені строки передавати (постачати) Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар у власність та оплатити за нього визначену даним договором грошову суму (т.1 а.с. 58-59, 60).

На виконання умов укладеного договору, ТОВ «Гренадін-08» в січні 2008 року поставлено продукцію (товар) на загальну суму 6 436 298,46грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (т.1 а.с. 167-188).

На підтвердження фактичної поставки товарів, ТОВ «Гренадін-08» виписані податкові накладні на загальну суму 6 436 298,46грн., в т.ч. ПДВ - 1 072 716,41грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних (т.1 а.с. 189-231).

Оплата позивачем сум за отриманий товар підтверджується наявними у справі копіями банківських виписок, а також не заперечувалось відповідачем при проведенні перевірки. (т. 1 а.с. 243-258).

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи - контрагента позивача.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Гренадін-08» було зареєстровано в установленому законом порядку.

Суд вважає, що наступне, після виконання спірних операцій, банкрутство та ліквідація юридичної особи - контрагента, саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Спірні податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та були відображені позивачем у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як свідчать матеріали справи, придбані позивачем у ТОВ «Гренадін-08» товари використані у господарській діяльності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», а саме - у виробництві алкогольних напоїв, на здійснення якої позивач під час спірних правовідносин мав ліцензію (т.2 а.с 76-80), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про рух комплектуючих матеріалів, тарних матеріалів та допоміжних матеріалів за січень 2008р., накладними на їх внутрішнє переміщення зі складів тари та матеріалів до цеху розливу коньяку, картками складського обліку матеріалів (т.2 а.с. 1-6, 7-17, 18-62).

Для здійснення цієї діяльності позивач має матеріальні ресурси, зокрема складські приміщення (на підставі договору оренди № 45 ЦМК Державного підприємства «Багеровський виноробний завод» від 11.04.2003р. (т.2 а.с. 64-67).

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Отже, податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» в розмірі 1 072 716,41грн. сформований позивачем у березні 2008р. законно та обґрунтовано.

Відповідно до п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Позивач на підставі вказаних норм Закону відобразив у декларації з ПДВ за березень 2008 року податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Гренадін-08» в розмірі 1 072 716грн. за датою отримання податкових накладних від постачальника - ТОВ «Гренадін-08», суми податку на додану вартість за яким сплачено позивачем у ціні товару у попередніх податкових періодах, що підтверджується даними, зазначеними в акті перевірки. Таким чином, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» повністю дотримався норм чинного законодавства щодо декларування ПДВ у декларації за березень 2008 р.

Позивач, як добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а не колективний характер. Тому, у разі можливого недодержання контрагентом позивача вимог законодавства, такий факт не може бути підставою для застосування до позивача заходів по донарахуванню податкових зобов'язань.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит у березні 2008р. відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання товарів повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1 072 716,00грн., є безпідставними.

Крім того, згідно п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (пп. 102.2.1. п. 102.2); посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили (пп. 102.2.2.п. 102.2).

Враховуючи, що податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2008 року подана ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» 21.04.2008 року, а також той факт, що податкові повідомлення-рішення за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за березень 2008 року (акт № 74/23-0/32148768 від 14.03.2011 року) відповідно до вимог податкового законодавства податковим органом в строк, встановлений п. 102.1 ст. 102 ПК України, не приймалися, тож сума грошового зобов'язання контролюючим органом у встановлений строк не була визначена, отже позивач відповідно до пп. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 072 716,00 грн. є протиправним, у зв'язку з порушенням строку визначення суми грошового зобов'язання.

Щодо висновків Акту перевірки № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р. «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за період з 01.08.11р. по 31.08.11р..

Як зазначено в акті № 982/1502/32148768 від 20.10.2011р., перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р. встановлено заниження податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 73 490грн., а саме - при перевірці відображених показників у рядку 2.1 колонки А Декларації «Обсяги постачання, що оподатковуються за нульовою ставкою: експортні операції» у загальній сумі 367 452грн. встановлено, що даний показник сформований на підставі оригіналу п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації №600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., згідно якого відправник/експортер - ТОВ «Атлантіс», а ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» - виробник/комітент.

Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

В свою чергу, згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно з п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Вказані норми податкового законодавства непорушені позивачем, оскільки вони не визначають порядок оподаткування спірних господарських операцій з ТОВ «Атлантіс».

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

01.06.2011р. між порзивачем (Комітент) та ТОВ «Атлантіс» (Комісіонер) укладений договір комісії № 0106 на вчинення комісіонером за винагороду від свого імені та за рахунок ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зовнішньоекономічних угод з продажу алкогольних напоїв (надалі - Товар) за межі території України (на експорт) (т.1 а.с. 61-66).

На здійснення експорту алкогольних напоїв ТОВ «Атлантіс» має ліцензію серія ЕА №000913 строком дії з 21.07.2010р. до 21.07.2015р. (т.2 а.с. 103).

Таким чином, доводи відповідача, що даний договір комісії укладено з порушенням ст. 1011 Цивільного кодексу України через те, що ним нібито передбачено вчинення Комісіонером угод не від свого імені, а від імені Комітента, не обґрунтовані.

Вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Згідно з ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Так, п. 1.3 договору № 0106 від 01.06.2011р. передбачено, що товар, призначений на експорт в рамках даного Договору, відвантажується відповідно до укладених Комісіонером зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі складу Комітента, розташованого за адресою: АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул. Одеська, 30. Подальше транспортування, перевалка, зберігання вантажу, оплата послуг експедитора, оплата витрат на митне оформлення, включаючи сплату всіх платежів та податків, пов'язаних з експортом товару, здійснюються відповідно до зовнішньоекономічних договорів, укладених Комісіонером. Комісіонер має право для митного оформлення експорту товару укласти договори на обслуговування з митними брокерами за свій рахунок.

Відповідно до п.6.1 договору Комісіонер реалізує товар за ціною, не нижче встановленої в Додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно специфікації до договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року від 18.08.2011 року ТОВ «Алеф-Виналь Крим» передало ТОВ «Атлантіс» на реалізацію коньяк. Факт передачі товару також підтверджується видатковою накладною № А-00008104 від 18.08.2011 року.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Таким чином, передача Комітентом (позивачем по справі) Комісіонеру товару, необхідного останньому для виконання обов'язку перед третьою особою за укладеним зовнішньоекономічним договором, продажем товару не являється та не може оподатковуватись ПДВ за ставкою 20%.

Розділом 4 договору визначені розмір та порядок сплати Комітентом комісійної винагороди Комісіонеру.

В розділі 5 договору визначений порядок розрахунків між сторонам. Зокрема, у п. 5.2 договору встановлено, що Комісіонер перераховує кошти, отримані від Покупців (нерезидентів) Комітенту у валюті експортного контракту, укладеного Комісіонером з покупцем (нерезидентом) протягом 15-ти банківських днів після надходження валюти на рахунок Комісіонера, виходячи з вартості експортованого товару, підтвердженої вантажною митною декларацією.

Як свідчать матеріали справи, 24.12.2008р. між ТОВ «Атлантіс» (Продавець) та ЗАТ «Вінімпорт» (Російська Федерація) (Покупець) укладений контракт № 2412/1 EXP, (т.2 а.с. 80-96).

Відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Атлантіс» (Продавець) поставить, а ЗАТ «Вінімпорт» (Покупець) придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.

Згідно з п.1.2 договору найменування, кількість, асортимент та ціна Товару зазначаються в специфікації до цього Контракту, яка є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п.1.3 договору вантажоодержувачем за зазначеним контрактом є ЗАТ «Вінімпорт», Росія, 302008, м.Орел, вул.Машиностроітельна, буд.17.

Згідно з п.2.1 договору сума цього Контракту складає 10000000 доларів США. Ціна Товару вказана на умовах постачання - FCA - склад м.Сінельникове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). До ціни Товару включається закупівельна ціна, упаковка, маркування акцизними марками, вартість митного оформлення на території країни Продавця, завантаження на транспортний засіб.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за Контрактом здійснюється банківським переказом за реквізитами, зазначеними в Контракті.

Згідно з п.3.2 договору умови та строки оплати за кожною партією товару, що поставляється, в межах цього Контракту узгоджуються сторонами, відображаються в Специфікації на постачання.

Відповідно до п.3.2.1 договору попередня оплата 100 % вартості партії товару здійснюється протягом 14 робочих днів до дати відвантаження Товару, при цьому Товар має бути ввезений на умовах цього контракту на митну територію РФ не пізніш ніж 180 днів з моменту оплати товару Покупцем. Згідно з п.3.3 договору валюта контракту - долари США. Відповідно до п.3.4 договору валюта платежу - долари США.

Згідно з п.3.5 договору днем оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до п.4.1 договору базис постачання: FCA - склад м.Сінельникове, у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати №560). Постачання вважається виконаним після того, як вантаж завантажено на транспортний засіб, що підтверджується відміткою в митних документах.

Згідно з п.4.6 договору сторони визначили, що право власності на кожну Партію товару, що постачається, яка є предметом цього контракту, переходить від Продавця Покупцеві на дату постачання до місця призначення на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», що підтверджується відміткою в товаросупровідних та митних документах.

Відповідно до додаткової угоди від 18.08.2010 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної між ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт», визначено, що поставка товару згідно специфікації № 53 поставляється ТОВ «Атлантіс» на адресу ЗАТ «Вінімпорт» згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс».

