Постанова

від 10.03.2009 по справі 3/360-4271

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/360-4271

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 10 березня 2009 р.                                                                                    № 3/360-4271  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Живагін О.Л. –довіреність від 27.09.12008 р.

відповідачаОрландо Массімо –протокол від 18.03.2008 р.

третіх осіб Зозуля Т.М. –довіреність від 04.05.2006 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги - Дочірнього підприємства "Теребовлянська взуттєва фабрика";- Відкритого акціонерного товариства "Міжрегіональні ділові ініціативи"

на постановувід 27.10.2008 р. Львівського апеляційного господарського суду

у справі№ 3/360-4271 господарського суду Тернопільської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Міжрегіональні ділові ініціативи"

до                          Дочірнього підприємства "Теребовлянська взуттєва фабрика"

третя особа1. Теребовлянська районна державна адміністрація, в особі державного реєстратора Бугай Г.А.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ла Кастеллана"

про визнання частково недійсним статуту                                    ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" у редакції від 25.01.2006р., визнання права власності за                          ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" на майновий комплекс взуттєвої фабрики та передачу цього комплексу позивачу

В С Т А Н О В И В :

          У жовтні 2006 р. ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика", за участю третьої особи - Теребовлянська районна державна адміністрація, в особі державного реєстратора Бугай Г.А. про визнання Статуту  ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика", затвердженого в новій редакції від 25.01.2006 р., зареєстрованій 22.02.2006 р. державним реєстратором Теребовлянської районної державної адміністрації Бугай Г.А., в частині пункту 5.1 статті 5 недійсним, посилаючись на приписи статті 88 Цивільного кодексу України та статтю 57 Господарського кодексу України.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.01.2006 р. у справі № 8/212-3041 були скасовані правові підстави передачі майна позивача до Статутного фонду відповідача, а тому передача цього майна та положення Статуту відповідача, зокрема, пункту 5.1 статті 5, що закріплюють знаходження майна позивача в статутному фонді відповідача суперечать законодавству та порушують права та інтереси позивача.

          15.11.2006 р. ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" подало до господарського суду заяву про доповнення позовних вимог та просило суд визнати право власності позивача на майновий комплекс взуттєвої фабрики, а саме майно визначене у вказаній заяві та зобов'язати відповідача повернути позивачу майновий комплекс взуттєвої фабрики, що перебуває у чужому незаконному володінні ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика", посилаючись на статтю 392 та частину 3 статті 388 Цивільного кодексу України  (том 1 а.с. 32-34).

          У відзиві на позовну заяву ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" визнало право власності ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" на майновий комплекс взуттєвої фабрики.

          Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.11.2006 р. (суддя Турецький І.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

          За апеляційною скаргою ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" Львівський апеляційний господарський суд (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), переглянувши рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2006 р. в апеляційному порядку, постановою від 27.10.2008 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив.

Мотивуючи постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не є ні засновником відповідача, ні його власником, позовні вимоги є безпідставними, оскільки право позивача на спірне майно відсутнє, як і відсутнє порушення його прав оспорюваним пунктом 5.1 статті 5Сатуту.

ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на пункт 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначив, що провадження у справі мало бути припинено, оскільки є рішення Постійного третейського суду при Київській торгово –промисловій палаті відповідно до рішення від 11.07.2007 р. у справі № 1703-13/6-08 про визнання права власності на майновий комплекс взуттєвої фабрики за адресою: м. Теребовля, вул. Січових Стрільців, 28, тобто спірного майна, за позивачем та повернення цього майна з чужого незаконного володіння.       

ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" також подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. скасувати, рішення господарського суду Тернопільської області від 23.11.2006 р. залишити без змін та припинити провадження у справі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник касаційної скарги вважає, що провадження у справі в частині вимог про визнання за позивачем права власності та повернення майна з чужого незаконного володіння мало бути припинено на підставі пункт 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наявність рішення Постійного третейського суду при Київській торгово –промисловій палаті відповідно до рішення від 11.07.2007 р. у справі № 1703-13/6-08.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що тертя особа - ТОВ "Ла Кастеллана" є добросовісним набувачем та власником спірного майна на підставі договору купівлі – продажу корпоративних прав на ДП "Вербум" від 15.06.2002 р., при цьому не взявши до уваги те, що предметом цього договору є корпоративні права, а не спірне майно, що унеможливлює застосування статті 388 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови Львівського апеляційного господарського суду, на адресу суду надійшла факсограма –заява від позивача про припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ВАТ "Міжрегіональні ініціативи" ліквідовано 22.10.2008 р. та в якості доказу надано факсову копію Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 09.10.2008 р. на якому міститься штамп про проведення Державної реєстрації припинення юридичної особи 22.10.2008 р., однак оригіналів документів та належного доказу про припинення юридичної особи, а саме Витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. суду надано не було.

Згідно з частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запису про її припинення.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (пункт 2 вказаної норми).

Статтею 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації. Пунктом 6 зазначеної статті передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу (пункт 7 статті 59 вказаного Кодексу).

Проте, здійснюючи апеляційний розгляд справи питання щодо припинення позивача –ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" як юридичної особи у встановленому законом порядку та внесення відповідного запису до державного реєстру, судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось, належні докази на підтвердження чи спростування доводів позивача про його припинення як юридичної особи не витребувались.

У зв'язку з чим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що прийняття оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції без з'ясування вказаних обставин є передчасним, оскільки за приписами пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами у справі ліквідовано.  

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Заявлені сторонами клопотання судова колегія вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підстави на яких вони ґрунтуються потребують встановлення відповідних обставин стосовно з'ясування та витребування доказів судом апеляційної інстанції, про що зазначено у даній постанові.

Беручи до уваги вимоги статті 1117 Господарського процесуального кодексу України та керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р. у справі №3/360-4271 скасувати, справу направити на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Касаційні скарги ВАТ "Міжрегіональні ділові ініціативи" та ДП "Теребовлянська взуттєва фабрика" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                                   Т. Дроботова

Судді:                                                                                           Н. Волковицька

                                                                                                   Л. Рогач