Ухвала

від 11.06.2013 по справі 2а-1588/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р.Справа № 2а-1588/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївської окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСТРОЙГЕРМЕС» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «УКРСТРОЙГЕРМЕС» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року №0000292360.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте без законних підстав та без врахування всіх обставин, які необхідно було врахувати відповідачем при проведенні перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях зазначив, що при перевірці позивача податковим органом було встановлено, що у контрагента-постачальника відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності та невідповідність первинних документів нормам законодавства. Відповідач вказав, що в порушення п.193.1. ст. 193, п. 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України позивач штучно сформував податковий кредит по контрагенту-постачальнику ТОВ «ТОП-Альянсбуд», в результаті чого було занижено податок на додану вартість у червні 2011 року на загальну суму 11 397 грн.

Постановою Миколаївської окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року позов ТОВ «УКРСТРОЙГЕРМЕС» - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано у повному обсязі податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 27 лютого 2012 року №0000292360.

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 27 січня 2012 року по 02 лютого 2012 року відповідач по справі провів документальну позапланова виїзна перевірка підприємства позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «ДІП Електрік» за травень 2011 року та по взаємовідносинах з ТОВ «ТОП-Альянсбуд» за червень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач склав Акт від 09 лютого 2012 року №320/23-60/33798119.

Зокрема, в Акті перевірки відповідач вказав висновки про порушення позивачем:

- пп.1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України

- п.193.1. ст. 193, п.198.3., 198.6. ст. 198 ПК України внаслідок чого було штучно сформовано податковий кредит по контрагенту-постачальнику ТОВ «ТОП-Альянсбуд», в результаті чого було занижено податок на додану вартість у червні 2011 року на загальну суму 11 397 грн., а відтак підлягає донарахуванню.

За наслідками перевірки та складеного Акту відповідач прийняв податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року №0000292360 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 12 000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене повідомленні-рішення не відповідає вимогам законодавства, оскільки висновки про безтоварність операцій позивача з контрагентом ґрунтується лише на припущеннях апелянта.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки надані позивачем податкові та видаткові накладні не є такими, що підтверджують реальність господарської операції, так як первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з повною відмовою у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «УКРСТРОЙГЕРМЕС» та ТОВ «ТОП-Альянсбуд» було укладено договір поставки №2/П/2011 від 08 червня 2011 року.

Судова колегія вважає, що вказаний договір поставки є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця): місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. -покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку з цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові та видаткові накладні, на виконання вищевказаного договору, були оформлені сторонами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг: б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Постановою Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03 квітня 2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» передбачено, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбав товар (бутім) у ТОВ «ТОП-Альянсбуд», що підтверджується податковими накладними (від 08 червня 2011 року №ПН-123 на суму 48 678 грн. та від 16 червня 2011 року №ПН-123, №ПН-248 на суму 68 382 грн.) та в подальшому реалізував його, тобто використав його у своїй подальшій господарській діяльності.

Що стосується посилання апелянта посилання на проведене почеркознавче дослідження від 06 вересня 2011 року №304 документів по підприємству ТОВ «ТОП-Альянсбуд», судова колегія вважає, що воно не можуть братися до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки не можливо встановити, які саме документи досліджувались, як вони стосуються позивача по справі, чий саме почерк досліджувався і таке інше.

Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «УКРСТРОЙГЕРМЕС» не було допущено порушень вимог Податкового Кодексу України в частині формування податкового кредиту за господарським операціями з «ТОП-Альянсбуд», оскільки реальність здійснюваних господарських операцій підтверджена належними первинними документами, які свідчать про надання послуг, отримання їх позивачем та використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит.

Таким чином, повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року №0000292360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 12 000 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївської окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: підпис Т.М. Танасогло

Суддя: підпис А.В. Бойко

Суддя: підпис О.В. Яковлєв