Відповідно до додаткової угоди від 28.08.2010 року до контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року, укладеної ТОВ «Атлантіс» та ЗАТ «Вінімпорт» п.1.1 контракту викладено в наступній редакції: «За цим Контрактом Продавець поставить, а Покупець придбає на умовах FCA - склад м.Сінельникове, FCA - склад смт.Багерове (Інкотермс 2000, Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560) та оплатить алкогольну продукцію.

Пункт 2.1 контракту викладено в наступній редакції: «Загальна сума цього Контракту складає 10000000,00 доларів США. Ціна Товару вказана на умовах постачання - FCA - склад м.Сінельниково, FCA - склад смт. Багерове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). До ціни Товару включається закупівельна ціна, упаковка, маркування акцизними марками, вартість митного оформлення на території країни Продавця, завантаження на транспортний засіб.

Пункт 4.1 контракту викладено в наступній редакції: «Базис постачання: FCA - склад м.Сінельникове, FCA - склад смт. Багерове у відповідності до Інкотермс 2000 (Публікація Міжнародної торгівельної палати № 560). Постачання вважається виконаним після того, як вантаж завантажено на транспортний засіб, що підтверджується відміткою в митних документах.

Пункт 4.6 контракту викладено в наступній редакції: «сторони визначили, що право власності на кожну Партію товару, що постачається, яка є предметом цього контракту, переходить від Продавця Покупцеві на дату постачання до місця призначення на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», «FCA - склад смт.Багерове», що підтверджується відміткою в товаросупровідних та митних документах.

Пункт 5.2.3 контракту викладено в наступній редакції: «Прийняти продукцію на умовах «FCA - склад м.Сінельникове», «FCA - склад смт. Багерове» та документи, передані Продавцем.

Таким чином, в серпні 2011 року ТОВ «Атлантіс» зобов'язано здійснити реалізацію коньяку на адресу ЗАТ «Вінімпорт», яке ТОВ «Атлантіс», в свою чергу, отримало від ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» на підставі видаткової накладної від 18.08.2011 року, згідно договору комісії № 0106 від 01.06.2011 року, укладеного між ТОВ «Алеф-Виналь Крим» та ТОВ «Атлантіс».

В серпні 2011 року на виконання договору комісії на продаж №0106 від 01.06.2011 року ТОВ «Атлантіс» по дорученню ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» здійснено чергове відвантаження продукції на експорт, що підтверджується вантажно-митною декларацією № 600100003/2011/002212 (т.1 а.с. 67-70).

Встановлено, що в графі 9 вантажно-митної декларації зазначено відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) - ТОВ «Атлантіс» та вчинено запис «Див. доп.», а в доповненні до ВМД № 600100003/2011/002212 наведено відомості про комітента - ТОВ «Алеф-Виналь - Крим», АР Крим, Ленінський район, смт. Багерове, вул.Одеська, 30.

На зазначеній вантажно-митній декларації зроблено надпис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчено підписом відповідальної посадової особи та гербовою печаткою митного органу.

Здійснення ТОВ «Атлантіс» по дорученню ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» постачання продукції на експорт ЗАТ «Вінімпорт» підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною CMR А №0099433, копія якої зє в матеріалах справи.

Вищевказана вантажно-митна декларація форми МД-2 № 600100003/2011/002212 є такою, що належно оформлена та засвідчує вивезення (експортування) алкогольних напоїв, які є предметом договору № 0106 від 01.06.2011 року та контракту № 2412/1 EXP від 24.12.2008 року.

Відповідно до п. 189.4. ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Згідно п. 189.6 ст. 189 Податкового кодексу України норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів.

Крім того, ст. 195 Податкового Кодексу України визначені операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

Відповідно до п. п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового Кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Отже, операції з вивезення (експорту) товарів платником податку за межі митної території України підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою за умови наявності у платника податку належно оформленої митної декларації, що засвідчує їх вивезення (експортування).

Експортні операції алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчуються п'ятим аркушем ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), що є її складовою частиною, виданого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту підакцизної продукції. До п'ятого аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації також прирівняно аркуш 3/8 ("примірник для декларанта"). На цьому примірнику митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованої підакцизної продукції за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. Такий напис вчиняється митним органом лише після одержання від митного органу, розташованого на митному кордоні України, через який здійснювалося вивезення підакцизної продукції, офіційного повідомлення про фактичне вивезення цієї продукції за межі митної території України у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу II Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року №307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 вересня 1997 р. №443/224, при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі 9 зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента. У графі 28 "Фінансові та банківські відомості" ВМД наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) фінансові та банківські відомості про особу, що здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом). Пунктом 8 Положення №574 встановлено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Порядок заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом ДПА України № 41 від 25.01.2011р. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011р. за №197/18935 (далі - Порядок).

Відповідно до п.п.3.1. п. 3 розділу V зазначеного Порядку, у рядках 1 - 6 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання звітного періоду, які оподатковуються за основною ставкою, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод), та обсяги постачання, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та ті, що не оподатковуються у зв'язку з визначенням місця постачання послуг за межами митної території України відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу або постачання послуг за межами митної території України.

Відповідно до п.п.3.3. п. 3 розділу V Порядку у рядку 2 вказуються обсяги постачання, що оподатковуються за нульовою ставкою, окремо експортні (рядок 2.1) відповідно до вимог підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу, окремо інші операції (рядок 2.2) відповідно до вимог підпунктів 195.1.2, 195.1.3 пункту 195.1 статті 195, пункту 211.1 статті 211 розділу V та пункту 8 підрозділу 2 розділу XX Кодексу.

На підставі викладеного, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» подало до ДПІ у Ленінському районі АР Крим декларацію з ПДВ за серпень 2011р. з визначеною сумою податкових зобов'язань з податку на додану вартість (т.1 а.с. 71-82).

У рядку 2.1 Розділу I "Податкові зобов'язання" даної декларації, ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» зазначені обсяги постачання по операції з експорту алкогольних напоїв за вантажно-митною декларацією №600100003/2011/002212, які підлягали оподаткуванню за нульовою ставкою за п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, у розмірі 367 452,00грн.

На підтвердження операції, яка є підставою для оподаткування операції за нульовою ставкою податку, додано вантажну митну декларацію №600100003/2011/002212 від 18.08.2011р., за якою здійснено експорт алкогольних напоїв. Зазначена декларація у графі 9 містить помітку «Див. доп.» та відповідно це саме доповнення. Відповідно до графи 9 з урахуванням доповнення, контрактоутримувачем та власником товару, що експортується за даною ВМД, зазначено саме ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», графа 31 даної ВМД (з урахуванням доповнення) містить перелік товарів, що експортуються із вказівкою, що виробником даних товарів є ТОВ «Алеф-Виналь-Крим». Так само, дана декларація містить відмітку та підпис відповідальної особи митного органу, затверджений гербовою печаткою, якій засвідчує, що товари, задекларовані у даній ВМД вивезено за межі митної території України у повному обсязі (т.1 а.с. 67-70).

Необґрунтованими є доводи відповідача, що наявність у графі 9 ВМД відомостей про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), та запису «Див. доп.», де в доповненні наводяться відомості про комітента, не дає права ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вважати себе експортером, тому що відповідно до ч. 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Частиною 2 ст. 1016 Цивільного кодексу України дійсно визначає, що за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору.

Ця норма стосується набуття прав за зовнішньоекономічним договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-XII від 16.04.1991р., з наступними змінами і доповненнями, експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Проте, жодною нормою Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не встановлено обов'язковості продажу товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності самим продавцем без можливості доручення такого продажу комісіонеру.

Те, що реалізований ТОВ «Атлантіс» за зовнішньоекономічним договором, укладеним в рамках договору комісії, належав на праві власності ТОВ «Алеф-Виналь-Крим», підтверджується матеріалами справи та не заперечувалася відповідачем під час розгляду справи.

Більше того, майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст. 1018 ЦК України).

Відповідно до ст. 1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Отже, комісіонер не є власником грошових коштів, які він отримує у зв'язку з продажем товарів комітента, оскільки товар йому не належить, а є власником лише комісійної винагороди, яка йому сплачується комітентом.

Банківськими виписками підтверджується перерахування ТОВ «Атлантіс» позивачу отриманих від покупця за зовнішньоекономічним контрактом - ЗАТ «Вінімпорт» коштів в оплату отриманих партій алкогольної продукції (т. 2 а.с. 98-99).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ «Атлантіс» складений звіт комісіонера, затверджений позивачем по справі та яким визначена комісійна винагорода, підписаний сторонами акт приймання-передачі виконаних робіт за договором комісії №0106 від 01.06.2011р., а також в матеріалах справи містяться докази сплати позивачем ТОВ «Атлантіс» відповідної комісійної винагороди (т.2 а.с. 100-102).

Оскільки операції з надання позивачем алкогольної продукції комісіонеру в межах договору комісії не передбачає передачу права власності на цю продукцію, зазначена діяльність не підпадає під визначення "поставка", як помилково вважає відповідач.

Сумуючи вище викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірного відображення позивачем спірної господарської операції не як поставка, а як експортна операція, а також правомірним оподаткування даної операції з вивезення товарів за ВМД 600100003/2011/002212 відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою, отже викладені в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі АР Крим від 20.10.2011р. висновки про те, що позивачем не включено до об'єкту оподаткування за ставкою 20 % відвантаження товару на митній території України ТОВ «Атлантіс» за договором комісії на суму 367 452 грн., а безпідставно відобразило як експортні операції, є протиправними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим вд 27.03.13р. по справі 801/578/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 листопада 2013 року.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко