Постанова

від 10.06.2013 по справі 816/2039/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/2039/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Сергієнка С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" (далі по тексту - позивач, ПрАТ "Райз-Максимко") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Лохвицька МДПІ) про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року №0000251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 19 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПрАТ "Райз-Максимко" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Стверджував, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та безпідставними. При цьому, виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Шоковіта" підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду заперечення на адміністративний позов, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Райз-Максимко", посилаючись на обставини, встановлені позаплановою виїзною документальною перевіркою останнього з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Еко Сіті Груп" та ТОВ "Шоковіта" за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року, викладені в акті перевірки від 15 березня 2013 року №48/15/30382533.

У судове засідання 10 червня 2013 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПрАТ "Райз-Максимко" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в Лохвицькій МДПІ /а.с. 24/.

У період з 15 лютого 2011 року по 29 грудня 2012 року позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2011 року №100324610, виданого Лохвицькою МДПІ /а.с. 9/.

Видами діяльності ПрАТ "Райз-Максимко" за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11, основний), вирощування рису (01.12), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), вирощування інших однорічних і дворічних культур (01.19), розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41), розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (01.42), розведення коней та інших тварин родини конячих (01.43), розведення овець і кіз (01.45), розведення свиней (01.46), розведення свійської птиці (01.47), розведення інших тварин (01.49), змішане сільське господарство (01.50), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), допоміжна діяльність у тваринництві (01.62), післяурожайна діяльність (01.63), оброблення насіння для відтворення (01.64), прісноводне рибництво (аквакультура) (03.22), виробництво м'яса (10.11), виробництво м'ясних продуктів (10.13), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (10.61), виробництво цукру (10.81), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (46.36), оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), вантажний автомобільний транспорт (49.41), складське господарство (52.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Фахівцями Лохвицької МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Райз-Максимко" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Еко Сіті Груп" (код ЄДРПОУ 36516297) та ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами перевірки складено акт від 15 березня 2013 року №48/15/30382533 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, абзацу "а" пункту 198.1 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість скороченої декларації з ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 13 200 грн. /а.с. 8-17/.

На підставі даного висновку Акта перевірки Лохвицької МДПІ 27 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 19 800 грн. (в т.ч., 13 200 грн. - основний платіж, 6 600 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 18/.

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним (недійсним).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689), зараховано до складу податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ за грудень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 13 200 грн.

Однак, виїзною позаплановою перевіркою ПрАТ "Райз-Максимко" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту зазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 13 200 грн.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивував тим, що в ході перевірки наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку податковим ревізором-інспектором встановлено їх невідповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Також, посилаючись на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року №7206/229/33421689, стверджував про здійснення ТОВ "Шоковіта" безтоварних господарських операцій по ланцюгах постачання. Крім того, зазначив, що за даними АІС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" рахується розбіжність між податковим зобов'язанням ТОВ "Шоковіта" та податковим кредитом ПрАТ "Райз-Максимко" в розмірі 13 200 грн.

Суд погоджується з вищевикладеними доводами Лохвицької МДПІ, з огляду на наступне.

Спірні відносини врегульовано Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

При цьому, відповідно до положень пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошового зобов'язання, суд досліджує факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Як стверджував в судовому засіданні представник позивача, на підставі договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/, укладеного між ТОВ "Шоковіта" (продавець) та Шевченківською філією ПрАТ "Райз-Максимко" (покупець), остання придбала макуху соняшникову кількістю 30 т, вартістю 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.), на підтвердження чого ТОВ "Шоковіта" виписало податкову накладну від 23 листопада 2012 року №1247 /а.с. 139/.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаної податкової накладної, судом встановлено, що вона формально відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Так, згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, договором поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/, зокрема, визначено, що: поставка товару по даному договору здійснюється партіями, які оговорюються у рахунках та видаткових накладних (пункт 2.1), поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах СРТ ("Інкотермс 2000") за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, смт. Червонозаводське (пункт 2.2), розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця (пункт 3.5), рахунки-фактури є невід'ємними частинами даного договору (пункт 3.6), факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформлюється накладною чи актом приймання-передачі на товар, на якій ставиться відмітка (штамп або печатка) про прийняття товару (пункт 5.1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки макухи соняшникової позивачем до матеріалів справи надано копії: видаткової накладної від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 /а.с. 22/, рахунка-фактури від 22 жовтня 2012 року №Шок-000060 /а.с. 141/, платіжного доручення від 23 листопада 2012 року №2621 /а.с. 140/, товарно-транспортної накладної від 28 листопада 2012 року №ТН2811121 /а.с. 23/, протоколу вимірювань №1630/18.09.12/01 /а.с. 110/.

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії документів, суд звертає увагу на наступне.

За приписами частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містить пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що видаткову накладну від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 /а.с. 22/ оформлено з порушенням зазначених вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній не зазначено прізвище та посаду особи, яка її підписала від імені покупця - ПрАТ "Райз-Максимко".

Крім того, суд звертає увагу на положення пункту 5.2 договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102, відповідно до якого накладні повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін /а.с. 19/.

Відсутність у видатковій накладній від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 прізвища та посади особи, яка її підписала від імені позивача, не дає змогу перевірити, чи уповноваженою особою підписано дану видаткову накладну.

Так само, суд звертає увагу на відсутність у рахунку-фактурі від 22 жовтня 2012 року №Шок-000060 /а.с. 141/ прізвища та посади особи, яка його виписала.

Зважаючи на оформлення вищевказаних видаткової накладної та рахунка-фактури з порушенням вимог частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, суд дійшов висновку, що дані документи не являються належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку та не можуть слугувати належними доказами реальності (товарності) господарської операції з поставки макухи соняшникової між ТОВ "Шоковіта" та ПрАТ "Райз-Максимко".

Також, варто звернути увагу на суперечність товарно-транспортних накладних, що надавалися позивачем на перевірку, письмовий запит Лохвицької МДПІ від 05 березня 2013 року №410/10/15-36, а також надані сторонами та долучені судом до матеріалів справи.

Так, на перевірку позивачем надано товарно-транспортну накладну від 28 листопада 2012 року №ТН2811121, копії якої долучено до матеріалів справи /а.с. 23, 52/.

У даній товарно-транспортній накладній, на порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не зазначено марку та державний номерний знак автомобіля, прізвище водія, назву автопідприємства, не деталізовано пункт навантаження товару, не вказано пункт розвантаження товару, загальну суму поставки, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, прізвище та посаду особи, яка прийняла товарно-матеріальні цінності /а.с. 23, 52/.

А на письмовий запит Лохвицької МДПІ від 05 березня 2013 року №410/10/15-36 позивачем надано іншу товарно-транспортну накладну з тими самими датою та номером /а.с. 53/. Однак, в даній товарно-транспортній накладній не конкретизовано пункт навантаження товару, не зазначено ціну та загальну вартість товару, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Також, в даній товарно-транспортній накладній відсутні прізвища, посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення спірної господарської операції, печатка вантажовідправника, а також зазначено про перевезення товару кількістю 30,040 т, в той час, коли відповідно до видаткової накладної поставці підлягав товар кількістю 30 т /а.с. 53/.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що видаткову накладну ТОВ "Шоковіта" виписано 29 листопада 2012 року, а товарно-транспортну накладну складено 28 листопада 2012 року.

На запитання суду щодо даних обставин представник позивача не зміг надати обґрунтованих пояснень.

Бухгалтер Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко" Каплун Г.Д. у наданих до суду письмових поясненнях зазначила, що їй не відомо про причини розбіжностей між датою видаткової накладної та товарно-транспортної накладної /а.с. 142/.

Зважаючи на те, що видаткова накладна є документом, який підтверджує факт відпуску (вибуття) товару зі складу постачальника, а товарно-транспортна накладна є доказом перевезення товару від складу постачальника до покупця, вказані суперечності свідчать про оформлення контрагентами документів без реального здійснення господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, зазначена товарно-транспортна накладна не приймається судом у якості належного доказу перевезення товару (макухи соняшникової) від ТОВ "Шоковіта" до позивача.

