Рішення

від 28.08.2013 по справі 5019/1951/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" серпня 2013 р. Справа № 5019/1951/12

за позовом Приватного малого підприємства - фірми "Лайф" м. Рівне

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про припинення поруки Приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла за договором поруки № 60/Zпор-08-1 від 08 липня 2008 року, укладеним між малим приватним підприємством-фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Демчук Ю.М. - за довіреністю б/н від 20.06.2011р.

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішенням господарського суду Рівненської області по справі №5019/1951/12 від 04.02.2013 року позов Приватного малого підприємства - фірми "Лайф" м. Рівне до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ про визнання договору поруки припиненим задоволено. Вирішено припинити поруку приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла за договором поруки № 60/Zпор-08-1 укладеним 08 липня 2008 року між приватним малим підприємством-фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" правонаступником якого являється ПАТ "ДельтаБанк", з 29 жовтня 2012 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2013 року у справі №5019/1951/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.06.2013 року у справі №5019/1951/12 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 8.04.2013 року та рішення господарського суду Рівненської області від 04.02.2013 року скасовано. Справу №5019/1951/12 вирішено передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2012року зазначено, що вимоги, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Також у постанові вказано, що суди попередніх інстанцій, прийшовши до висновку про те, що кредитний договір № 60СМБ-АПЗ від 08.07.2008 припинив свою дію на підставі ст. 609 ЦК України, не дотримались статей 4 7 , 43 ГПК України, та не врахували відмінності у правоздатності, дієздатності та державній реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. У постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про припинення забезпечувального зобов'язання у зв'язку з припиненням основного зобов'язання через ліквідацію боржника не врахували позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 24.10.2011 у справі № 10/1946, та можливість її застосування до даних правовідносин.

08.07.2013року за результатами проведеного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Кочергіної В.О.

Ухвалою від 11.07.2013р. справу №5019/1951/12 прийнято до провадження судді Кочергіної В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався.

В судове засідання 28.08.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від позивача не надходило.

Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 02.08.2013р.

Суть спору:

Як вбачається із позовної заяви, заяви про зміну предмету позову (вх..№01-07/108/13/106 від 03.01.2013р.) приватне мале підприємство фірма "Лайф" просить суд припинити поруку Приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла за договором поруки № 60/Zпор-08-1 від 08 липня 2008 року, укладеним між малим приватним підприємством-фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2012 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення Фізичної особи-підприємця Мазур Галини Йосипівни у зв'язку з визнанням її банкрутом, що в свою чергу свідчить про те, що кредитний договір № 60СМБ-АПЗ від 08.07.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") та фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною, припинив свою дію на підставі ст. 609 ЦК України . Зважаючи на викладене та з посиланням на ст. 559 ЦК України , згідно якої порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання вважає, що договір поруки № 60/Zпор-08-1 від 08 липня 2008 року припинив свою дію.

Відповідач у відзиві на позов від 24.07.2013 року та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують. Наголошують на тому, що припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Мазур Г.Й. не є підставою для припинення оспорюваного договору поруки. Зазначає, що за змістом ч.2 ст.49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент припинення підприємницької діяльності Мазур Г.Й.) у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Приписами ст.52 ЦК України визначено, що фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Також звертає увагу суду на те, що припинення підприємницької діяльності боржника не позбавляє кредитора права вимоги до поручителя як солідарного боржника, а останнього не звільняє від виконання взятих на себе зобов'язань перед кредитором. Зазначає, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в ухвалі від 15.12.2010р. На підставі наведеного просить суд у позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фізичною особою підприємцем Мазур Галиною Йосипівною укладено Кредитний договір № 60СМБ-АПЗ.

Відповідно до п. 1.1 якого Позичальнику надано кредит в сумі 133 500 (сто тридцять три тисячі п'ятсот дол. США, 00 центів) доларів США з відсотковою ставкою 15% річних, та кінцевою датою повернення кредиту 07 липня 2010 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язання 08 липня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" та Приватним малим підприємством - фірма "Лайф" та Позичальником укладено Договір поруки № 60/2пор-08-1 згідно з умовами якого Позивач поручився за виконання Боржником зобов'язання за Кредитним договором.

30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 2258. Відповідно до Договору про передачу Активів ТОВ "Укрпромбанк" відступив, а АТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, в тому числі по кредитному договору № 60СМБ-АПЗ від 08.07.2008 р., укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та ФОП Мазур Г.Й., належне виконання зобов'язань за яким забезпечено Договором поруки № 60/2пор-08-1 від 08.07.2008 р.

Відповідно до п.4.1 договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укропромбанку на користь Дельта банку від 30.06.2010р. , в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпромбанк передав (відступив) Дельта банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед національним банком, внаслідок чого Дельта банк замінив Укрпромбанк як кредитора (став новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Пунктом 4.2 зазначеного договору визначено, що внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від Боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.08.2011р. по справі №5019/1132/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця Мазур Галини Йосипівни, до Приватного малого підприємства-фірми "Лайф" про стягнення 162 581 доларів США 70 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 1 297 158 грн. 09 коп.

Стягнуто солідарно Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця Мазур Галини Йосипівни м. Рівне та Приватного малого підприємства "ЛАЙФ" м. Рівне на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ заборгованість в розмірі: - 120 865 дол. США 08 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 964 322 грн. 04 коп., .- суму заборгованості за кредитом; - 34 229 дол. США 60 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 273 100 грн. 86 коп., - суму заборгованості з відсотків; - 5 274 дол. США 64 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 42 083 грн. 72 коп., - суму пені за несвоєчасне повернення кредиту; - 2 212 дол. США 38 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 17 651 грн. 47 коп., - суму пені за несвоєчасне повернення відсотків; - 12 971 грн. 58 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 жовтня 2012 року по справі №5019/2638/11 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Мазур Галини Йосипівни. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2012 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.10.2012р. залишено без змін.

Позивач вважаючи, що у зв'язку з припиненням суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мазур Г.І. припинив свою дію кредитний договір №60СМБ-АПЗ від 08.07.2008р. з посиланням на ст..559 Цивільного кодексу України просить суд припинити поруку Приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла за договором поруки № 60/Zпор-08-1 від 08 липня 2008 року, укладеним між малим приватним підприємством-фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк".

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ч.2 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексуУкраїни у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, поручитель за договором поруки несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання як солідарний боржник, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а кредитор має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, при цьому у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед кредитором.

Умовами п.3 договору поруки №60/Zпор-08-1 від 08.07.2008р. визначено, що поручитель і боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Приписами ч.2 ст.543 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.25 Цивільного кодексуУкраїни цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з ст. 26 Цивільного кодексуУкраїни усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України , цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

Частиною 1 ст.34 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Відповідно до ст.50 Цивільного кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексуУкраїни встановлено цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця, згідно з якою така фізична особа відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Судом враховується, що у наведеній правовій нормі втілено принцип цивільної дієздатності фізичної особи. Враховуючи, що підприємцем може бути тільки особа з повною цивільною дієздатністю, то при здійсненні підприємницької діяльності фізична особа повинна усвідомлювати, що за свої дії вона може нести відповідальність. Тому при вчиненні порушень стягнення може бути звернене зацікавленою особою на все майно фізичної особи-підприємця, незалежно від того, чи використовується це майно для здійснення підприємницької діяльності, чи призначене для задоволення особистих та побутових потреб фізичної особи, що здійснює підприємницьку діяльність.

Згідно зі статтею 53 Цивільного кодексуУкраїни фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Особливості банкрутства суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина передбачено ст.ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент визнання суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина банкрутом) .

Стаття 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає особливості задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом. Зокрема, до задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство громадянина-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості: у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів; у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця; у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог. Після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини. Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, вимоги щодо стягнення на майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням громадянином-підприємцем підприємницької діяльності, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство громадянина-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України. Протягом п'яти років після визнання громадянина-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

За змістом наведених правових норм та зважаючи на особливий правовий режим фізичної особи - підприємця суд приходить до висновку, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) зобов'язання не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою.

При цьому судом враховується, що відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

При цьому частиною 2 ст. 543 Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, дія ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, не поширюється на зобов'язання майнового поручителя боржника, оскільки у даній справі майновий поручитель несе солідарну відповідальність, настання якої не пов'язується із заявленням кредитором вимоги до основного боржника у банкрутній справі. (Правова позиція Верховного суду України викладена у Постанові від 24.10.29011р. по справі №3-107гс11).

На підставі наведеного суд вважає що чинність похідного зобов'язання солідарного боржника, яким є зобов'язання Приватного малого підприємства - фірми "Лайф" за договором поруки №60/Zпор-08-1 укладеного 08.07.2008р., не пов'язано із припиненням суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Мазур Г.Й., яким не виконано основного зобов'язання, оскільки солідарний боржник є зобов'язаним до виконання основного обов'язку у повному обсязі.

При цьому норма ч.6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" щодо визнання погашеними вимог кредиторів не відноситься до спірних правовідносин, які є предметом спору у даній справі.

Також суд вважає безпідставним посилання позивача на ст.609 Цивільного кодексу України як на підставу припинення кредитного договору №60СМБ-АПЗ від 08.07.2008р., оскільки зазначена норма стосується припинення зобов'язань пов'язаних із ліквідацією юридичної особи.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем докази та наведені доводи, суд вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Приватного малого підприємства - фірми "Лайф" м. Рівне до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про припинення поруки Приватного малого підприємства - фірми "Лайф", яка виникла за договором поруки № 60/Zпор-08-1 від 08 липня 2008 року, укладеним між малим приватним підприємством-фірмою "Лайф", Фізичною особою-підприємцем Мазур Галиною Йосипівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2013р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 4а);

3 - позивачу рекомендованим (33018, м. Рівне, вул. Чорновола, 27);

4 - відповідачу рекомендованим (01133, м.Київ, вул. Щорса,36-б).