Постанова

від 12.06.2013 по справі 801/1627/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/1627/13-а

12.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримзв'язоксервіс» та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 11.03.13 у справі № 801/1627/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримзв'язоксервіс" (вул. Генерала Васильєва, 34 Б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримзв'язоксервіс» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №3333 від 19.12.2012 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс», визнання протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань господарських взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер» за липень 2011 на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №3333 від 19.12.2012, скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 29.01.2013 № 0001512204, № 0001522204.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримзв'язоксервіс" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дії - задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АРКрим Державної податкової служби № 0001522204 від 29.01.2013 р.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не надана належна оцінка доказам, які були долучені до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, а саме докази надання відповідачу усіх запитаних на перевірку пояснень та документів, що в свою чергу позбавляє податковий орган прийняти наказ, на підставі якого провести перевірку. Також апелянт вказує, що за умовами основного договору підряду № 1, укладеного між ПП «Строммонтаж» (замовник) та ТОВ «Кримзв'язоксервіс» (підрядник) останній мав право укладати субпідрядні договори з іншими суб'єктами господарювання. Отже, враховуючи велике навантаження та стислі строки виконання підрядних робіт, позивач був змушений залучати субпідрядні організації. За цих обставин, оскільки судом встановлений факт виконання субпідрядних робіт, тому висновок про безпідставне віднесення понесених в зв'язку з цими субпідрядними роботами витрат до складу валових є незаконним та необґрунтованим.

Також, не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.13. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перевіркою контролюючого органу встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Тому, прийняття Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим постанови про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість суперечить нормам матеріального права, в зв'язку з чим просив постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримзв'язоксервіс» та Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо протиправності прийняття податковим органом наказу №3333 від 19.12.2012 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс». З приводу підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001512204 суд по-перше зазначає, що встановив підтвердження факту виконання ПП «Клімат-Мастер» робіт для позивача, оплати їх вартості (в тому числі перерахування ПДВ) та подальше їх використання в господарській діяльності позивача, в наслідок чого у платника податків були правові підстави для віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту за відповідний звітний період, однак, по-друге, робить висновок, що матеріалами справи не підтверджено необхідність укладення позивачем 04.07.2011 з ПП «Клімат-Мастер» договору про надання послуг для забезпечення своєчасності виконання умов правочину, укладеного з замовником - ПП «Строммонтаж». На думку суду під час розгляду справи не надані належні докази того, що у позивача були відсутні в достатньому обсягу необхідні ресурси, кваліфіковані кадри для виконання умов укладеного з ПП «Строммонтаж» договору, предметом якого було надання послуг щодо розробки проектної та технічної документації для будівництва БС мобільного зв'язку, узгодження документації в державних контролюючих органах. За таких обставин суд дійшов висновку, що укладаючи 04.07.2011 з ПП «Клімат-Мастер» додатковий договір, позивач безпідставно зависив собівартість виконання робіт, які були предметом договору підряду № 1, укладеного 04.01.2011 з ПП «Строммонтаж», що призвело до необґрунтованого завищення валових витрат платника податків. Зазначені обставини стали підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

З такими висновками суду не погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби направила на адресу ТОВ «Кримзв'язоксервіс» запит від 30.11.2012 за № 57199/10/22-3 про надання документальних підтверджень та пояснень з питань правових та господарських відносин з ПП «Клімат Мастер» за період - липень 2011. У листі вказаний перелік документів, копії яких необхідно надати у 10 денний строк.

На вимогу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ТОВ «Кримзв'язоксервіс» листом від 18.12.2012 № 32 (отриманий ДПІ 18.12.2012) надані копії документів по взаєморозрахункам з ПП «Клімат Мастер» на 9 аркушах за липень 2011.

19.12.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС прийнятий наказ № 3333, згідно з яким у відповідності з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст. 79, ст. 20 Податкового кодексу України виконуючому обов'язки заступника начальника управління податкового контролю - начальнику відділу перевірок платників податків управління податкового контролю, начальнику відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю було наказано забезпечити проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2011, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер» ЄДРПОУ 32742395 з 19.12.2012 тривалістю 5 робочих днів. Наказ отриманий позивачем 24.12.2012.

19.12.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС складено повідомлення № 1269/22-3, згідно якому на підставі ст.20, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС з 19.12.2012 буде проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2011, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер» ЄДРПОУ 32742395. Додаток: копія наказу. Повідомлення отримано позивачем 24.12.2012.

