Ухвала

від 12.06.2013 по справі 2-а-1329/08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

12 червня 2013 року м. Київ К-21231/09

К-21112/09

Вищий адміністративний суд України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й., (доповідача)

Бутенка В.І.,

Кочана В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної митної служби України та Ізмаїльської митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби України (далі - відповідач 1), Ізмаїльської митниці (далі - відповідач 2), начальника Ізмаїльської митниці Кардаша Володимира Васильовича про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2007 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом, в якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив: скасувати накази Ізмаїльської митниці від 6 грудня 2007 року №394-к, від 7 грудня 2007 року №396-к, від 10 грудня 2007 року №397-к про його звільнення; зобов'язати відповідача 2 поновити позивача на посаді інспектора сектору митного оформлення в пункті пропуску «Табаки» відділу митного оформлення №3 Ізмаїльської митниці; визнати протиправними дії Ізмаїльської митниці в особі Кардаша В.В.

Вимоги обґрунтовано тим, що наказом Ізмаїльської митниці від 11 серпня 2006 року йому було оголошено зауваження, яке наказом від 18 квітня 2007 року було знято. Наказом від 10 грудня 2007 року позивача було звільнено з державної служби у зв'язку з вчинення ним дій, передбачених статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 року, №356/95-ВР (далі - Закон №356/95-ВР). Отже, з моменту притягнення його до адміністративної відповідальності до дня звільнення минуло більше року, а тому відповідно до статті 39 Закону України «Про адміністративні правопорушення» відсутні підстави для звільнення. Крім того, посилається на те, що за одне правопорушення до нього було застосовано два дисциплінарних стягнення у вигляді зауваження та звільнення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано накази Ізмаїльської митниці стосовно звільнення з посади ОСОБА_3 Зобов'язано Ізмаїльську митницю поновити позивача на посаді інспектора митниці та на державній службі та визнано протиправними дії Ізмаїльської митниці щодо виконання наказів про звільнення ОСОБА_3 В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши надані письмові докази в їх сукупності, з'ясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 проходив службу в органах Державної митної служби України з 22 серпня 1994 року, з 17 жовтня 2005 року - на посаді старшого інспектора Ізмаїльської митниці, з 10 серпня 2006 року - на посаді інспектора Ізмаїльської митниці.

11 серпня 2006 року за результатами проведення службового розслідування порушень працівниками Ізмаїльської митниці статті 90 Митного кодексу України, пункту 5.4 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20 квітня 2005 року та пункту 1 часини 1 статті 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, начальником митниці видано наказ №212-к про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення зауваження за заповнення ним власноручно громадянам Молдови ВДМ типу «імпорт 40 г» вантаж «вапно не погашене в кусках», який ввозиться в Україну громадянами Молдови по ВМД: №506000512/6/240035 від 29 червня 2006 року, №506000512/6/240034 від 29 червня 2006 року, а також внесення в базу Військово-Морських Сил України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2006 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 3 статті 5 Закону №356/95-ВР, а саме те, що позивач порушуючи вимоги статті 90 Митного кодексу України, пункту 5.4 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України №314 від 20 квітня 2005 року 29 червня 2006 року в пункті пропуску «Нові Троянди» ОТО №3 Ізмаїльської митниці здійснював оформлення в митному відношенні у режимі «імпорт 40 г» вантаж «вапно не погашене в кусках», який ввозиться в Україну громадянами Молдови по ВМД: №506000512/6/240035 від 29 червня 2006 року, №506000512/6/240034 від 29 червня 2006 року та вносив власноручно в базу Військово-Морських Сил України. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн.

18 квітня 2007 року наказом №90-к із старшого інспектора сектора митного оформлення у пункті попуску «Нові Троянди» відділу митного оформлення №3 ОСОБА_3 знято дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, яке було оголошено наказом начальникам Ізмаїльської митниці №212-к.

Наказом Ізмаїльської митниці №394-к від 6 грудня 2007 року за недотримання пов'язаних із проходженням державної служби обмежень, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) у зв'язку з вчиненням дій, передбачених статтею 5 Закону №356/95-ВР позивач був звільнений з посади і з державної служби.

7 грудня 2007 року наказом Ізмаїльської митниці від №396-к були внесені зміни до наказу №394-к від 6 грудня 2007 року, відповідно до яких датою звільнення позивача слід вважати дату закінчення його хвороби та надання листка непрацездатності до відділу роботи з особовим складом.

Відповідно до наказу відповідача 2 №397-к від 10 грудня 2007 року датою звільнення ОСОБА_3 з посади встановлено 10 грудня 2007 року.

Відповідно до частини другої преамбули Дисциплінарного статуту митної служби України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут митної служби України" від 6 вересня 2005 року № 2805-IV (далі - Дисциплінарний статут), регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону №3723-ХІІ. Зазначене свідчить про те, що Дисциплінарний статут не визначає виключний перелік підстав звільнення державних службовців, якими у тому числі є посадові особи митної служби.

Так, частиною 2 статті 30 Закону №3723-XII(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.

Вимогами статті 16 цього Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Отже, припинення перебування на державній службі як підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що передбачена законом.

Згідно з частинами 1, 6 статті 12 Закону №356/95-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) порядок адміністративного провадження у справах про корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, а також виконання постанов про накладення адміністративних стягнень визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення, за винятком положень, встановлених цим Законом.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов'язані з корупцією, у триденний строк направляється відповідному державному чи виборному органу для вирішення питання про звільнення особи з посади або інше усунення від виконання нею функцій держави згідно з чинним законодавством.

Статтею 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Із матеріалів справи вбачається, що, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2006 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом «г» частини 3 статті 5 Закону №356/95-ВР та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, відповідачем 2 було отримано 6 жовтня 2006 року, що підтверджується відтиском штампу Ізмаїльської митниці на копії супровідного листа, а накази про припинення державної служби ОСОБА_3, на підставі частини 2 статті 30 Закону №3723-XII, були прийняті 6, 7 та 10 грудня 2007 року.

Отже, враховуючи викладене та те, що за вказаний період позивачем не було вчинено нового адміністративного правопорушення та не було притягнуто до адміністративної відповідальності, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для прийняття Ізмаїльською митницею оскаржуваних наказів більш ніж через рік після притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційні скарги Державної митної служби України та Ізмаїльської митниці Крим відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Бутенко

В.М. Кочан