Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-3559/12/0170/7

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

25 квітня 2012 р. 12:12 Справа №2а-3559/12/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора м.Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення

до Кореїзської селищної ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2.

про визнання протиправним та скасування рішення №1112 від 26.09.2008р.

за участю:

від позивача (Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення) - представник за довіреністю Саликіна Я.С.

позивач - (Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього природного середовища) - не з'явився

від відповідача - представник за довіреністю Чапух Е.У.

прокурор - Березовиченко Ю.Ю.

треті особи - не з'явилися

Обставини справи: Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної адміністрації Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення звернувся до суду та просить визнати протиправним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради №1112 від 26.09.08р. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не мав законних підстав приймати рішення про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки дана земельна ділянка входить до меж природно - заповідного фонду території Місхорського парку - пам'ятки загальнодержавного значення і відповідач перевищив повноваження приймаючі оскаржуване рішення.

Державна адміністрація Лівадійського, Масандрівського, Місхорського парків - пам'яток садово - паркового мистецтва загальнодержавного значення надала додаткові письмові пояснення (а.с.55-59).

Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Заперечує той факт, що земельна ділянка розташована на землях Місхорського парку, а отже розпорядження нею віднесено до повноважень відповідача. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.51-52).

Треті особи у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені, причини неявки не повідомили, письмові пояснення по суті спору суду не направили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, третіх осіб, прокурора суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 44 сесії 5 скликання Кореїзської селищної ради від 26.09.2008р. №1112 «Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та надання у власність земельної ділянки з земель Кореїзської селищної ради» (а.с.5), гр. ОСОБА_1 надана у власність земельна ділянка площею 0,0600га для будівництва житлового будинку, господарських побудов та споруд (садибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з земель Кореїзської селищної ради , у тому числі по угіддям згідно до форми 6 - зем: рядок 12.3 шифр 96 - «Землі, не передані у власність, не надані у користування у межах населеного пункту». Кадастровий номер 0111947100:01:003:0365.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку (а.с.6).

Згідно договору купівлі - продажу від 12.11.2008р. (а.с.12-13), ОСОБА_1 вказана земельна була продана ОСОБА_2, який набув на неї право власності. ОСОБА_2 оформлений державний акт від 15.10.2009р. на право власності на дану земельну ділянку (а.с.15).

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особини зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щгідндо до положень ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Вироком Алуштнинсьекого місьткого суду АР Крим від 20.06.2011р. по справі №1-47/11, який набрав законної сили 05.07.2011р., ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 УК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права займати керівні посади в органах архітектури та містобудівництва на два роки, з штрафом в сумі 1700 гривень.

Даним вироком встановлено, що ОСОБА_5, будучи посадовою особою - заступником начальника Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, у період 2007-2008 років допустив посадову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків внаслідок недобросовісного до них відношення, що призвело до тяжких наслідків у вигляді спричинення шкоди державним інтересам,що охороняються законом.

Вироком встановлено, що 09 листопада 2007 року в Управління головного архітектора Ялтинської міської ради поступила заява ОСОБА_1 від 26.09.2007р. з проханням видати висновок про можливість закріплення земельної ділянки у власність для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0600 га.

ОСОБА_5 неналежним чином виконав свої посадові обов'язки внаслідок недобросовісного до них відношення, не перевірив місце розташування земельної ділянки, що вказана в заяві ОСОБА_1, затвердив та видав висновок №05/2059 від 09.11.2007р. про можливість цільового використання земельної ділянки на ім'я ОСОБА_1

Згідно вказаного висновку передбачено використання вказаної в ньому земельної ділянки для забудови у вигляді будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, що відповідає Генеральному плану Великої Ялти. Цим висновком рекомендовано передати в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0600 га для будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому, у тому числі і цей висновок послужив підставою для ухвалення 26.09.2008р. Кореїзською селищною радою рішення № 1112 про безкоштовне надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки.

При затвердженні висновку № 05/2059 від 9 листопада 2007 року не було враховано, що згідно генерального плану Великої Ялти земельна ділянка, що вказана в заяві ОСОБА_1 знаходиться у межах парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», визнаного згідно постанови Кабінету Міністрів УРСР №105 від 29.01.1960року, постанови Державного комітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню від 30.08.1990 року; Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року; постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про природно - заповідний фонд України» від 16.06.1992р., є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, відповідно до Генерального плану Великої Ялти відноситься до земель природно-заповідного фонду і не передбачає будівництво індивідуального житлового будинку в районі його виділення.

Також вироком встановлено, що згідно висновку про можливість цільового використання земельної ділянки рекомендовано передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1. Висновок виданий на підставі вирішення Корєїзської селищної ради від 28 вересня 2007 року № 511, яким ОСОБА_1 дозволено складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_2.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 5 листопада 2010 року земельні ділянки, дозвіл на складання проекту відведення яких наданий Корєїзською селищною радою, знаходяться у межах Місхоркого парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва, при цьому земельна ділянки ОСОБА_1 - повністю.

Рішенням №1112 від 26 вересня 2008 року ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка площею 0,0600 га за адресою: АДРЕСА_1.

Вирок Алуштинського міського суду АР Крим є належним доказом того факту, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 рішенням Кореїзської селищної ради № 1112 від 26.09.2008р. знаходиться у межах парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Місхорський», який є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Матеріали справи не містять, а відповідачем, в порядку ч.2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів, яки б спростовували цей факт.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.

Згідно до ч.1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції, що діяла на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Серед передбачених ст. 12 ЗК України повноважень сільських, селищних , міських рад в галузі земельних відносин є передача земельних ділянок комунальній власності у власність громадянам та юридичним особам, надання їх у користування відповідно до вимог цього кодексу.

Статтею 18 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 ЗК України).

Відповідно до ст. 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Частиною 1 ст. 150 ЗК України встановлено, що до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частинами 2,3 ст. 150 встановлено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

З положень вказаної норми вбачається, що для прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо земельної ділянки, яка віднесені до особливо цінних земель, до складу яких також належать землі природно-заповідного фонду, необхідна наявність погодження Верховної Ради України або таке питання, в силу ч. 2 ст. 150 ЗК України, вирішується постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, прийняття органом місцевого самоврядування рішення щодо вказаної категорії земель без наявності погодження Верховної Ради України свідчить про протиправність такого рішення, оскільки таки обставини будуть свідчити про порушення встановлено законом порядку та підстави прийняття такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв рішення щодо земельної ділянки, яка віднесена до складу особливо цінних земель, без наявності погодження Верховної Ради України, чим порушив встановлені ЗК України порядок.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про прийняття оскаржуваного рішення, з дотриманням порядку та способу встановлених ст. 150 ЗК України.

Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами.

Статтею 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення відповідача №1112 від 26.09.2008р. прийнято без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні оголошена вступна і резолютивна частина постанови, постанова складена в повному обсязі 30.04.2012р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Кореїзської селищної ради №1112 від 26.09.2008р.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.