Ухвала

від 06.08.2013 по справі 826/5808/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5808/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтек Б» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт Фактор» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Інтек Б» до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, третя особа - ТОВ «Профіт Фактор» про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Інтек Б» з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Профіт Фактор» за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 19 грудня 2012 року № 582/1-22-20-32766730, яким встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ у серпні 2012 р. у розмірі 152 340, 15 грн., сформованого, як зазначено в акті, за рахунок ТОВ «Профіт Фактор».

Тобто, на думку податкового органу, позивачем було порушено п.п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження значення податку на додану вартість за серпень 2012 року на 152 340, 15 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04 січня 2013 року № 0000112220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на суму 152 340, 15 грн. за основним платежем та на 38 085, 04 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки від 01 січня 2012 року № 01/01-10 та згідно з первинними документами, ТОВ «Профіт Фактор» виписані на поставлений ТОВ «Інтек Б» товар податкові накладні в період з 04 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року.

Номенклатура поставки «МС-5Б-3 макулатура». Загальна вартість товару за вказаними накладними - 914 040, 88 грн., у т.ч. ПДВ 152 340, 15 грн.

За умовами договору товар поставляється продавцем

Сума ПДВ за вказаними податковими накладними, була включена позивачем до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України - об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 та п. 198.3 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Не підтвердження реальності укладеного з контрагентом правочину, позивачем надано до суду копії первинних документів, зокрема: договору, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдових відомостей, матеріалів щодо подальшої реалізації придбаного товару (на ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (з націнкою в 1%), а також наявні у справі акти звірки, штатний розпис по підприємству позивача, розрахунок ф. 1ДФ (відносно наявних трудових ресурсів).

Дослідивши вказані вище документи, колегія суддів приходить до висновку про їх відповідність вимогам зазначеним вище вимогам законодавства та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою виникнення права на податковий кредит.

Окрім цього, судом встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагент мали спеціальну податкову правосуб'єктність.

Крім того, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від третьої особи податкових накладних, було здійснено ним на підставі вчиненого правочину, реальність якого доведено в судовому засіданні та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із ТОВ «Профіт Фактор» в зазначений період, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та штрафних санкцій у податковому повідомленні-рішенні від 04 січня 2013 року № 0000112220.

А тому правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Чаку Є.В.