Постанова

від 31.10.2006 по справі 3/583-05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/583-05

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 жовтня 2006 р.                                                                                   № 3/583-05  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

- прокурорСавицька О.В. –прокурор відділу Генпрокуратури України (посв. № 231 від 20.07.2005)

- позивача

- відповідача

розглянув касаційне поданняВ.о. прокурора Недригайлівського району Сумської області

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006

у справі№ 3/583-05 господарського суду Сумської області

за позовомПрокурора Недригайлівського району Сумської області в інтересах держави в особі Засульської сільської ради

доТОВ «Сумиптахоспілка»

проСтягнення заборгованості

зустрічним позовомТОВ «Сумиптахоспілка»

доЗасульської сільської ради

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.12.2005 (суддя П.Левченко) в первісному позові відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено –визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 01.01.2003 укладений між Засульською сільською радою та ТОВ «Сумиптахоспілка».

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано приписами ст. 15 Закону України «Про оренду землі»відповідно до якої відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для визнання договору недійсним та тими обставинами, що в спірному договорі відсутні істотні умови щодо цільового призначення земельної ділянки, строків передачі земельної ділянки, місця її розташування, відсутній акт визначення меж земельної ділянки.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 (судді: В.Фоміна, Н.Білоконь, М.Токар) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

В.О. прокурора Недригайлівського району Сумської області в касаційному поданні просить зазначені судові рішення у справі скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права, посилаючись, зокрема, на те, що судами застосовано редакцію Закону України «Про оренду землі», яка на момент укладення угоди не діяла.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Загальні підстави недійсності угод встановлені ст. 48 ЦК УРСР , чинного на момент укладення спірного договору, за якою недійсною визнається угода, яка не відповідає вимогам закону. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарськими судами встановлено, що між Засульською сільською радою та ТОВ «Сумиптахоспілка»укладено договір оренди земельної ділянки від 01.01.2003.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі»(в редакції Закону, що діяла на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:

-          об'єкт оренди (місце розташування та розмір  земельної ділянки);

-          термін договору оренди;

-          орендна плата (розмір та індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду);

-          цільове призначення, умови використання і збереження якості землі;

-          умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

-          існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки;

-          сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

-          відповідальність сторін.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, порушення вимог ст.ст. 4-7, 9 13, 15 цього закону є підставою для визнання договору недійсним.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що спірний договір оренди не містить таких істотних його умов, як умови використання та цільове призначення землі, умови і строки передачі земельної ділянки, відсутній акт визначення меж земельної ділянки. Крім того, як встановлено апеляційною інстанцією орендарем зазначено ТОВ «Сумиптахоспілка», яке на момент укладення договору не існувало, оскільки було зареєстровано 29.09.2003 як вбачається із свідоцтва про державну реєстрацію.    

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що вказані порушення є підставою для визнання вказаного договору оренди землі недійсним, доводи касаційного подання не спростовують зазначеного висновку.

Оскільки договір на якому ґрунтуються вимоги позивача не відповідає законодавству та визнано недійсним, а отже він не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язанні з визнанням його недійсним, тому судом правомірно відхилено вимоги про стягнення заборгованості за цим договором.

Посилання прокурора на ту обставину, що судом застосовано закон, який не підлягав застосуванню до уваги не приймається, оскільки прокурор не обґрунтував по змісту та по суті в чому саме полягає невідповідність застосованих судом норм.    

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2006 та рішення  господарського суду Сумської області від 15.12.2005 у справі № 3/583-05 господарського суду Сумської області залишити без змін, а касаційне подання –без задоволення.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін                              

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                       В. Цвігун