Ухвала

від 02.10.2013 по справі 816/2039/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 р.Справа № 816/2039/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 816/2039/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко" (далі по тексту - позивач ПрАТ "Райз-Максимко"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 27 березня2013 року №0000251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 19 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог платник податків зазначив, що контролюючим органом порушено права та інтереси ПрАТ "Райз-Максимко" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Посилався на те, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Шоковіта" підтверджується належним чином оформленими податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 р. по справі № 816/2039/13-а відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 р. по справі № 816/2039/13-а та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції без змін.

02.10.2013 року від Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби подано клопотання про реорганізацію позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року, ухваленою в протокольній формі, замінено відповідача Лохвицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби на Лохвицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріли справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПрАТ "Райз-Максимко" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в Лохвицькій МДПІ /а.с. 24/.

У період з 15 лютого 2011 року по 29 грудня 2012 року позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відповідно до свідоцтва від 15 лютого 2011 року №100324610, виданого Лохвицькою МДПІ /а.с. 9/.

Видами діяльності ПрАТ "Райз-Максимко" за КВЕД-2010 є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11, основний), вирощування рису (01.12), вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (01.13), вирощування інших однорічних і дворічних культур (01.19), розведення великої рогатої худоби молочних порід (01.41), розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів (01.42), розведення коней та інших тварин родини конячих (01.43), розведення овець і кіз (01.45), розведення свиней (01.46), розведення свійської птиці (01.47), розведення інших тварин (01.49), змішане сільське господарство (01.50), допоміжна діяльність у рослинництві (01.61), допоміжна діяльність у тваринництві (01.62), післяурожайна діяльність (01.63), оброблення насіння для відтворення (01.64), прісноводне рибництво (аквакультура) (03.22), виробництво м'яса (10.11), виробництво м'ясних продуктів (10.13), виробництво олії та тваринних жирів (10.41), виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (10.61), виробництво цукру (10.81), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21), оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами (46.36), оптова торгівля хімічними продуктами (46.75), вантажний автомобільний транспорт (49.41), складське господарство (52.10), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Фахівцями Лохвицької МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Райз-Максимко" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТОВ "Еко Сіті Груп" (код ЄДРПОУ 36516297) та ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689) за період з 01 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюються.

За результатами перевірки складено акт від 15 березня 2013 року №48/15/30382533 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, абзацу "а" пункту 198.1 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість скороченої декларації з ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 13 200 грн. /а.с. 8-17/.

На підставі даного висновку Акта перевірки Лохвицької МДПІ 27 березня 2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000251500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 19 800 грн. (в т.ч., 13 200 грн. - основний платіж, 6 600 грн. - штрафні (фінансові) санкції) /а.с. 18/.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року №0000251500. Натомість, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б про реальність (товарність) господарської операції з ТОВ "Шоковіта" щодо поставки макухи соняшникової кількістю 30 т, вартістю 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.). Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суми ПДВ в розмірі 13 200 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Шоковіта" (код ЄДРПОУ 33421689), зараховано до складу податкового кредиту скороченої декларації з ПДВ за грудень 2012 року суму податку на додану вартість в розмірі 13 200 грн.

Однак, виїзною позаплановою перевіркою ПрАТ "Райз-Максимко" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту зазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про заниження позивачем ПДВ за грудень 2012 року в розмірі 13 200 грн.

Також, вказаний висновок контролюючий орган мотивував тим, що в ході перевірки наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку податковим ревізором-інспектором встановлено їх невідповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні. Також, посилаючись на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 21 грудня 2012 року №7206/229/33421689, стверджував про здійснення ТОВ "Шоковіта" безтоварних господарських операцій по ланцюгах постачання. Крім того, зазначив, що за даними АІС "Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" рахується розбіжність між податковим зобов'язанням ТОВ "Шоковіта" та податковим кредитом ПрАТ "Райз-Максимко" в розмірі 13 200 грн.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/, укладеного між ТОВ "Шоковіта" (продавець) та Шевченківською філією ПрАТ "Райз-Максимко" (покупець), остання придбала макуху соняшникову кількістю 30 т, вартістю 79 200 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 200 грн.), на підтвердження чого ТОВ "Шоковіта" виписало податкову накладну від 23 листопада 2012 року №1247 /а.с. 139/.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу абзацу "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

При цьому, відповідно до положень пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Так, договором поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/ визначено, що: поставка товару по даному договору здійснюється партіями, які оговорюються у рахунках та видаткових накладних (пункт 2.1), поставка товару здійснюється за рахунок продавця на умовах СРТ ("Інкотермс 2000") за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, смт. Червонозаводське (пункт 2.2), розвантаження товару здійснюється за рахунок покупця (пункт 3.5), рахунки-фактури є невід'ємними частинами даного договору (пункт 3.6), факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформлюється накладною чи актом приймання-передачі на товар, на якій ставиться відмітка (штамп або печатка) про прийняття товару (пункт 5.1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки макухи соняшникової позивачем до матеріалів справи надано копії: видаткової накладної від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 /а.с. 22/, рахунка-фактури від 22 жовтня 2012 року №Шок-000060 /а.с. 141/, платіжного доручення від 23 листопада 2012 року №2621 /а.с. 140/, товарно-транспортної накладної від 28 листопада 2012 року №ТН2811121 /а.с. 23/, протоколу вимірювань №1630/18.09.12/01 /а.с. 110/.

