Постанова

від 17.06.2013 по справі 910/4432/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 910/4432/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Ткач В.Д.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Елькомпані"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року (суддя Куркотова Є.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Еф Ес Маккензі-

Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елькомпані"

про стягнення 19 389, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" (надалі -Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елькомпані" (надалі -Відповідач) про стягнення 18897,93 грн. - заборгованості, 388,31 грн. - пені, 77,66 грн. - 3% річних та 25,94 грн. - інфляційних втрат.

В подальшому, позивач збільшив вимоги позовної заяви та просив стягнути з відповідача 18897,93 грн. - заборгованості, 559,17 грн. - пені, 111,83 грн. - 3% річних, 23,34 грн. - інфляційних втрат, а також 37,14 грн. - додаткових судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елькомпані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еф Ес Маккензі-Україна" 18 897,93 грн. - заборгованості, 551,41 грн. - пені, 110,28 грн. - 3% річних, 37,08 грн. - додаткових судових витрат та 1 717,63 грн. - судового збору. В іншій частині в позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 17.06.2013 року.

03 червня 2013 року представником позивача, через відділ документального забезпечення суду, подано відзив на апеляційну скаргу.

17 червня 2013 року, до початку судового засідання, представником відповідача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.06.2013 року з'явився представник позивача.

Представник позивача заперечував проти клопотання щодо відкладення розгляду справу та просив розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв»язку з неможливістю прибуття до суду представника, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України необмежено коло осіб, які мають право представляти інтереси юридичних осіб.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року.

Статтею ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 грудня 2012 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) укладено Договір транспортного експедирування №93389 (надалі - Договір).

Згідно з ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що умови надання послуг, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень, узгоджуються сторонами в Заявках.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено Заявку №LVMM-116 (надалі - Заявка) на здійснення комплексу транспортно-експедиторських послуг загальною вартістю 1700,00 дол. США.

Відповідно до п.3.1 Договору послуги експедитора, а також витрати, видатки та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов'язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом безготівковим переказом на розрахунковий рахунок експедитора в національній валюті на підставі виставленого експедитором рахунку. Винагорода Експедитора окремо відображається в Акті здачі-прийому робіт (надання послуг), що складається за фактом їх надання. Акт здачі-прийому робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною цього договору.

У разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах Клієнта та пов'язаних з виконанням цього Договору, Експедитор виставляє Клієнтові додатковий рахунок, що підлягає оплаті Клієнтом у термін, передбачений п. 3.2 цього Договору.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем, за надані послуги, складено та направлено відповідачу для сплати рахунок-фактуру №СФ-0004745 від 28.12.2012 року на суму 13850,00 грн., податкову накладну №4745 від 28.12.20012 року та Акт №ОУ-0004745 здачі приймання наданих послуг від 28.12.2012 року на суму 13850,00 грн., який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств без зауважень.

Згідно з п. 3.2. Договору, якщо інше не обумовлено в заявці, розрахунок між Клієнтом та Експедитором здійснюється на умові 100% передоплати вартості перевезення не пізніше 2 (двох) банківських днів після підтвердження заявки. Усі додаткові витрати, штрафні санкції, що виникли в результаті несвоєчасної оплати, проводяться протягом 2 (двох) банківських днів після одержання рахунку факсом або електронною поштою на підставі відповідним чином оформлених документів, що підтверджують такі витрати.

З матеріалів справи вбачається, що під час надання послуг виникли додаткові витрати, а саме понаднормативне використання контейнера (демередж/детенш) та понаднормовий простій автотранспорту, в зв'язку з чим 28.12.2012 року позивач направив відповідачу рахунки-фактури №СФ-0004747 на суму 1447,93 грн. та №СФ-0004749 на суму 3600,00 грн., а також склав акти здачі приймання наданих послуг №ОУ-0004747 на суму 1447,93 грн. та №ОУ-0004749 на суму 3600,00 грн.

Вищезазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Згідно з 2.4.13 Договору клієнт зобов'язаний оплатити експедиторові вартість зберігання вантажу в портах відвантаження, перевалки, прибуття, а також демередж/детеншн (штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання) згідно з рахунками портів, морських перевізників/їх агентів.

Пунктом 2.4.14. Договору передбачено, що у разі невиконанням Клієнтом його співробітниками, відправником вантажу/вантажоодержувачем, контрагентами або субпідрядниками) обов'язків, передбачених п. 2.4.6 цього Договору, оплатити Експедиторові компенсацію з розрахунку 600 грн. із ПДВ за кожну одиницю автотранспорту за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з п. 2.4.15. Договору клієнт зобов'язаний оплатити послуги Експедитора, а також відшкодувати витрати, видатки, штрафи та інші платежі, понесені Експедитором в інтересах Клієнта.

Місцевим господарським судом встановлено, що 10.01.2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію щодо погашення сум штрафів, яка отримана останнім 11.01.2013 (кур'єрська накладна №10023165 від 10.01.2013 року), однак залишена без відповіді.

Доводи апелянта про те, що плата експедитора не включає додаткові витрати експедитора є безпідставними, оскільки наявність договірних відносин позивача з третіми особами, з метою виконання умов Договору, обумовлена сторонами, а відповідні витрати погоджені актами здачі-прийняття робіт.

Беручи до уваги, що скаржником не надано суду доказів виконання зобов'язання належним чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 18 897,93 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з п.4.3.6. Договору за прострочення оплати рахунку експедитора клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несвоєчасно виплаченої суми боргу за кожен день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок місцевого господарського суду приходить до висновку про його обґрунтованість щодо стягнення пені, 3% річних в розмірі 110,28 грн. та інфляційних втрат в розмірі 23,34 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача додаткових судових витрат в розмірі 37, 08 грн.

Твердження апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального законодавства, а саме ст. 22 ГПК України, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки спростовуються протоколом судового засідання. Крім того, колегія зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення апелянта до суду в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Елькомпані" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Елькомпані" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 року по справі № 910/4432/13 - без змін.

Матеріали справи № 910/4432/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2013 року.