Рішення

від 10.06.2013 по справі 919/370/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2013 року справа № 919/370/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі

(вул. Хрустальова, 83, м. Севастополь, 99040)

до Приватного підприємства «Таврида Будпроект»

(вул. Астана Кесаєва, 14-Г , м. Севастополь, 99038)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 5 263,33 грн,

за участю представників сторін:

прокурора - Махиня В.В., посвідчення №015773 від 21.03.2013;

позивача - не з'явився;

відповідача - Шилова Н.О., довіреність б/н від 11.04.2013;

третя особа - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Гагарінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Севастополі із позовом до Приватного підприємства «Таврида Будпроект» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу у межах населеного пункту при проведенні будівельних робіт, в розмірі 5263,33 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 40, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтю 35 Закону України «Про охорону земель» та статтю 168 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що відповідачем при проведенні будівельних робіт по АДРЕСА_2 при розробці котловану було здійснено зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без відповідного дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Розмір шкоди, завданої зняттям ґрунтового покриву без спеціального дозволу склав 5263,33 грн, який розрахований позивачем на підставі Методики визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963.

Ухвалою від 27.03.2013 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою від 13.05.2013 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва з 18.04.2013 до 13.05.2013.

В ході судового розгляду прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали, просять суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов та доповнень до нього, зокрема зазначає, що, оскільки Приватне підприємство «Таврида Будпроект» не є ані власником, ані землекористувачем, ані орендатором земельної ділянки, підприємство не повинно отримувати спеціальний дозвіл на зняття та перенесення родючого шару ґрунту, та не може нести відповідну відповідальність за зняття та перенос ґрунтового покрову земельної ділянки. До того ж, згідно з результатом дослідження, зробленого СКПО 23 ГМПИ МО РФ на запит орендаря земельної ділянки - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ґрунтовий рослинний шар підлягає віддаленню, тому грунт не є родючим. За таких обставин, Методика визначення розмірів шкоди, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, застосуванню не підлягає. Крім того, підстава для проведення позапланової перевірки, не зазначена у частині першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (а.с.27-31, 94-95).

Третя особа у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив .

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи, що строк розгляду справи спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Прокурору та представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини другої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 19.12.2006 №548, - Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції (далі -Держекоінспекція).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області, міст Києва та Севастополя, за винятком території, віднесеної до зони діяльності Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та Державної екологічної інспекції Азовського моря.

Інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держекоінспекції, а також цим Положенням.

Основними завданнями Інспекції є:

- участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі води, атмосферне повітря, тваринний та рослинний світ), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території;

- здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами на відповідній території.

З 20.08.2012 по 23.08.2012 на підставі наказу Державної екологічної інспекції в місті Севастополі № 670-п від 17.08.2012, направлення №538 від 20.08.2012 та постанови міжвідомчої наради з питань стану додержання вимог санітарно-епідеміологічного законодавства у сфері поводження з відходами у Севастопольському регіоні від 27.06.2012, Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при будівництві торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_2, яке здійснюється Приватним підприємством «Таврида Будпроект», за наслідками якої складений відповідний акт (а.с.8-9).

15.03.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Приватним підприємством «Таврида Будпроект» (підрядник) укладений договір будівельного підряду №1С/12 (а.с.71-80), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню та організації будівельних, монтажних та інших робіт, встановлених цим договором на об'єкті будівництва: «Будівництво торгівельного центру по АДРЕСА_2», у строки та за ціною, встановленою цим договором.

Як вбачається із змісту зазначеного акту, на момент перевірки відповідачем наданий договір оренди земельної ділянки б/н від 03.04.2006 (а.с.68), укладений між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендр) строком на 25 років, відповідно до умов якого, на підставі рішення Севастопольської міської Ради №4152 від 14.12.2005 «Про передачу в оренду земельної ділянки між Столетовським проспектом та вулицею Шевченко для будівництва та обслуговування торгівельного центру підприємцю ОСОБА_1» (а.с.64), орендодавець передає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, за адресою: АДРЕСА_2.

На момент перевірки відповідачем була надана Декларація про початок виконання підготовчих робіт (а.с.66-67), видана Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, але робочий проект будівництва з матеріалами оцінки впливу на навколишнє природне середовище не надані.

