Рішення

від 10.06.2013 по справі 910/6129/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6129/13 10.06.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ГАРАНТ ПЛЮС 11" доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЕК-Інжиніринг" Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:Науменко О.А., за довіреністю, від відповідача:Біляєва М.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ГАРАНТ ПЛЮС 11" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК-Інжиніринг" про стягнення 12.483,32 гр. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 661,62 грн. та 3% річних у розмірі 893,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно Договору № 170912/1/ПБ від 17.09.2012 позивач набув право вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла в останнього через невиконання свого зобов'язання з оплати виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ДАКМАС» робіт за Контрактом № 24(09)/1 на виконання вогнезахисних робіт від 05.05.2009. А тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 512-519, 525, 526 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку, а також суму нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 порушено провадження у справі № 910/6129/13 та призначено до розгляду на 16.04.2013.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався.

У судовому засіданні 10.06.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 10.06.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "ДАКМАС" (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЕК-Інжиніринг" (далі - відповідач, замовник) 05.05.2009 було укладено Контракт № 24(09)/1 на виконання вогнезахисних робіт (далі - Контракт), згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язалося потягом строку дії Контракту своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати вогнезахисну обробку металевих повітроводів на об'єкті: «Реконструкція незавершеного будівництва виробничого корпусу під оздоровчо-спортивний і офісний центр та будівництво будинку готельного типу для тимчасового проживання з підземним паркінгом по вул. Солом'янській, 11 в Солом'янському районі м. Києва».

Загальна вартість Контракту згідно з умовами п.4.2. Контракту склала 37.473,00 грн., крім того ПДВ (20%) - 7.494,60 грн., загалом 44.967,60 грн.

Згідно з умовами п.1.4. Контракту замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "АЕК-Інжиніринг" зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість у строки а на умовах, що визначаються цим Контрактом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ДАКМАС» та відповідачем договору підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Контракту підрядником було виконано підрядні роботи на загальну суму 44.967,60 грн., що підтверджується Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2009 року на суму 13.490,40 грн., № 2 за грудень 2009 року на суму 8.994,00 грн., № 3 від 29.10.2010 на суму 22.483,20 грн.

Відповідно до умов п.2.2.4. Контракту відповідач зобов'язався проводити оплату робіт, виконаних підрядником, не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання акту (актів) приймання виконаних підрядних робіт.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак, кінцевий строк оплати відповідачем відповідно до умов п.2.2.4. Контракту виконаних підрядником робіт згідно з Актом № 3 від 29.10.2010 за жовтень 2010 року настав 03.11.2010 (третій банківський день з моменту підписання акта).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Контрактом виконав частково, сплативши на користь ТОВ «ВП «ДАКМАС» 32.484,28 грн. за виконані роботи згідно з Актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за вересень 2009 року на суму 13.490,40 грн., № 2 за грудень 2009 року на суму 8.994,00 грн., № 3 від 29.10.2010 на суму 22.483,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою банку з рахунку ТОВ «ВП «ДАКМАС» (підрядник), проте, повну вартість виконаних робіт на суму 12.483,32 грн. відповідач не оплатив у строки, встановлені п.2.2.4. Контракту, у зв'язку з чим у відповідача перед ТОВ «ВП «ДАКМАС» виникла заборгованість по оплаті прийнятих відповідачем за Контрактом № 24(09)/1 вогнезахисних робіт у сумі 12.483,32 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України передбачено здійснення заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «ДАКМАС» (далі - первісний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «ГАРАНТ ПЛЮС 11» (далі - позивач, новий кредитор) 17.09.2012 було укладено Договір № 170912/1/ПБ про відступлення права вимоги (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право вимоги згідно з Контрактом на виконання вогнезахисних робіт № 24(09)/1 від 05.05.2009 (далі - основний договір), укладеного між первісним кредитором та ТОВ «АЕК-Інжиніринг» (боржник, далі - відповідач). За Договором № 170912/1/ПБ від 17.09.2012 новий кредитор набув право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язання з оплати суми боргу за виконані роботи в сумі 12.483,32 грн.

Також, пунктом 1.2. Договору встановлено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору. До нового кредитора переходять усі права, які забезпечують зобов'язання боржника (п.1.3. Договору).

Відповідно до п.2.2. Договору погоджено, що право вимоги, що відступається на користь позивача за цим Договором, згідно даних бухгалтерського обліку первісного кредитора складає 12.483,32 грн.

На виконання умов п.4.1.2. Договору первісним кредитором 11.02.2013 було надіслано відповідачу повідомлення про заміну кредитора за Контрактом № 24(09)/1 від 05.05.2009 (про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанція поштової установи, опис вкладення в цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення) та про зобов'язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 12.483,32грн., яке отримано представником відповідача згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення - 18.02.2013.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що у відповідача існує перед позивачем грошове зобов'язання в сумі 12.483,32 грн., право вимоги виконання якого позивач набув за Договором № 170912/1/ПБ про відступлення права вимоги від 17.09.2012, проте відповідач своє грошове зобов'язання перед позивачем не виконав, у зв'язку з чим у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 12.483,32 грн. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідач до суду не надав.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 10.06.2013 проти задоволення позову не заперечив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 12.483,32 грн., які підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 661,62 грн. та 3% річних у розмірі 893,67 грн. за період з 04.11.2010 по 25.03.2013.

Умовами пунктів 1.2., 1.3. Договору встановлено, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в усіх правах, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього Договору; до нового кредитора переходять усі права, які забезпечують зобов'язання боржника.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п.2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512-514 ЦК України та умов Договору № 170912/1/ПБ про відступлення права вимоги від 17.09.2012 позивачу, як новому кредитору, перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні, в т.ч. і право на стягнення інфляційних витрат та 3% річних, як субсидіарне право (зазначена позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 20/89).

Судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 661,62 грн. та 3% річних у розмірі 893,67 грн. за період з 04.11.2010 по 25.03.2013 включно, який визнається судом арифметично вірним, у зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню інфляційних втрати у розмірі 661,62 грн. та 3% річних у розмірі 893,67 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЕК-Інжиніринг" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 14278213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "ГАРАНТ ПЛЮС 11" (07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Жовтнева, 6, код ЄДРПОУ 37862837) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, суму основного боргу в розмірі 12.483 (дванадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 32 коп., інфляційні втрати в розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн. 62 коп. та 3% річних у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) грн. 67 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя Ониськів О.М.