Постанова

від 13.06.2013 по справі 826/5808/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2013 року 10:25 № 826/5808/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Биковець В.Ф. (довіреність від 17.04.2013 р.), Олексійчук Т.В. (довіреність від 17.04.2013 р.)

від відповідача: Шуневич В.В. (довіреність від 08.01.2013 р. № 14/10-015)

від третьої особи : Ободзинська К.М. (директор, діє на підставі статуту)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Фактор» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000112220,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Інтек Б» з позовом до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2013 № 0000112220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 152 340,15 грн. за основним платежем та на 38 085,04 грн. за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову позивач посилається на численні помилки, описки в акті перевірки та невідповідність окремих відомостей фактичним обставинам, зокрема, відносно керівника, дати реєстрації платником ПДВ, щодо розміру внесеного статутного капіталу, щодо періоду взаємовідносин з контрагентом, який не охоплюється періодом, який перевірявся.

Окрім того, щодо суті висновків ДПІ, на підставі яких прийнято спірне рішення, позивач вважає їх такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Зокрема, як зазначає позивач, висновки ДПІ ґрунтуються на начебто відсутності факту реального здійснення господарської діяльності контрагентом позивача (ТОВ «Профіт Фактор», третя особа) на підставі відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням, що у свою чергу, на думку ДПІ, свідчить про недійсність правочинів.

Виходячи з припущення про безтоварність спірних операцій, як зазначає позивач, ДПІ прийшла до висновку про начебто відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як вважає позивач, спірні операції фактично виконані, їх проведення оформлено первинними документами та супроводжується іншими документами, а відтак, враховуючи дотримання цих передумов та вимог ПК України, які регламентують порядок формування податкового кредиту з ПДВ, позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, позивач звертає увагу, що наведені висновки стосовно контрагента, зроблені ДПІ відносно періоду липня 2012 р., у той час, коли операції між позивачем та контрагентом, проведені у серпні 2008 року.

Крім того, позивач також звертає увагу, що на запит ДПІ за місцем реєстрації контрагента, останній надав всі документи, що підтверджують фактичне виконання спірних операцій, що, однак, як зазначає по суті позивач, було проігноровано податковими органами.

Виходячи з наведеного у сукупності, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач, з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законним та обґрунтованими, у задоволенні позову просить відмовити.

Третя особа надала пояснення щодо взаємовідносин з позивачем, в яких підтвердила фактичне здійснення операцій з позивачем, а також надала первинні документи, податкові накладні за відносинами з позивачем, товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару, а також на підтвердження наявності трудових ресурсів - штатний розклад, підтвердження відомостей про ТОВ «Профіт Фактор» від державного реєстратора та довідку про результати зустрічної звірки. Крім того, третя особа надала матеріали щодо вхідних операцій по ТОВ «Профіт Фактор» з придбання товарів, які надалі були реалізовані позивачу.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.06.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем та третьою особою документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» (код з ЄДР 32766730; адреса: 01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Деревообробна, 7) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Профіт Фактор» (код з ЄДР 37416280; адреса: 03049, м. Київ, Солом'янський район, вул. Брюллова, 7, офіс 28) за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р .

За результатами перевірки складено документ за формою акту перевірки від 19.12.2012 р. № 582/1-22-20-32766730 (далі - Акт перевірки), який, однак складений на бланку з назвою «Наказ» .

Згідно з п. 3.1.2. Акту перевірки встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ у серпні 2012 р. у розмірі 152 340,15 грн., сформованого, як зазначено в Акті, за рахунок ТОВ «Профіт Фактор».

Зокрема, зазначається, що на виконання умов договору поставки від 01.01.2012 р. № 01/01-10 та згідно з первинними документами, контрагентом виписані на поставлений товар податкові накладні, визначені у таблиці на стор. 7 Акту перевірки в період з 04.08.2012 р. по 31.08.2012 р. Номенклатура поставки «МС-5Б-3 макулатура». Загальна вартість товару за цими накладними - 914 040,88 грн., у т.ч. ПДВ 152 340,15 грн.

За умовами договору товар поставляється продавцем (п. 4.2.).

Відомості щодо змісту угоди та документів, які супроводжували його виконання, сторонами та третьою особою визнаються та не заперечуються. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

У взаємозв'язку з наведеним на стор. 3 Акту перевірки зазначено, що відповідачем отримано акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 22.10.2012 р. № 971/22-317/37416280 «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період 01.08.2012 - 321 .08.2012 р.» (буквально). В Акті перевірки позивача цитується зазначений акт із зазначенням, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від ГВПМ ДПІ отримано висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Профіт Фактор» (службова записка від 22.10.2012 р. № 5430/7/07-09), згідно якого: не встановлено наявність підприємства за місцем реєстрації , про що складено довідку № 2.

Під час розгляду справи не надано вищевказаного висновку та згаданої службової записки, хоча зазначені документи витребовувались у відповідача відповідно до ухвали суду про відкриття провадження у справі у складі матеріалів, на які містяться посилання в Акті перевірки.