В ході проведеної Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі перевірки встановлено, що Приватним підприємством «Таврида Будпроект» проведена робота по виїмці грунту для котловану, розмір земельної ділянки з якої знятий ґрунтовий покрив становить 25,0 м х 31,0 м. Дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, на місті якої вирито котлован, відсутній, що є порушенням статті 168 Земельного кодексу України. Виміри зроблені повіреною рулеткою Держекоінспекції у м. Севастополі (свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 16/13/1-3233, дійсне до 24.04.2032) у присутності старшого прораба Приватного підприємства «Таврида Будпроект» ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Приватного підприємства «Таврида Будпроект» №2-Э від 09.02.2012 старший прораб ОСОБА_4 призначений відповідальною особою за організацію та дотримання вимог по забезпеченню екологічної безпеки на об'єкті «Будівництво торгівельного центру по АДРЕСА_2» (а.с.13).

Отже, Приватним підприємством «Таврида Будпроект» порушені вимоги статті 168 Земельного кодексу України, а саме було здійснення зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки без відповідного дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

На підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у м. Севастополі здійснений розрахунок шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, на суму 5263,33 грн (а.с.6).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №32 за вих. №2382/45-04 від 05.09.2012 з вимогою відшкодувати заподіяну державі шкоду у розмір 5263,33 грн, але зазначена сума шкоди сплачена не була .

Наведене стало причиною звернення прокурора до суду із цім позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 168 Земельного кодексу України (у редакції діючій на дату складання акту перевірки) встановлено, що ґрунти земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про охорону земель», а основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів - відповідно до вимог Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

Згідно положень статті 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо.

За приписами статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" порушення родючого шару ґрунту є одним із видів псування земель.

До повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель, а також видача спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів (положення статті 6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №1 від 04.01.2005 затверджено Порядок видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (додається), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 за № 70/10350, який є обов'язковим для власників земельних ділянок та землекористувачів, діяльність яких пов'язана з порушенням поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Пунктом 3.1 зазначеного порядку передбачено, що власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Відповідно до пункту „и" частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, в тому числі за невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Згідно із положеннями статті 3 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" одним із основних принципів здійснення державного контролю за використанням та охороною земель є повне відшкодування шкоди, заподіяної довкіллю внаслідок порушення земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Згідно зі статтею 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно із положеннями статті 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

29.08.2012 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі складений протокол про адміністративне порушення №006595 відповідно до якого старший прораб Приватного підприємства «Таврида Будпроект» ОСОБА_4, якій є відповідальною особою за організацію та дотримання вимог по забезпеченню екологічної безпеки на об'єкті «Будівництво торгівельного центру по АДРЕСА_2» на підставі наказу № 2-Э від 09.02.2012, скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.11).

При цьому, постановою Державної екологічної інспекції в місті Севастополі від 30.08.2012 про накладення адміністративного стягнення старший прораб Приватного підприємства «Таврида Будпроект» ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 510,00 грн (а.с.12).

Судом встановлено, що зазначена постанова про накладення адміністративного стягнення від 30.08.2012 відносно старшого прораба Приватного підприємства «Таврида Будпроект» ОСОБА_4 останнім в порядку, визначеному статтями 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не оскаржувалась.

З огляду на зазначене, суд вважає що матеріалами перевірки та матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Згідно зі статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 6 Роз'яснень Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»№ 02-5/744 від 27.06.2001, в редакції Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/239 від 29.12.2007 для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Однак, відповідачем не надані належні та допустимі докази відсутності в його діях вини та протиправної поведінки, шкода, завдана державі, на день прийняття судом рішення, ним не відшкодована.

За таких обставин, суд вбачає у діях відповідача винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення державі шкоди, тобто, наявні усі ознаки правопорушення.

З урахуванням викладеного, відповідач має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним зазначеного правопорушення.

Суд не погоджується з доводом відповідача про те, що, оскільки Приватне підприємство «Таврида Будпроект» не є ані власником, ані землекористувачем, ані орендатором земельної ділянки, воно не повинно нести відповідальність за зняття та перенос ґрунтового покрову земельної ділянки без відповідного дозволу, оскільки відповідач не повинен отримувати спеціальний дозвіл на зняття та перенесення родючого шару ґрунту, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005, підрядник зобов'язаний одержати встановлені законом дозволи на виконання окремих видів робіт.

Судом встановлено, що предметом укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) та Приватним підприємством «Таврида Будпроект» (підрядник) договору будівельного підряду №1С/12 від 15.03.2012 є організація відповідачем будівельних, монтажних та інших робіт на об'єкті будівництва: «Будівництво торгівельного центру по АДРЕСА_2».

Отже, суд вважає, що Приватне підприємство «Таврида Будпроект» перед проведенням робіт по виїмці ґрунту для котловану, повинно було отримати відповідний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки, на місті якої вирито котлован, від органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

Крім того, суд не приймає в якості належного та допустимого доказу наданий відповідачем результат дослідження, зроблений СКПО 23 ГМПИ МО РФ на запит орендаря земельної ділянки - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідно до якого ґрунтовий рослинний шар підлягає віддаленню, оскільки грунт не є родючим, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Тобто, саме висновок судового експерту є одним з засобів встановлення обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень статей 12, 14 Закону України «Про судову експертизу» до обов'язків судових експертів належать проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об'єктивного письмового висновку, при цьому особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків (про що господарський суд зазначає в ухвалі про призначення судової експертизи).

Проте, експерт, який проводив зазначене дослідження, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України попереджений не був.

З положень пункту 16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони.

Щодо ствердження відповідача про те, що підстава, вказана у направленні на проведення позапланової перевірки, не відноситься до підстав, встановлених у частині першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суд зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, якщо інше не передбачається законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

До того ж положеннями частини другої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення процедур прокурорського нагляду.

Пунктом 3 частини третьої статті 20 Закону України «Про прокуратура» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок , ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

Процедура проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів, визначається Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 (далі - Порядок), відповідно до пунктів 3.5, 3.7 якого позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи органу Держекоінспекції, при цьому під час проведення позапланової перевірки державні інспектори перевіряють питання, необхідність висвітлення яких стала підставою для її проведення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Позапланова перевірка проводиться за наказом органу Держекоінспекції та направленням на проведення перевірки керівника органу Держекоінспекції або його заступника (пункту 3.8 Порядку).

Згідно з пунктом 1.4 Порядку акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Судом встановлено, що позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства при будівництві торгівельного центру за адресою: АДРЕСА_2, яке здійснюється Приватним підприємством «Таврида Будпроект», за наслідками якої складений відповідний акт, була проведена на підставі з наказу Державної екологічної інспекції у місті Севастополі від 17.08.12 №670-п.

Зазначений наказ, в свою чергу, був прийнятий на підставі постанови міжвідомчої наради з питань стану додержання вимог екологічного, санітарно-епідеміологічного законодавства у сфері поводження з відходами в Севастопольському регіоні від 27.06.2012 (а.с.111-115), прийнятої за участю першого заступника прокурора міста Севастополя.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що цивільна відповідальність особи відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виникає не на підставі акту перевірки, а із факту вчинення правопорушення (аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2011 справа №3/342-09).

З огляду на те, що матеріалами перевірки та матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем правопорушення вимог природоохоронного законодавства, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації

Прокурор просить стягнути з відповідача суму заподіяної державі шкоди у розмірі 5263,33 грн.

Розрахунок розміру відшкодування шкоди, яка заподіяна державі через порушення природоохоронного законодавства здійсненний відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Згідно з пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; протокол про адміністративне правопорушення; припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); акт обстеження земельної ділянки.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт зняття відповідачем ґрунтового покриву без спеціального дозволу при проведенні будівельних робіт, що підтверджується відповідними матеріалами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що є підставою для розрахунку шкоди, завданої відповідачем.

Вивчивши наданий позивачем розрахунок розміру шкоди у розмірі 5263,33 грн, заподіяної внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (у межах населеного пункту) при проведенні будівельних робіт, суд визнав його вірним (а.с.7).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог прокурора в інтересах позивача щодо стягнення з Приватного підприємства «Таврида Будпроект» в дохід Державного бюджету шкоди у розмірі 5263,33 грн.

Керуючись статтями 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Таврида Будпроект» (вул. Астана Кесаєва, 14-Г, м. Севастополь, 99038, код ЄДРПОУ 33696680, відомості про рахунки в установах банку відсутні) в дохід Державного бюджету України Гагарінського району м.Севастополя (р/р 33111331700006, код ЄДРПОУ 37975544, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 24062100) шкоду, заподіяну державі внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого ґрунту), без спеціального дозволу у межах населеного пункту при проведенні будівельних робіт у розмірі 5263,33 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя О.О. Єфременко