Рішення

від 18.02.2009 по справі 4/196пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/196пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.09                                                                                 Справа № 4/196пд

Розглянувши матеріали справи за позовом

Колективного підприємства “Лисичанський завод залізобетонних виробів”, м. Лисичанськ Луганської області

до Приватного підприємства “Темолюкс”, м. Луганськ

про визнання договору недійсним

Суддя: Батюк Г.М.

За участю секретаря судового засідання: Чех Т.М.

У присутності представників сторін:

від позивача –Бут Д.В., дов. № 1332 від 07.10.08;

від відповідача –не прибув.

в с т а н о в и в:

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги про визнання недійсним договір підряду №513/11 від 07.10.03 укладеного між Приватним підприємством «Термолюкс»та Колективним підприємством «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з моменту його укладання (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, здану до суду 18.02.09).

          Представник позивача надав уточнення, яким зазначив, що правильна назва відповідача Приватне підприємство «Термолюкс».

          На підставі викладеного, відповідачем по справі слід вважати:  Приватне підприємство «Термолюкс».

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42,43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

          Представник відповідача  відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Позивач звернувся з даною позовною заявою про визнання недійсним договір підряду №513/11 від 07.10.03 укладеного між Приватним підприємством «Термолюкс»та Колективним підприємством «Лисичанський завод залізобетонних виробів»з моменту його укладання (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, здану до суду 18.02.09).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи  представників сторін суд прийшов до наступного:

Заява про уточнення позовних вимог, здана до суду 18.02.09, підлягає до задоволення.

          В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Приватним підприємством „Термолюкс” (далі- Підрядником) та Колективним підприємством „Лисичанський завод залізобетонних виробів” (далі- Замовником) був укладений договір підряду № 513/11 від 07.10.03 (далі –Договір).

Згідно п.1.1 договору, «Замовник»(позивач у справі) доручає, а «Підрядник»(відповідач у справі) приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності з умовами Договору роботи, а «Замовник» зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити.

Згідно п. 2.1 договору, характер робіт, які виконує «Підрядник» є ремонт/реконструкція обертаючої печі №2.

Загальна вартість робіт та затрат, згідно п.3.1. договору, становить 600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 100000,00 грн.

Відповідно до п.5.1. договору, «Підрядник» зобов'язаний почати виконувати роботи з дня підписання договору та виконати  роботи у строк до 31.11.04.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт форма КБ-2в та КБ-3.

Позивач зазначив, що акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2003р.(форма КБ-3), були підписані тими ж сторонами 28.11.03 та тими ж особами, що і підписували вищевказаний договір на суму 523945,00 грн., у т.ч. ПДВ 87324,20 грн.(а.с.12-25,том 1). Грошові розрахунки між сторонами  за вказаним договором не проводились.

Позивач зазначив, що 17.05.07 Державною податковою інспекцією у м. Лисичанська  Луганської області була проведена перевірка Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів” та складений акт від 17.05.07 №48/23-01235834 «Про результати виїзної планової перевірки Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів”, код за ЄДРПОУ 01235834 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 по 31.12.06»(далі –Акт)(а.с.27-64,т.1).

У пункті 2.14. Акту перевірки зазначено, що перевіркою виявлена наявність кредиторської заборгованості  суб'єктів господарської діяльності, які припинили діяльність на підставі рішення суду, первинні та інші документи яких визнано недійсними, зокрема в цій таблиці зазначено: Приватне підприємство „Термолюкс”, код 32138524, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.10.03, установчі документи якого визнані недійсними з 13.08.02. та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість, визнане недійсним з 02.08.02 (а.с.31-32,65-67,т.1).

Також, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.10.03  встановлено, що Кущенко Ігор Миколайович фактично не був засновником ПП „Термолюкс”, у статутний фонд підприємства коштів не вносив, жодних документів від імені ПП „Термолюкс” у тому числі угод, договорів не підписував та довіреностей не видавав. Фінансово-господарською діяльністю від імені ПП „Термолюкс” ніколи не займався, місцезнаходження самого підприємства йому не відоме, печатки та штампу ПП „Термолюкс” він не має. Суд, також, встановив, що відповідно, документи від імені ПП „Термолюкс” підписані особою без повноважень, що суперечить ст.29 ЦК України. Вказане рішення суду набрало законної чинності 13.09.03.

Також, позивач вказує на те, що у постанові слідчого з особливо важких справ прокуратури м. Лисичанська від 31.10.07 про припинення кримінальної справи у відношенні померлого Щербакова Миколи Васильовича, щодо взаємовідносин між КП „ЛЖБВ” та ПП „Термолюкс” зазначено, що товарно - матеріальні цінності на склад КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів”(позивач у справі) від ПП „Термолюкс”(відповідача у справі) не надходили, підрядні роботи не виконувались, розрахунки з ПП „Термолюкс” ніколи не проводились.

Аналогічні відомості містяться у постанові слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Лисичанська від 31.10.07  про припинення кримінальної справи у відношенні Зєніної С.М. за п.2 ст.6 КПК України –за відсутністю у діях складу злочину.

Оскільки позивач ніколи не отримував від відповідача послуги у вигляді виконаних робіт на суму за договором підряду від 07.10.03, тому він звернувся до господарського суду з вимогою про визнання договору підряду №513/11 від 07.10.03, укладеного між Приватним підприємством „Термолюкс” та Колективним підприємством „Лисичанський завод залізобетонних виробів” недійсним з моменту його укладання.

Відповідач  відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності суд вважає позовні вимоги такими, що  підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Позивач у позовній заяві просить визнати  недійсним договір підряду №513/11 від 07.10.03 укладеного між Приватним підприємством «Термолюкс»та Колективним підприємством «Лисичанський завод залізобетонних виробів»з моменту його укладання (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, здану до суду 18.02.09).

Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78 №3                                (з наступними змінами та доповненнями)  угода може бути визнана недійсною лише з підстав  ї з наслідками, передбаченими законом.

У якості підстави заявленої вимоги при визнання договору підряду №513/11 від 07.10.03 недійсним з моменту його укладення, позивач посилається на вимоги ч.1 ст.58,ст.76 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року).

Відповідно до п.4 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України: Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до цивільних правовідносин з вищезазначеного договору повинні бути застосовані норми Цивільного кодексу УРСР із змінами та доповненнями станом на 12 серпня 2003 року, які діяли на момент укладання оспорюваного договору.

Відповідно до ч.1 ст.58 Цивільного кодексу України(в редакції 1963 року), недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

У п.13 Постанови Пленуму Верхового Суду України №3 від 28.04.1978р. „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами, зазначено, що мнима угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, є в силу ч.1 ст.58 ЦК недійсною, незалежно від мети її укладення.

Оскільки сторони ніяких дій по здійсненню вдаваної угоди не вчиняли, суд у таких випадках постановляє рішення тільки про визнання угоди недійсною без застосування будь-яких наслідків.

Як свідчать матеріали справи, між Приватним підприємством „Термолюкс” (далі- Підрядником) та Колективним підприємством „Лисичанський завод залізобетонних виробів” (далі- Замовником) був укладений договір підряду № 513/11 від 07.10.03, згідно якого «Підрядник»(відповідач) виконує роботи - ремонт/реконструкція обертаючої печі №2, а «Замовник»(позивач) зобов'язаний прийняти роботи та оплатити(п.1.1,п.2.1 договору)(а.с.20-21,т.1).

З матеріалів справи вбачається, що акт приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003р. (форма КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2003р.(форма КБ-3) були підписані  сторонами 28.11.03 тими ж особами, що й підписували вищевказаний договір на суму 523945,00 грн., у т.ч. ПДВ 87324,20 грн.(а.с.12-25,том 1). Документальні підтвердження щодо грошових розрахунків між сторонами  за вказаним договором в матеріалах справи відсутні .

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у м. Лисичанську  Луганської області  була проведена перевірка Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів” та складений акт від 17.05.07 №48/23-01235834 «Про результати виїзної планової перевірки Колективного підприємства „Лисичанський завод залізобетонних виробів” код за ЄДРПОУ 01235834 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 по 31.12.06»(далі –Акт)(а.с.27-64,т.1).

У пункті 2.14. Акту перевірки зазначено, що перевіркою виявлена наявність кредиторської заборгованості  суб'єктів господарської діяльності, які припинили діяльність на підставі рішення суду, первинні та інші документи яких визнано недійсними, зокрема в цій таблиці зазначено: Приватне підприємство „Термолюкс”, код 32138524, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.10.03  установчі документи якого визнані недійсними з 13.08.02. та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість визнане недійсним з 02.08.02 (а.с.31-32,65-67,т.1).

Згідно листа Ленінської МДПІ у м. Луганську №22961/23-3-307 від 06.12.04 вбачається, що Приватне підприємство „Термолюкс” з жовтня 2002 року не здає податкову звітність, знято з податкового обліку 01.11.04, згідно рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 09.10.03, господарської діяльності не веде з жовтня 2002 року(а.с.106,т.1).

Відповідно до ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу: Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 09.10.2003, позовні вимоги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганськ до Кущенко І.М. про визнання недійсними установчих документів задоволені. Визнано недійсними установчі документи Приватного підприємства „Термолюкс”, код 32138524, від дати запису в журналі обліку регістраційних справ, а саме з 13.08.02. Скасовано державну реєстрацію Приватного підприємства „Термолюкс”,  код 32138524. Свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ серія НБ №17307890 від 02.08.02,яке видано ДПІ України визнано недійсним з моменту видачі, а саме з 02.08.02.Зобов'язано відповідача Кущенко І.М. здійснити ліквідацію ПП «Термолюкс», код 32138524, у встановленому законодавством порядку (а.с.65-67,т1)

Також, рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.10.03  встановлено, що Кущенко Ігор Миколайович фактично не був засновником ПП „Термолюкс”, у статутний фонд підприємства коштів не вносив, жодних документів від імені ПП „Термолюкс” у тому числі, угод, договорів не підписував та довіреностей не видавав. Фінансово-господарською діяльністю від імені ПП „Термолюкс” ніколи не займався, місцезнаходження самого підприємства не відоме печатки та штампу ПП „Термолюкс” він не має. Суд також встановив, що відповідно документи, від імені ПП „Термолюкс” підписані особою без повноважень, що суперечить ст.29 ЦК України. Вказане рішення суду набрало законної чинності 13.09.03(а.с.65-67,т.1).

Отже, на момент укладення договору підряду №513/11 від 07.10.03 установчі документи ПП „Термолюкс”(відповідача), код №32138524 вже були визнані недійсними рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 09.10.03, яке набрало законної чинності. Дані обставини свідчить про вдаваність вищевказаного договору та відсутність правоздатності у ПП „Термолюкс”.

Також, згідно пояснень позивача, у постанові слідчого з особливо важких справ прокуратури м. Лисичанська від 31.10.07 про припинення кримінальної справи у відношенні померлого Щербакова Миколи Васильовича, щодо взаємовідносин між КП „ЛЖБВ” та ПП „Термолюкс”, зазначено, зокрема, що товарно- матеріальні цінності на склад КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” від ПП „Термолюкс” не надходили, підрядні роботи не виконувались, розрахунки з ПП „Термолюкс” ніколи не проводились.

Аналогічні відомості містяться у постанові слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Лисичанська від 31.10.07 про припинення кримінальної справи у відношенні Зєніної С.М. за п.2 ст.6 КПК України, за відсутністю у діях складу злочину.

У книзі складського обліку КП „Лисичанський завод залізобетонних виробів” записів про оприбуткування будь-яких товарно- матеріальних цінностей від ПП „Термолюкс” відсутні. Відсутні які - небуть докази щодо грошових розрахунків між сторонами за договором підряду №513/11 від 07.10.03.

