Постанова

від 19.06.2013 по справі 5019/1951/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5019/1951/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Рівненської області 04.02.2013 Рівненського апеляційного господарського суду 18.04.2013 у справі№ 5019/1951/12 господарського судуРівненської області за позовомПриватного малого підприємства - фірми "Лайф" доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору поруки припиненим у судовому засіданні взяли участь представники: - позивачаповідомлений, але не з'явився; - відповідачаМединський М.М.; Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 17.06.2013 № 02-05/537 розгляд справи № 5019/1951/12 господарського суду Рівненської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012 Приватне мале підприємство - фірма "Лайф" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору поруки № 60/Zпор-08-1 від 08.07.2008 припиненим.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04.02.2013 у справі № 5019/1951/12 (суддя Войтюк В.Р.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., судді Грязнов В.В., Огороднік К.М.), позов задоволено. За рішенням припинено поруку Приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла на підставі договору поруки № 60/Zпор-08-1 від 08.07.2008, укладеного між Приватним малим підприємством - фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк"), з 29.10.2012.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі № 5019/1951/12, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання договору поруки № 60/Zпор-08-1 від 08.07.2008, укладеного між Приватним малим підприємством - фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк"), припиненим.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема, за ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що 29.10.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення Фізичної особи-підприємця Мазур Галини Йосипівни у зв'язку з визнанням її банкрутом, що в свою чергу свідчить про те, що кредитний договір № 60СМБ-АПЗ від 08.07.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") та Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною, припинив свою дію на підставі ст. 609 ЦК України; водночас, згідно з ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Пункт 4 ст. 91 ЦК України передбачає, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ст. 26 ЦК України усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Ч. 1. ст. 34 ЦК України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Статтею 52 ЦК України встановлено цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця, згідно з якою така фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Згідно зі статтею 53 ЦК України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина передбачено ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент визнання суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина банкрутом) .

Стаття 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Зокрема, до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

Приписи статей 4 7 , 43 ГПК України зобов'язують господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду; однак, суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про те, що кредитний договір № 60СМБ-АПЗ від 08.07.2008 припинив свою дію на підставі ст. 609 ЦК України, не дотримались статей 4 7 , 43 ГПК України, та не врахували відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців (статті 25, 26, 34, 52, 53, 91, 92, 110-111 Цивільного кодексу України; Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), зокрема, у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за цією ж фізичною особою зберігається право на її повторну державну реєстрацію як підприємця; припинення фізичною особою підприємницької діяльності та втрата нею статусу суб'єкта такої діяльності не призводять до втрати нею цивільної правоздатності; що враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судами всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про припинення забезпечувального зобов'язання у зв'язку з припиненням основного зобов'язання через ліквідацію боржника не врахували позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.10.2011 у справі № 10/1946, та можливість її застосування до даних правовідносин.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2013 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 у справі № 5019/1951/12 скасувати.

Справу № 5019/1951/12 направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА