Рішення

від 11.06.2013 по справі 905/2188/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2013 Справа № 905/2188/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 173198,20грн. Маленький О.В. -представник за довіреністю; Давидова О.А. -представник за довіреністю; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" про стягнення заборгованості у розмірі 173198,20грн., у тому числі основного боргу у розмірі 169011,64грн., 3% річних у розмірі 4186,56грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 169011,64грн.

На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії: договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012; специфікації №1 від 12.04.2012 (додаток №1), №2 від 01.05.2012 до договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012; претензії-вимоги вих.. №22 від 25.02.2013; опису вкладення до цінного листа від 26.02.2013; фіскального чеку поштової установи №4813 від 26.02.2013; накладних; банківських виписок.

Відповідач відзив на позов не надав, заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду по суті, поданої відповідачем до суду позовної заяви про визнання недійсним договору №40/04-к (пск) від 12.04.2012, за якою господарським судом Донецької області порушено провадження у справі №905/2678/13. В обґрунтування свого клопотання відповідачем зазначено, що договір на підставі якого позивач просить стягнути заборгованість визнається ним в судовому порядку недійсним, оскільки при його укладенні порушенні ч.ч. 1,3 ст. 203 Господарського суду України у зв'язку з тим, що з боку позивача договір не підписаний, а підпис директора позивача відтворений за допомогою факсимільного кліше.

Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 28.05.2013 приймав участь директора позивача, А.Ю. Кулик, який надавав пояснення щодо підписання ним договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012 та підтвердив підписання договору власноручно без застосування будь-яких відтворень. В судовому засіданні оглянуто оригінал договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд з'ясовує: 1) як справи № 905/2188/13 та №905/2678/13 пов'язані та 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи №905/2188/13 до вирішення справи №905/27678/13.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до Роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

З'ясувавши підстави з яких відповідач просить визнати недійсним договір№10/04-к (пск) від 12.04.2012, укладений між позивачем та відповідачем, в межах справи №905/2678/13, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2013 оголошено перерву до 11.06.2013.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що 11.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частині рішення по справі №905/2678/13 про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

12.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс", як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж", як покупцем (відповідач) укладено договір №10/04-к (пск) (даклі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно з п.1.2 договору покупець зобов'язався прийняти продукцію, що поставляється, у його власність та своєчасно оплатити її вартість відповідно до умов даного договору.

У розділі 4 договору сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку розрахунків:

- загальна вартість продукції, що поставляється постачальником, приблизно складає 900000,00 грн., у тому числі ПДВ. Вартість кожної партії продукції встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору (п. 4.1 договору);

- розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника передплати у розмірі 30% від суми продукції, що поставляється, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.2 договору);

- кінцевий розрахунок за поставлену партію продукції здійснюється за фактом поставки продукції; Фактичною датою поставки продукції вважається дата накладної (видаткової або товарно-транспортної); у разі затримки у фінансуванні, покупець має право затримати здійснення розрахунків до 31.06.2012 (п. 4.2.1 договору).

Пунктом 7.1 договору сторонами визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих зобов'язань за договором.

Сторонами було погоджено та підписано специфікації (додатки) до договору: №1 від 12.04.2012, №2 від 01.05.2012, відповідно до яких постачальник зобов'язався здійснити поставку продукції за найменуванням, у кількості, за ціною та у строки, зазначені у цих специфікаціях.

Загальна сума специфікацій з ПДВ 252642,00грн.:

- специфікація №1 від 12.04.2012 (додаток №1) до договору на суму 36000,00грн. з ПДВ 20%;

- специфікація №2 від 01.05.2012 (додаток №2) до договору на суму 189291,69грн. з ПДВ 20%.

На виконання умов договору та специфікацій №1 від 12.04.2012 та №2 від 01.05.2012 до нього, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 213501,69 грн., що підтверджується видатковими накладними №453 від 27.04.2012 на суму 6000,00 грн., №449 від 21.04.2012 на суму 3600,00 грн., №452 від 25.04.2012 на суму 6000,00 грн., №451 від 24.04.2012 на суму 6360,00 грн., №450 від 23.04.2012 на суму 5940,00 грн., №448 від 20.04.2012 на суму 3960,00 грн., №90 від 21.06.2012 на суму 29802,00грн., №584 від 28.05.2012 на суму 24225,00грн., №363 від 10.05.2012 на суму 15120,00грн., №364 від 10.05.2012 на суму 28039,00грн., №540 від 25.05.2012 на суму 54112,00грн., №522 від 12.05.2012 на суму 30343,69грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлена, згідно вищезазначених видаткових накладних, продукція з боку відповідача прийнято уповноваженими особами, що підтверджується підписами останніх на вказаних накладних, які скріплені печаткою відповідача.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, мають посилання на договір № 10/04-к (плк) від 12.04.2012, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містять відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання продукції від позивача на підставі договору, не надано.

Судом відмічається, що в позовній заяві позивач вказує на те, що поставку відповідачу товарів здійснено на суму 221151,69 грн.. З метою встановлення дійсних правовідносин між сторонами, судом витребувано від позивача докази виконання договору протягом усього строку його дії. Позивачем до матеріалів справи надав копії вищевказаних видаткових накладних тільки на суму 213501,69 грн. Позивачем також надані податкові накладні, виписані на здійснену позивачем поставку товарів відповідачу на загальну суму 221151,69 грн. Дослідивши надані позивачем податкові накладні, суд не приймає податкові накладні №195 від 27.04.2012 на суму 420,00 грн., №142 від 20.04.2012 на суму 31440,00 грн., №116 від 27.06.2012, оскільки позивачем не додано первинних бухгалтерських видаткових накладних в підтвердження правомірності складення вказаних податкових накладних.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується поставки позивачем відповідачу товару на суму 213501,69 грн., а також те, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №10/04-к (пск) від 12.04.2012.

Договір та специфікації №1 від 12.04.2012 та №2 від 01.05.2012 до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками сторін та їх копії містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні директор позивача, А.Ю. Кулик підтвердив підписання договору власноручно без застосування будь-яких відтворень. Відповідачем не доведено належними та допустимими засобами доказування факт відсутності власноручного підпису директора позивача на договорі, а судом такого не встановлено.

Дослідивши зміст договору, суд відзначає, що сторони погодили умови про предмет договору, строк його дії, права та обов'язки сторін, уклали договір в простій письмовій формі, що відповідає норам чинного законодавства. Відповідачем не надано жодних доказів щодо відсутності його згоди на укладення даного договору на тих умовах, які зафіксовані в договорі, що підписаний уповноваженими особами, а саме директорами та скріплений печаткою позивача та відповідача.

На виконання умов договору, позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, відповідачем здійснювалась часткова оплата вартості товару отриманого по договору.

Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З огляду на викладене, судом встановлено, що спірний договір був повністю схвалений позивачем, позивачем до матеріалів справи надані належні та допустимі докази на підтвердження повноважень директора позивача на укладення договору.

За таких обставин, наявні матеріали справи свідчать, що договір №10/04-к (пск) був підписаний повноваженими особами позивача та відповідача, скріплений їхніми печатками, доказів зворотнього сторони не надали.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 52140,00грн., що підтверджується банківськими виписками за 20.04.2012, 04.05.2012, 23.05.2012, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 169011,64 грн.

Однак, відповідно до матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 161361,69 грн. (213501,69 грн.-52140,00 грн.)

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов п. 4.2.1 договору та специфікацій №1 від 12.04.2012 та №2 від 01.05.2012 до договору, вартість товару отриманого по вищезазначеним видатковим накладним оплатив частково, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 213501,69грн.

Відповідачем не надано жодних доказів здійснення оплати товару у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору, 26.02.2013 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія-вимога вих.. №22 від 25.02.2013 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 169011,69грн., що підтверджується копіями фіскального чеку №4813 від 26.02.2013 та описом вкладення до цінного листа від 26.02.2013, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відповіді на вищезазначену претензію-вимогу не надав, заборгованість в сумі 169011,69грн. позивачу не перерахував.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем оплачена частково, станом на теперішній час заборгованість становить 161361,69 грн., доказів зворотнього сторонами не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 161361,69 грн.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.05.2012 по 22.03.2013 у розмірі 4186,56грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано кінцевий строк оплати вартості товару. Погоджений сторонами в п. 4.2.1 договору до 30.06.2012 та не враховано фактичну кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 01.07.2012 по 22.03.2013 на суму заборгованості 161361,69 грн. становить 3507,92 грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на адвоката у розмірі 5000,00 грн. Позивачем до матеріалів справи надано договір №1 від23.04.2013 про надання адвокатом юридичних послуг укладений між позивачем (клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Маленьким Олександром Володимировичем (адвокат) під час розгляду справи №905/2188/13, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3336 та платіжне доручення №292 від 15.05.2012 перерахування коштів у розмірі 5000,00 грн. на виконання договору №1 від 23.04.2013, копію виписки з банківського рахунку в підтвердження перерахування позивачем від 15.05.2013 та від 29.05.2013.

Дослідивши надані документи у їх сукупності разом з матеріалами справи, суд приходить до висновку про відсутність належних доказів факту виконання договору №1 від 23.04.2013, оскільки до матеріалів справи не додано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), з якого можливо було б встановити які послуги, які роботи виконані адвокатом, які прийняті позивачем та яка їх вартість. Надані позивачем до матеріалів справи виписки з банківського рахунку свідчать про те, що позивачем на рахунок ФОП Маленький А.В. перераховано кошти на виконання договору №1 від 23.04.2013, а саме 15.05.2013 на підставі рахунку №1 на суму 5000,00 грн. та 29.05.2013 на підставі рахунку №2 на суму 5000,00 грн. Вказані рахунки позивачем до матеріалів справи не додано. Судом враховано, що хоча предметом договору №1 від 23.04.2013 є надання послуг адвокатом під час розгляду господарським судом Донецької області справи №905/2188/13, проте не вказано перелік цих послуг, а решта умов договору свідчить про те, що даний договір укладений не тільки у зв'язку з розглядом цієї справи. Також суд звертає увагу на розділ 4 договору про оплату юридичних послуг, відповідно до якого, оплата вартості юридичних послуг здійснюється на рахунок адвоката до 15 числа кожного місяця строку дії цього договору (п. 4.2). Сторони в договорі не погодили вартість послуг, ціну, тому суд не може перевірити правильність визначення вартості юридичних послуг.

Окрім того, відповідно до матеріалів справи, позовну заяву підписано директором позивача, позовна заява подано до суду 28.03.2013, тобто до моменту укладення договору, перше судове засідання призначено на 16.04.2013. Маленький Олександр Володимирович діяв на підставі довіреності від 02.01.2013, яку видано директором позивача останньому як дієздатній фізичній особі, а не як адвокату, іншої довіреності не надано.

За таких обставин, матеріалами справи не підтверджується понесення позивачем витрат у розмірі 5000,00 грн., як оплата послуг адвоката.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню тільки судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецмонтаж" (вул. Челюскінців, буд. 69А, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 30871714 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" (вул. Куйбишева, буд. 15А кв. 17, м. Донецьк, 83062, ЄДРПОУ 35292565) суму основного боргу у розмірі 161361 (сто шістдесят одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 3507 (три тисячі п'ятсот сім) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 3297 (три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 39 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "АлТранс" (вул. Куйбишева, буд. 15А кв. 17, м. Донецьк, 83062, ЄДРПОУ 35292565) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0 (нуль) грн. 04 коп.

5. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 17.06.2013.