Згідно п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податку (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Підставою ж для проведення такого виду перевірки, в силу вимог п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України, є рішення керівника органу державної податкової служби, яке оформлюється наказом. І право, як таке, на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу, згідно якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З аналізу наведених норм та обставин, судова колегія приходить до висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника органу державної податкової служби та за наявності підстав для її проведення, тобто наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки приймається після встановлення наявності підстав для проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що наказ № 3333 та повідомлення № 1269/22-3 на проведення позапланової невиїзної перевірки отриманий ТОВ «Кримзв'язоксервіс» поштовою кореспонденцією 24.12.2012. Тобто, вимоги ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС дотримані.

Враховуючи, що з'ясування питань стосовно обсягу надання платником податків податковому органу на його письмовий запит пояснень та їх документального підтвердження носить оціночний характер та приймаючи до уваги, що позивачем доказів виконання запиту податкового органу № 57199/10/22-3 від 30.11.2012 в частині надання копії запитуваних підтверджуючих документів за переліком, зазначеним у запиті, в повному обсязі не надано, то вказана обставина свідчить про прийняття керівником податкового органу (виконуючим обов'язки керівника) рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог пп.78.1.1 п.7.8 ст.78 Податкового кодексу України, про що прийнято наказ № 3333 від 19.12.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2011, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер» ЄДРПОУ 32742395. За цих обставин судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для проведення позапланової перевірки позивача.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності прийняття Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби наказу № 3333 від 19.12.2012 про проведення позапланової перевірки та, відповідно, проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2011, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер», на підставі цього наказу.

04 січня 2013 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби складений акт № 66/22-3/34523407 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Кримзв'язоксервіс» з питань достовірності формування податкового кредиту за липень 2011 та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за ІІІ квартал 2011, при здійсненні взаємовідносин з ПП «Клімат Мастер» ЄДРПОУ 32742395.

Відповідно до акту перевірки № 66/22-3/34523407 ДПІ встановлені порушення:

- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.144.1, п.144.3 ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 12011,0 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 - 12011,0 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 10444,0 грн., в тому числі за липень 2011 - 10444,0 грн.

Підставою для встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства є акт ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 05.10.2011 №765/23/32742395 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011», відсутність за місцезнаходженням, відсутність зареєстрованого рухомого чи нерухомого майна та пояснення засновника ПП «Клімат Мастер» щодо непричетності до господарської діяльності підприємства, його реєстрації за винагороду та не уповноваження будь-яких осіб на здійснення господарської діяльності підприємством.

Також, в акті перевірки зазначено, що враховуючи пояснення засновника ПП «Клімат Мастер», директор не мав права підписувати жодні документи стосовно ПП «Клімат Мастер», відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, встановлено, що операції ПП «Клімат Мастер» з продажу та придбання за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 є нікчемними у розумінні ст.ст. 203, 215, 216 та ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, так як вони укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкта оподаткування та несплати податків до бюджету.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 29.01.2013 № 0001512204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 12011,0 грн.;

- від 29.01.2013 № 0001522204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 13055,0 грн., в тому числі 10444,0 грн. за основним зобов'язанням та 2611,0 грн. - за штрафними санкціями.

ТОВ «Кримзв'язоксервіс» оскаржує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС в повному обсязі.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 140.2 статті 140 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Згідно статтям 1,3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі первинних документів, які є основою податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за липень 2011 (ІІІ квартал 2011) по взаємовідносинам з ПП «Клімат Мастер».

При досліджені документів первинного та бухгалтерського обліку з контрагентом ПП «Клімат Мастер» судовою колегією встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Клімат Мастер» (виконавець) укладено договір про надання послуг № 0407/3 від 04.07.2011, за яким виконавець здійснює розробку проектної та технічної документації для будівництва БС мобільний зв'язок, узгоджує документацію у державних контролюючих органах (СЕС, МНС, ВТ, ДАБК). Підтвердженням виконання робіт є акти здачі-прийняття (робіт, послуг) № КЭ-2907005 від 29.07.2011 (узгодження розрахунку параметрів електромагнітного поля у СЕС) на загальну суму 18351,0 грн., в тому числі ПДВ 3058,50 грн., № КЭ-2907006 від 29.07.2011 (розробка проекту «Вентиляція і кондиціювання») на загальну суму 22346,0 грн., в тому числі ПДВ 3724,33 грн. та № КЭ-2907007від 29.07.2011 (розробка проекту «Опалення») на загальну суму 21968,0 грн., в тому числі ПДВ 3661,33 грн.

Факт придбання позивачем у ПП «Клімат Мастер» робіт (послуг) також підтверджується належним чином оформленими податковими накладними від 29.07.2011 № 101 на загальну суму 18351,0 грн., в тому числі ПДВ 3058,50 грн., № 102 на загальну суму 22346,0 грн., в тому числі ПДВ 3724,33 грн. та №103 на загальну суму 21968,0 грн., в тому числі ПДВ 3661,33 грн., що наявні в матеріалах справи. При цьому, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, або виписаними не платником податку на додану вартість.