За приписами частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги містить пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що видаткову накладну від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 /а.с. 22/ оформлено з порушенням зазначених вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в ній не зазначено прізвище та посаду особи, яка її підписала від імені покупця - ПрАТ "Райз-Максимко", а також з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність у видатковій накладній від 29 листопада 2012 року №РН-0000113 прізвища та посади особи, яка її підписала від імені позивача, не дає змогу перевірити, чи уповноваженою особою підписано дану видаткову накладну, з урахуванням положень пункту 5.2 договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102, відповідно до якого накладні повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін /а.с. 19/.

У рахунку-фактурі від 22 жовтня 2012 року №Шок-000060 /а.с. 141/ прізвища та посади особи, яка його виписала відсутні.

Отже, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що дані документи не являються належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку та не можуть слугувати належними доказами реальності (товарності) господарської операції з поставки макухи соняшникової між ТОВ "Шоковіта" та ПрАТ "Райз-Максимко".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товарно-транспортна накладна від 28 листопада 2012 року №ТН2811121, копії якої долучено до матеріалів справи /а.с. 23, 52/ не є належним доказом перевезення товару (макухи соняшникової) від ТОВ "Шоковіта" до позивача, оскільки у ній, на порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не зазначено марку та державний номерний знак автомобіля, прізвище водія, назву автопідприємства, не деталізовано пункт навантаження товару, не вказано пункт розвантаження товару, загальну суму поставки, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, прізвище та посаду особи, яка прийняла товарно-матеріальні цінності /а.с. 23, 52/.

На письмовий запит Лохвицької МДПІ від 05 березня 2013 року №410/10/15-36 позивачем надано іншу товарно-транспортну накладну з тими самими датою та номером /а.с. 53/ в якій не конкретизовано пункт навантаження товару, не зазначено ціну та загальну вартість товару, час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Також, в даній товарно-транспортній накладній відсутні прізвища, посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення спірної господарської операції, печатка вантажовідправника, а також зазначено про перевезення товару кількістю 30,040 т, в той час, коли відповідно до видаткової накладної поставці підлягав товар кількістю 30 т /а.с. 53/.

Окрім того, суд першої інстанції правомірно зауважив, що видаткову накладну ТОВ "Шоковіта" виписано 29 листопада 2012 року, а товарно-транспортну накладну складено 28 листопада 2012 року.

Відповідно до приписів пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за №293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Пунктом 3 Інструкції визначено, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Згідно з пунктом 6 Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Пунктом 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

З огляду на викладе, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (макухи соняшникової кількістю 30 000 кг) на складі Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко", на підтвердження чого до матеріалів справи позивачем долучено картку рахунку 2081 /а.с. 69-73/. Оскільки, за даною карткою відображено надходження товару від ТОВ "Шоковіта" на підставі договору від 20 листопада 2012 року №SHE1611-000000000006, тоді як позивач стверджує про придбання макухи соняшникової відповідно до умов договору поставки від 22 жовтня 2012 року №22102 /а.с. 19-20/. Окрім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей позивачем на вимогу суду першої інстанції не надано.

Судом першої інстанції правомірно дана оцінка доводам бухгалтера Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко" Каплун Г.Д. щодо реєстрації довіреностей по Шевченківській філії ПрАТ "Райз-Максимко", оскільки відповідно до приписів Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей Журнал реєстрації довіреностей підприємством має вестися у паперовій формі, а також те, що у разі фактичного отримання позивачем товару (макухи соняшникової) за даною довіреністю ТОВ "Шоковіта" від 29 листопада 2012 року №494, копію якої долучено до матеріалів справи /а.с. 51/, яка мала бути передана постачальнику, можливості повторної видачі довіреності на право отримання товарів Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей не передбачено.

Судом першої інстанції правомірно зазначено та дана належна правова оцінка щодо використання начебто придбаної у ТОВ "Шоковіта" макухи соняшникової у власній господарській діяльності Шевченківської філії ПрАТ "Райз-Максимко" та наявність платіжного доручення від 23 листопада 2012 року №2621 /а.с. 140/, оскільки долучені до матеріалів справи копії відомостей про витрати кормів не містять відміток про використання саме даної макухи /а.с. 74-109/ та факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ПрАТ "Райз-Максимко" на рахунок його контрагента не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безтоварний характер спірної господарської операції з поставки макухи соняшникової між ТОВ "Шоковіта" та ПрАТ "Райз-Максимко", на підставі якої останнім віднесено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року (скороченої) суму податку в розмірі 13 200 грн. Що в свою чергу підтверджується правомірність доводів Лохвицької МДПІ про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, абзацу "а" пункту 198.1 статті 198, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, Лохвицькою МДПІ в період з 22 лютого 2012 року по 04 квітня 2012 року проводилася планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої 19 квітня 2012 року складено акт №26/22/30382533, в якому зафіксовано порушення позивачем, окрім іншого, вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, абзацу 5 пункту 188.1 статті 188 пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.15 статті 201, пунктів 209.13, 209.15 статті 209 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість в розмірі 231 888 грн. /а.с. 119-124/.

На підставі вищевказаного акта перевірки Лохвицькою МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 04 травня 2012 року №0000092351, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 256 153 грн. 25 коп. /а.с. 117-118/.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем у встановленому законом порядку не оскаржувалося, суму донарахованого грошового зобов'язання позивачем сплачено добровільно, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції.

За змістом пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6 600 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000251500 від 27.03.2013 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19800 грн., в тому числі, за основним платежем -13 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6 600грн.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2013р. по справі № 816/2039/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калитка О.М.