При цьому, Акт перевірки не містить визначення та під час розгляду справи ДПІ не доведено наявності у ПМ визначених Законом підстав для складання такого висновку, як і власне наявності норм законів, які б надавали такому висновку правової значимості.

Зазначається, однак, що директору контрагента Ободзинській К.М. вручено запит від 12.10.2012 р. щодо порядку відображення в обліку відносин з контрагентами, що однак заперечується третьою особою та з боку податкового органу не надано доказів вручення зазначеного повідомлення третій особі.

У той же час, як зазначається в Акті перевірки, директор ТОВ «Профіт Фактор» декларує свою причетність до діяльності підприємства, але відмовилась від надання пояснень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності. Документи, які б засвідчували проведення фінансово-господарських операцій не надано.

Зазначено, що складено висновок щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Профіт Фактор».

Зазначається, що оскільки не встановлено місцезнаходження підприємства, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі (товарів, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку з відсутність (не наданням до перевірки) актів, видаткових накладних, документів, що засвідчують транспортування.

Отже, як зазначається ДПІ, вчинені контрагентом з покупцями/постачальниками у липні 2012 року (операції між позивачем та третьою особою проведені у серпні 2012 р.) не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю .

Зазначається враховуючи наведене, що у контрагента відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств постачальників/покупців за липень 2012 року тобто за період, який не охоплює період проведення спірних операцій.

Надалі, продовжуючи формування висновків Акту перевірки, ДПІ на стор. 7 Акту перевірки зазначає, що виходячи з наведеного, що правочини між позивачем та контрагентом є нікчемними . Крім того, надалі зазначається про порушення позивачем норм ЦК України

При цьому, на стор. 10 Акту перевірки, ДПІ зазначає, що правочини ТОВ «Медіамастерс», з яким позивач та третя особа не вступали у відносини , мають ознаки нікчемності та є нікчемними, не наводячи, однак, будь-якого логічного зв'язку між висновками щодо діяльності цього підприємства з діяльністю позивача та третьої особи .

У той же час, на стор. 10 Акту перевірки ДПІ зазначає вже про одночасну фіктивність угод ТОВ «Інтек Б».

Враховуючи фіктивність угод, ДПІ зазначає про неможливість прийняття до уваги податкових накладних, виписаних контрагентом позивачу.

Підсумовуючи, ДПІ у розділі «Висновки» зазначає про порушення позивачем п. 198.1., 198.6., 201.4. ПК України, що на думку ДПІ призвело до заниження значення податку на додану вартість за серпень 2012 року на 152 340,15 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України, а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування», яким є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України), п. 198.1. ПК України (щодо операцій, при здійсненні яких виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо видачі п/п та її реквізитів), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки юридично значимих первинних документів/податкових накладних, у т.ч. підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржувані рішення оцінюються судом виходячи з доведеності з боку ДПІ тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені ДПІ в Акті перевірки, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності .

В даному випадку , як приходить до висновку суд, відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Висновки ДПІ по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

Так, як встановлено під час розгляду справи та зазначено вище, доводи ґрунтуються на начебто не підтвердженні операцій, здійснених контрагентом у липні 2012 р. Однак, спірні операції між позивачем та його контрагентом проведені у серпні 2012 року, що вказує на відсутність зв'язку висновків ДПІ з обставинами проведення спірних операцій, відсутність впливу висновків ДПІ на оцінку правомірності формування позивачем спірних сум податкових вигод та, відповідно, на необґрунтованість висновків Акту перевірки.

Щодо доводів ДПІ про відсутність контрагента за місцезнаходженням, слід зазначити, що як у договорі, так і в ЄДР, наведена одна адреса контрагента - 03049, м. Київ, Солом'янський район, вул. Брюллова, 7, офіс 28.

Окрім того, під час розгляду справи третьою особою надано копію опису документів від 08.11.2012 р., які надаються державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомосте про юридичну особу». Виходячи з наведеного у сукупності вбачається відсутність в ЄДР запису про не підтвердження відомостей про контрагента або внесення запису про його відсутність за місцезнаходженням та, відповідно, спростовуються доводи ДПІ про відсутність у контрагента умов для здійснення діяльності.

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості, які внесені до ЄДР, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін . В даному випадку, відомості, які внесені до ЄДР відносно контрагента вважаються достовірними та не спростовані ДПІ станом на період вчинення спірних операцій. В даному випадку на зазначену вище адресу третій особі надіслано ухвалу суду та директор контрагента прибув у судове засідання, що вказує на взаємозв'язок підприємства із зареєстрованою в ЄДР адресою..

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, як зазначалося, не надано належних та допустимих доказів того, що в період виконання спірних операцій контрагент був відсутній за місцезнаходженням.

При цьому, навіть відсутність контрагента в період складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки, тобто поза межами періоду спірних операцій, сама по собі не є самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у контрагента відповідних умов для здійснення спірних операцій в період проведення цих операцій, підставою для висновку про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства.

Із самого акту про неможливість звірки по контрагенту вбачається, що по суті проводилась перевірка контрагента, про що свідчить зміст положень цього акту із зазначенням про проведення перевірки (розділ 4.), що не відповідає вимогам п. 73.5. ПК України («зустрічні звірки не є перевірками»).

З наведеного акту про неможливість звірки вбачається, що процедура проведення звірки не була ініційована відповідачем по даній справі (акт про неможливість звірки складений до проведення перевірки позивача), як-то передбачено п. 3 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27 грудня 2010 р. № 1232. Наведене в сукупності вказує на порушення проведення порядку проведення зустрічної звірки відомостей позивача з даними його контрагента та на те, що акт про неможливість звірки складений з порушенням законодавства, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 70 КАС України, відповідно до яких докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

В контексті наведеного, суд вважає за необхідне окремо зазначити, що відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.02.2013 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Профіт Фактор» по суті підтверджено реальність взаємовідносин контрагента з позивачем за період серпня 2012 р. та, крім цього , вхідні операції по ТОВ «Профіт Фактор» щодо придбання у серпні 2012 р. макулатури у ТОВ «Белат», яка надалі реалізовувалась позивачу та поставлялася останнім на виробничий комбінат.

Слід зазначити, що під час розгляду справи не надано рішень судів, які б набрали законної сили та які б були прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»), яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновників, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/ перереєстрації цих підприємств на підставних осіб.

В контексті доводів ДПІ, викладених в Акті перевірки, суд вважає також за необхідне зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, прийнятих в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішень судів про визнання правочинів з контрагентами недійсним з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішень судів, які б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

В контексті наведеного слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними , а отже висновки в контексті наведеного є такими, що виходять за межі повноважень податкових органів, тобто є протиправними.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку або іншого рішення суду по кримінальній справі відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємства - контрагента позивача на підставних осіб.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд, в контексті наведеного, наголошує на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, а тим більше можливі порушення з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною та достатньою підставою для позбавлення покупця сформованих сум податкових вигод.

У той же час , сукупність досліджених судом під час розгляду справи первинних, платіжних, облікових та звітних документів, інших відомостей, у т.ч.: довідка ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.02.2013 р. про проведення зустрічної звірки контрагента про підтвердження взаємовідносин по ланцюгу постачання, а також: документація у складі: договору від 01/01-10 від 01.01.2012 р., видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних , оборотно-сальдових відомостей, матеріалів щодо подальшої реалізації придбаного товару (на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (з націнкою в 1%), а також наявні у справі акти звірки, штатний розпис по підприємству позивача, розрахунок ф. 1ДФ (відносно наявних трудових ресурсів), тобто сукупність тих відомостей та документів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод, натомість, сукупність цих документів підтверджує виконання спірних операцій.

В контексті наведеного, слід зазначити, що додані до матеріалів справи ТТН містять відомості про вантажовідправника (третя особа, контрагент позивача), про вантажоодержувача (ТОВ «Інтек Б» для ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»), про місця відвантаження (різні регіони України), відомості про транспортні засоби, а також відмітки та скріплені печатками підписи учасників операцій (у т.ч. ВАТ «Жидачівський ЦПК»), найменування вантажу (макулатура), кількість вантажу, що підтверджує перевезення товару та участь у цих операцій позивача, третьої особи та отримувача вантажів.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не надано доказів, що у зв'язку з проведенням перевірки у позивача витребовувались зазначені документи, але не були надані.

В контексті доводів ДПІ слід зазначити, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України під час розгляду справи не надано податкової звітності контрагента (з податку на прибуток, з ПДВ, з ПДФО та відповідно до п. 46.2. ПК України - фінансової звітності), з якої б, виходячи з характеру спірних операцій , вбачалась відсутність у контрагента трудових та інших ресурсів, необхідних для організації виконання спірних операцій. При цьому, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ також не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Суд в контексті наведеного враховує, що в даному випадку при участі третьої особи фактично мало місце проведення операцій з перепродажу , що не заборонено законодавством та не потребує для їх організації значних адміністративних та трудових ресурсів. В контексті наявності трудових ресурсів, третьою особою надано штатний розклад на 2012 рік, відповідно до якого на підприємстві рахувалося дві особи (директор, спеціаліст по роботі з клієнтами).

Досліджуючи при цьому питання руху товару (макулатури) по ланцюгу, зокрема, вхідні операції по контрагенту, суд враховує, що під час розгляду справи третьою особою, крім вищезгаданих документів за взаємовідносинами з позивачем, також надано договір від 20.07.2012 р. № 07/12, укладений третьою особою з ТОВ «Белат» на поставку ТОВ «Профіт Фактор» макулатури, яка надалі поставлялася позивачу. Реальність цих операцій з придбання третьою особою макулатури, яка надалі поставлялася позивачу, підтверджується як довідкою ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.02.2013 р., так і наданими видатковими накладними, податковими накладними.

Слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в ній відомості відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, а отже видача ним податкових накладних, є правомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних податкових вигод за вищезгаданими операціями, та які свідчили б про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод. Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку ДПІ не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору представник позивача у судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» (код з ЄДР 32766730; адреса: 01013, м. Київ, Голосіївський район, вул. Деревообробна, 7) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 04.01.2013 № 0000112220.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 18.06.2013 р.