Оплата позивачем отриманих від ПП «Клімат Мастер» робіт (послуг) в повному обсязі підтверджується наданими платіжними дорученнями від 29.07.2011 № 197 на загальну суму 18351,0 грн., в тому числі ПДВ 3058,50 грн., № 198 на загальну суму 22346,0 грн., в тому числі ПДВ 3724,33 грн. та №199 на загальну суму 21968,0 грн., в тому числі ПДВ 3661,33 грн.

Усі складені між позивачем та ПП «Клімат Мастер» документи на підтвердження виконання робіт за договором про надання послуг № 0407/3, в тому числі акти здачі-прийняття (робіт, послуг), є належним чином оформленими та відповідають поняттю первинних, оскільки містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, скріплені печатками підприємств.

Пов'язаність придбаних позивачем у ПП «Клімат Мастер» робіт (послуг) із господарською діяльністю позивача підтверджується:

- договором на виконання підрядних робіт № 1 від 04.01.2011, укладеним між ТОВ «Кримзв'язоксервіс» (підрядник) з Підприємством «Строммонтаж» (замовник), за умовами якого підрядник виконує комплекс робіт з проведення інженерних вишукувань, розробці та узгодженню проектно-кошторисної документації, проведенню розрахунків/перерахунків несучої здатності щоглових і баштових споруджень, роботи з легалізації об'єктів зв'язку, оформленню відповідної документації для об'єктів мережі мобільному зв'язку; додатковою угодою № 1 від 30.05.2011 до договору № 1 від 04.01.2011, згідно з якою підрядник зобов'язується виконати роботи по розробці та узгодженню проектної документації з реконструкції приміщень будинку для розміщення Технічного центру зв'язку КТУ ПрАТ «МТС Україна» за адресою м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 53б, обов'язок підрядника приступити до виконання комплексу робіт протягом 3-х робочих днів з дати підписання даної додаткової угоди, протягом 60 календарних днів з дати підписання додаткової угоди закінчити усі роботи за об'єктом;

- договором підряду на будівництво базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв'язку на умовах «під ключ» № 3/2008-УМС-Строммонтаж, укладеного між Підприємством «Строммонтаж» (підрядник) та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (замовник), за яким підрядник зобов'язується здійснювати комплекс робіт з будівництва, переоснащення, дообладнання та введення в експлуатацію базових станцій та контролерів мобільного (рухомого) зв'язку і надавати передбачені даним договором послуги в територіальних мережах Кримського ТУ ЗАТ «Український мобільний зв'язок»;

- договором № 7/11 від 26.05.2011, укладеним між ТОВ «Кримзв'язоксервіс» (виконавець) та ПАТ «МТС Україна», відповідно до якого виконавець здійснює комплекс робіт з переоформлювання санітарних паспортів згідно з переліком, вивченню та натурним вимірюванням електромагнітного випромінювання в місцях розташування базових та релейних станцій згідно з переліком.

Матеріали перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, в тому числі акт ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську від 05.10.2011 №765/23/32742395 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клімат Мастер» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011 по 31.07.2011», вищенаведених обставин не спростовує.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту документи (договори, акти здачі-прийняття (робіт, послуг), податкові накладні, платіжні доручення), судова колегія вважає безпідставним неприйняття їх судом першої інстанції до уваги при вирішенні питання стосовно правомірності формування позивачем витрат.

Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського кодексу України. Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 627 ЦК України дано визначення свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ст.ст. 42, 43, 44 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Стаття 31 Господарського кодексу України встановлює, що дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається: примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання; обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про не підтвердження необхідності укладення позивачем та ПП «Клімат Мастер» договору для забезпечення своєчасності виконання правочинів, укладених з замовниками, є помилковим та свідчить про обмеження судом позивача у здійснення господарської діяльності, а тому є необґрунтованим та знаходиться поза межами компетенції суду.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що реальність здійснення господарських операції між позивачем та ПП «Клімат Мастер», та пов'язаність їх з господарською діяльністю позивача підтверджено первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись. Інші доводи, наведені в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим, не спростовують факту здійснення господарських операцій, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ за умови виконання останнім вимог податкового законодавства.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на витрати та податковий кредит з ПДВ від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Матеріали справи, крім акту перевірки позивача та акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, інших доказів в спростування реальності здійснення позивачем господарських операцій не містять.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про безпідставність відмови у задоволені позову в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення в порядку п.1 ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1ст.198, п.1 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримзв'язоксервіс» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2013 року у справі № 801/1627/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримзв'язоксервіс» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 29.01.2013 №0001512204, № 0001522204.

В інший частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва