Постанова

від 17.06.2013 по справі 902/662/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"17" червня 2013 р. Справа № 902/662/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р.

у справі № 902/662/13 (суддя Лабунська Т.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна"

до ліквідатора Споживчого товариства "Ямпільський хлібзавод" Глєбова Василя Федоровича

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України";

2) ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа"

про визнання результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу, укладеного за його результатами, недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Глєбов В.Ф., Будз О.М.;

третіх осіб:

1) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Бажуков А.К.;

2) ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа" - Нечепуренко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13 порушено провадження у даній справі і прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" до ліквідатора Споживчого товариства "Ямпільський хлібзавод" Глєбова Василя Федоровича про визнання результатів аукціону з продажу майна та договору купівлі-продажу, укладеного за його результатами, недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Крім того, відповідно до вказаної вище ухвали, судом першої інстанції накладено арешт на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86. Зобов'язано відділ ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт майна СТ "Ямпільський хлібзавод", розташованого за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86.

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13 скасувати в частині накладення арешту на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86; зобов'язання відділу ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт майна СТ "Ямпільський хлібзавод", розташованого за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86.

Скаржник вважає, що ухвала господарського суду є незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Згідно з позовною заявою предметом позовних вимог є саме майно, яке не входить до складу заставного. Крім того, 24.10.2008 року Мазур В.Д., який на той час був власником СТ „Ямпільський хлібзавод", підтвердив факт наявності на заводі в повному обсязі обладнання, яке було передано в заставу АТ „Укрексімбанк" згідно договору застави від 12.09.2007 р.

Таким чином, скаржник стверджує, що заявлений ТОВ „Кросна" позов не стосується заставного/іпотечного майна, проте оскаржувана ухвала порушує права ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України", оскільки вказаною ухвалою накладений арешт на все майно, яке було реалізоване на аукціоні 29.04.2013 року.

На підставі вказаного, скаржник зазначає, що до моменту остаточного вирішення даної справи ліквідатор Глєбов В.Ф. та банк будуть позбавлені можливості проводити дії по продажу заставного майна, яке входить до ліквідаційної маси СТ „Ямпільський хлібзавод" та не є предметом даного судового спору.

Таким чином, обмежуються та порушуються права ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України", який є заставним кредитором в справі про банкрутство СТ „Ямпільський хлібзавод".

Також, скаржник наголошує на тому, що право ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" на задоволення своїх вимог за рахунок заставного та іпотечного майна згідно переліку, визначеного у відповідних договорах застави та іпотеки, є безспірним, оскільки затверджено виконавчими документами, а саме: виконавчими написами, вчиненими приватним нотаріусом ВМНО Миронюк Н.В. за реєстровим номером 1797, 1798 та ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.07.2012 р. по справі про банкрутство №15/5/2012/5003.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", скаржник зазначає, що з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури - скасовується арешт, накладений на майно боржника, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, як зазначає скаржник, оскаржувана ухвала прийнята також з порушенням норм Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно було накладено арешт на майно, у зв'язку з чим ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту та зобов'язання органу ДВС здійснити арешт майна слід скасувати.

Від ліквідатора Споживчого товариства "Ямпільський хлібзавод" Глєбова Василя Федоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", в якому підтримує вимоги, наведені в апеляційній скарзі.

В обгрунтування своєї правової позиції вказує на те, що при проведені інвентаризації майна СТ "Ямпільський хлібзавод" був присутній попередній директор СТ "Ямпільський хлібзавод" Мазур В.Д., який безпосередньо брав участь в проведені інвентаризації та якому було відомо про перелік майна, який включено до складу ліквідаційної маси.

Крім того, директором СТ "Ямпільський хлібзавод" Мазуром В.Д. жодних повідомлень чи інформації про наявність на території СТ "Ямпільський хлібзавод" чужого майна ні ліквідатору, ні інвентаризаційній комісії надано не було.

З огляду на вказане, ліквідатор зазначає, що все майно, яке було виявлено в процесі проведення інвентаризації було включено до складу ліквідаційної маси, про що складено інвентаризаційний акт.

29.04.2013 р. відбувся аукціон з продажу майна банкрута СТ "Ямпільський хлібзавод", на якому реалізовано майновий комплекс СТ "Ямпільський хлібзавод" за загальною ціною - 641 082 грн.

Відповідно до протоколу № 122 аукціону від 29.04.2013 р. переможцем аукціону (покупцем) майна банкрута СТ "Ямпільський хлібзавод" став ФОП - Дашкевич Богдан Віталійович.

На підставі вказаного вище, ліквідатор підтримує вимоги скаржника та просить сксувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13.

Позивач та третя особа - ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа" не скористалися своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

17 червня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду скаржник підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13 слід скасувати в частині накладення арешту на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86; зобов'язання відділу ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт майна СТ "Ямпільський хлібзавод", розташованого за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86.

Ліквідатор Споживчого товариства "Ямпільський хлібзавод" Глєбов Василь Федорович в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є неправомірною та такою, що суперечить вимогам закону, у зв'язку з чим останню слід скасувати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа" в судому засіданні пояснив, що під час проведення аукціону 29.04.2013 р. з продажу майна банкрута СТ "Ямпільський хлібзавод" жодних порушень виявлено не було. За результатами аукціону було складено протокол № 122 від 29.04.2013 р., в якому визначено переможцем ФОП Дашкевич Б.В., після чого було укладено договір купівлі-продажу. Також зазначив, що судом першої інстанції неправомірно було накладено арешт на майно СТ "Ямпільський хлібзавод". Таким чином, представник товарної біржі підтримав позицію банку щодо скасування арешту, накладеного на майно СТ "Ямпільський хлібзавод".