Крім того, відповідач не надав господарському суду жодних доказів того, що це підприємство має відповідну матеріально-технічну базу, наявний склад робітників, що можуть виконувати зазначені роботи. Також, відповідачем не було надано доказів наявності права власності на будівельні матеріали або докази купівлі  матеріалів у третіх осіб, які були ним зазначені у звіті про витрати основних засобів при будівництві у співставленні з виробничими нормами за листопад 2003р. та у локальних кошторисах. Враховуючи ці обставини відомості, які зазначені у акті приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2003р.(форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2003р. (форми КБ-3) та акт №1 від 28.11.03 здачі-приймання до договору № 513/11 від 07.10.03 є вдаваними.

З вищевикладеного вбачається, що позивач ніколи не отримував від ПП „Термолюкс” (відповідача) послуги у вигляді виконаних підрядних робіт на суму за договором підряду №513/11 від 07.10.03, тому вказаний договір укладений між Приватним підприємством „Термолюкс” та Колективним підприємством „Лисичанський завод залізобетонних виробів” є вдаваними, підлягає визнанню недійсним з моменту його укладання.

Згідно п. 7 Заключних та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст.76 Цивільного кодексу України(в редакції 1963 року) встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України,  перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно пояснень позивача, про вдаваність укладеної угоди із врахуванням вищезазначеного, позивач дізнався 16.10.08, із вищезазначеної постанови слідчого з особливо важливих справ прокуратури м. Лисичанська від 31.10.07, тому суд вважає, що  фактично перебіг строку позовної давності почався з 16.10.08.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що  підлягають до задоволення, томущо договір підряду №513/11 від 07.10.03 є вдаваним, оскільки реально підрядні роботи, що є предметом вказаного договору –ремонт обертаючої печі №2, Приватним підприємством „Термолюкс” (відповідачем у справі)не виконувались, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, вимоги позову про визнання  недійсним договір підряду №513/11 від 07.10.03 укладеного між Приватним підприємством «Термолюкс»та Колективним підприємством «Лисичанський завод залізобетонних виробів» з моменту його укладання  такими, що  підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені матеріалами справи.

У судовому засіданні 18.02.09, за згодою представника позивача було оголошено  вступну  та резолютивну частини рішення.

Позивачем надміру сплачене державне мито в сумі 17 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 594 від 03.10.08,  підлягає поверненню на підставі ст.8 Декрету України “Про державне мито”.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.58,76 Цивільного кодексу України(в редакції 1963 року), ст.ст.203,215, 261 ЦК України,  ст.ст. 22,33,34,35,43,44, 49, 75,82, 84, 85 Господарського   процесуального   кодексу  України, суд, -

в и р і ш и в:

          1.          Позов задовольнити .

     2.          Визнати недійсним договір підряду №513/11 від 07.10.03 укладений між Приватним підприємством «Термолюкс»,м.Луганськ та Колективним підприємством «Лисичанський завод залізобетонних виробів»,м.Лисичанськ з моменту його укладання.

3. Стягнути з  Приватного підприємства «Термолюкс», м.Луганськ, вул. Гастелло,37, код ЄДРПОУ 32138524 на користь Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»,м.Лисичанськ, вул. Генерала Потапенка,256, код ЄДРПОУ 01235834, державне мито у сумі 85 грн.00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі   118 грн.00 коп., видати  на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути  Колективному підприємству «Лисичанський завод залізобетонних виробів», вул.Генерала Потапенко, 295, м.Лисичанськ, луганської області, код ЄДРПОУ 01235834   надміру сплачене державне мито в сумі  17 грн. 00 коп. за платіжним дорученням № 594 від 03.10.08, що знаходиться в матеріалах справи.

Дане рішення, завірене печаткою, є підставою для повернення    державного мита.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  23.02.09

Суддя                                                                                                                       Г.М.Батюк