Ухвала

від 26.01.2009 по справі 8/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/73

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

 У Х В А Л А

                                                                                Справа № .

За позовом Закритого акціонерного товариства “Білицький молочно-консервний завод”, смт. Білики  Кобеляцького району Полтавської області,

до Приватного підприємства “Інтер-Лис”,  м. Лисичанськ Луганської області, -  

про стягнення 365787 грн. 47 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Бондар О.М. –юрисконсульт, - довіреність №7 від 01.12.08 року;

від відповідача –Циганок Г.А. –юрисконсульт, - довіреність №б/н від 02.12.08 року,

розглянувши матеріали  справи, -

встановив:

          суть справи: 04.11.08 року позивач звернувся до суду з позовом (вих. №2679 від 27.10.08 року) про стягнення з  відповідача:

           1)основного  боргу станом на 27.10.08 року у сумі 358535,15 грн.,  пені у сумі 7252,32 грн., - а всього 365787,47 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору  купівлі-продажу №17/03, укладеного між сторонами 17.03.08 року;  

          2)судових витрат: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.08 року позов (з урахуванням його уточнення) задоволено у повному обсязі: стягнуто основний борг у сумі  348535 грн. 15 коп. та пеню у сумі  8287 грн. 65 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3568 грн. 23 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

          Рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало чинності 09.01.09 року.

          19.01.09 року на користь позивача видано наказ суду №8/73 від 09.01.09 року.

          15.01.09 року відповідач (боржник) звернувся до суду з заявою (вих. № б/н від 15.01.09 року) –про розстрочення виконання  вищезгаданого судового рішення та виданого на його підставі судового наказу, пропонуючи розстрочити сплату боргу наступним чином:

          березень 2009 року – 100000,00 грн.;

          квітень 2009 року –140000,00 грн.;

          травень 2009 року –126509,03 грн.

          22.01.09 року від нього до суду надійшла заява про уточнення клопотання про розстрочку виконання судового рішення по справі №8/73, викладених у заяві від 15.01.09 року, а саме: боржник уточнив суму боргу, яку він згоден сплатити у травні  2009 року,  - 120509,03 грн., оскільки у заяві від 15.01.09 року ним припущено описку та вказано суму у розмірі 126509,05 грн.; усі інші позиції, викладені у заяві, є цілком ідентичними.

           У судовому засіданні, яке відбулося 26.01.09 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Представник боржника (заявника) клопотання, викладені у вищезгаданих заявах, підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх сезонністю роботи підприємства-відповідача, а також світовою фінансовою кризою, при цьому жодних документальних доказів фінансово-господарського стану підприємства, а також доказів вчинення з його боку дій, спрямованих на погодження зі стягувачем самого факту розстрочення сплати суми боргу та графіку останнього - до суду не надав.

          Представник позивача (стягувача) заперечив проти задоволення клопотання про розстрочення сплати суми борг, вважаючи їх необґрунтованими, необ'єктивними та такими, що не містять посилань на нормативно-правові документи; аналогічна позиція викладена у відзиві стягувача на цю заяву (вих. №239 від 23.01.09 року), з посиланням на те, що, на думку стягувача, боржник «всіляко намагається ухилитися від сплати заборгованості згідно прийнятого рішення суду»; посилання відповідача на неотримання боргів  за іншими його господарськими стосунками «не є доказом того, що відповідач неплатоспроможний. Фінансова криза не доказом, щоб не сплачувати кошти за поставлений своєчасно товар відповідачу». Стягувач посилається на те, що він «також знаходиться у фінансовій скруті, проте справно старається виконувати договірні зобов'язання перед покупцями згущеного молока».

 Заслухавши представників сторін,  розглянувши клопотання боржника та наявні у справі докази, суд вважає, що клопотання про розстрочення сплати суми боргу не підлягає задоволенню з огляду на те, що:

1.Боржник (заявник) документально не довів суду обставини, на які посилається у своєму клопотанні;

2.Стягувач заперечує проти задоволення цього клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та те, що він сам знаходиться у аналогічній фінансово-економічній ситуації.

          3.Відповідно до абзацу 2 ст. 6 Господарського кодексу України  (далі –ГКУ), найпершим загальним принципом господарювання є забезпечення  економічної багатоманітності та  рівний  захист державою усіх суб'єктів господарювання;

          на думку суду, задоволення клопотання відповідача у даній конкретній ситуації буде порушенням вимог частини 2 статті 31 ГКУ, в якій сказано, що дискримінація  суб'єктів  господарювання  не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпечення національної безпеки, оборони, загальносуспільних   інтересів;

         суд також виходить з того, що згідно ч. 1 статті 22 ГПК України сторони по цій справі мають рівні процесуальні права, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна з них повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          На думку суду, відповідач належним чином документально не довів обґрунтованість свого права на вирішення судом питання про розстрочення виконання судового рішення по цій справі

          З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи, суд вважає, що у даному конкретному випадку у нього немає достатніх правових та фактичних підстав для застосування правила частини 1 статті 121 ГПК України, згідно якому при  наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

          З урахуванням викладеного, ст.ст.6,22, 31 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.ст.32-34 та  121 Господарського процесуального кодексу України,  суд

у х в а л и в :

          1.У задоволенні клопотання боржника - Приватного підприємства «ІНТЕР-ЛИС», ідентифікаційний код 33537670, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Лисичанськ, вул. Автомобілістів, 34/18 Луганської області; поштова: місто Луганськ, вул. Демьохіна, 18-а, - про розстрочення виконання судового рішення по справі №8/73 за позовом Закритого акціонерного товариства «Білицький молочноконсервний завод» - до Приватного підприємства «ІНТЕР-ЛИС»- про стягнення 365787  грн. 47 коп. –відмовити.

          Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

          Суддя                                                                                           А.П.Середа