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст. ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені останнім (а.с. 130-134), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу в частині накладення арешту на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86, та зобов'язання відділу ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт вказаного майна скасувати, виходячи з наступного.

З матеріалів оскарження ухвали судом апеляційної інстанції встановлено, що 07.05.2013 р. до місцевого господарського суду було подано позовну заяву ТОВ "Кросна" до ліквідатора Споживчого товариства "Ямпільський хлібзавод" Глєбова Василя Федоровича про визнання результатів аукціону з продажу майна СТ "Ямпільський хлібзавод" та договору купівлі-продажу, укладеного за його результатами, недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння з тих підстав, що вказане майно не перебувало у власності СТ "Ямпільський хлібзавод", а тому ліквідатор даного підприємства не мав права вносити його до переліку майна, яке реалізується на аукціоні.

Крім того, 27.05.2013 р. позивачем було подано до суду першої інстанції заяву № 335 від 30.04.2013 р., в якій зазначено, що на даний момент майно, яке було продане з аукціону і є предметом договору купівлі - продажу, укладеного за його результатами, дійсність яких оспорюється ТОВ "Кросна" перебуває у фактичному володінні, користуванні та розпорядженні сторонніх людей без жодних обмежень, та може бути відчуженим даними особами, що у випадку задоволення позовних вимог ТОВ "Кросна" утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду. На підставі вказаного позивач просить накласти арешт на майно, яке було придбано за результатами аукціону з продажу майна СТ "Ямпільський хлібзавод".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. про порушення провадження у справі № 902/662/13 було задоволено зазначену заяву позивача та накладено арешт на майно.

Переглядаючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції на предмет відповідності вимогам діючого законодавства, суд апеляційної інстанції враховує наступні обставини справи та положення чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду про забезпечення позову, скасування забезпечення позову.

Згідно з ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована ймовірність утруднення або унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такій захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Відповідно до приписів п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом без проведення окремого судового засідання.

Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

Натомість всупереч наведеним вище приписам процесуального закону та роз'ясненям Вищого господарського суду України, позивач не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доведення факту наявності тих обставин, які могли б у майбутньому ускладнити виконання рішення суду. Не обґрунтовано, яким чином майно СТ"Ямпільський хлібзавод", яке було продане на аукціоні, може бути реалізоване неуповноваженими на те особами; які заходи було вжито щодо реалізації такого майна та не доведено жодних інших обставин на підтвердження своїх вимог. Крім того, у тексті заяви не викладено прохання позивача щодо вжиття заходів про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у зв'язку із наявністю конкретних обставин, які б свідчили про таку необхідність.

З огляду на вказане, заява позивача № 335 від 30.04.2013 р. не відповідає вимогам закону, а тому не може прийматися господарським судом до уваги в якості належної правової підстави для вжиття заходів до забезпечення позову.

Натомість, суд першої інстанції в порушення наведених вище вимог закону на підставі вказаної заяви вжив заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

За приписами ч. 2 ст. 67 ГПК України про забезпечення позову виноситься ухвала.

Вищий господарський суд у п. п. 1, 5 постанови пленуму від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснив, що у разі вжиття заходів до забезпечення позову з ініціативи господарського суду відповідні дії мають бути мотивовані з урахуванням, зокрема, наведеного, а також припису пункту 3 частини другої статті 86 ГПК.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається.

Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 18 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. ст. 66, 67, 86 ГПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суддя дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

При цьому, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що заходи забезпечення позову було вирішено судом першої інстанції в ухвалі про порушення провадження у даній справі, що суперечить як роз'ясненням Пленуму ВГСУ, так і нормам ГПК України та статті 17 Закону України "Про виконавче провадження".

В той же час, місцевим господарським судом взагалі не мотивовано свого рішення про те, чи існують визначені законом підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, не наведено жодних обставин, за наявності яких суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову.

Також судом першої інстанції проігноровано той факт, що згідно з позовною заявою предметом позовних вимог є саме майно, яке не входить до складу заставного і було передано в заставу АТ „Укрексімбанк" згідно договору застави від 12.09.2007 р. та в подальшому реалізовано на аукціоні проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа".

Таким чином, ухвала місцевого господарського суду винесена з порушенням вимог ст. ст. 66, 86 ГПК України

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованими та неправомірними, що свідчить про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь - які докази у розумінні ст.. ст.. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження факту наявності підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином, при накладенні арешту на майно суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та заявлені з дотриманням вимог закону, в зв'язку з чим ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13 слід скасувати в частині накладення арешту на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86; зобов'язання відділу ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт майна СТ "Ямпільський хлібзавод", розташованого за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 08.05.2013 р. у справі № 902/662/13 скасувати в частині накладення арешту на майно СТ "Ямпільський хлібзавод", яке було реалізовано на аукціоні, проведеному ТБ "Вінницька товарна універсальна біржа", та розташоване за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86 та в частині зобов'язання відділу ДВС Ямпільського РУЮ Вінницької області здійснити арешт майна СТ "Ямпільський хлібзавод", розташованого за адресою: м. Ямпіль Вінницької області, вул. Ворошилова, 86.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кросна" (21000, м. Вінниця, вул.. Київська, 16, код 30164526) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Вінниці (21050, м. Вінниця, вул. Козицького, 51, корп. 1, код 24896705) - 573 грн. 50 коп. (п'ятсот сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. На виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду місцевому господарському суду видати наказ.

5. Матеріали оскарження ухвали у справі № 902/662/13 надіслати господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.