Також, суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Як визначено пунктом 3 вказаної Інструкції, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно з пунктом 6 згаданої Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пунктом 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Позивачем на вимогу суду не надано витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей.

Доводи бухгалтера Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко" Каплун Г.Д., викладені в письмових поясненнях /а.с. 142/, про те, що реєстрація довіреностей по Шевченківській філії ПрАТ "Райз-Максимко" ведеться в програмі "1С:Бухгалтерія" суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до вищезазначених приписів Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей Журнал реєстрації довіреностей підприємством має вестися у паперовій формі. Крім того, суд зауважує, що програмні можливості "1С:Бухгалтерія" дозволяють проводити роздруківку документів з даної програми.

Що стосується наданої позивачем на перевірку довіреності від 29 листопада 2012 року №494, копію якої долучено до матеріалів справи /а.с. 51/, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей.

Таким чином, у разі фактичного отримання позивачем товару (макухи соняшникової) за даною довіреністю від ТОВ "Шоковіта", вказана довіреність мала бути передана постачальнику, можливості повторної видачі довіреності на право отримання товарів Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей не передбачено. А відтак, наявність у позивача вищевказаної довіреності станом на дату проведення перевірки свідчить про неотримання на її підставі товарів від ТОВ "Шоковіта".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними твердження представника позивача про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (макухи соняшникової кількістю 30 000 кг) на складі Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко", на підтвердження чого до матеріалів справи долучено картку рахунку 2081 /а.с. 69-73/. Окрім того, варто звернути увагу на те, що за даною карткою відображено надходження товару від ТОВ "Шоковіта" на підставі договору від 20 листопада 2012 року №SHE1611-000000000006, тоді як позивач стверджує про придбання макухи соняшникової відповідно до умов договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/.

Необґрунтованими також є посилання представника позивача на використання начебто придбаної у ТОВ "Шоковіта" макухи соняшникової у власній господарській діяльності Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко", адже долучені до матеріалів справи копії відомостей про витрати кормів не містять відміток про використання саме даної макухи /а.с. 74-109/.

Доводи позивача про оплату вартості товару, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення від 23 листопада 2012 року №2621 /а.с. 140/, суд вважає безпідставними, оскільки сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ПрАТ "Райз-Максимко" на рахунок його контрагента не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірної господарської операції з поставки макухи соняшникової між ТОВ "Шоковіта" та ПрАТ "Райз-Максимко", на підставі якої останнім віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (скороченої) суму податку в розмірі 13 200 грн.

Наведеним, у свою чергу, підтверджується правомірність доводів Лохвицької МДПІ про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, абзацу "а" пункту 198.1 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

ПрАТ "Райз-Максимко" не наведено інших посилань, що свідчили б про порушення контролюючим органом вимог чинного законодавства України та обґрунтованість тверджень платника податків щодо безпідставного визначення спірним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання зі сплати ПДВ.

Стосовно застосування на підставі спірного повідомлення-рішення штрафних (фінансових) санкцій у подвійному розмірі, судом встановлено наступне.

Лохвицькою МДПІ в період з 22 лютого 2012 року по 04 квітня 2012 року проводилася планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої 19 квітня 2012 року складено акт №26/22/30382533, в якому зафіксовано порушення позивачем, окрім іншого, вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу 5 пункту 188.1 статті 188 пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201, пунктів 209.13, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 231 888 грн. /а.с. 119-124/.

На підставі вищевказаного акта перевірки Лохвицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року №0000092351, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 153 грн. 25 коп. /а.с. 117-118/.

Вказане податкове повідомлення-рішення ПрАТ "Райз-Максимко" у встановленому законом порядку не оскаржувалося, суму донарахованого грошового зобов'язання позивачем сплачено добровільно, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

За змістом пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 600 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року №0000251500. Натомість, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність (товарність) господарської операції з ТОВ "Шоковіта" щодо поставки макухи соняшникової кількістю 30 т, вартістю 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.). Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суми ПДВ в розмірі 13 200 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Лохвицька МДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба