Постанова

від 17.06.2013 по справі 910/3098/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 910/3098/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Савченко А.В., представник за довіреністю № 356 від 16.05.2013,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Серкон" на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/3098/13 (суддя Босий В.П.) за позовом приватного підприємства "Серкон" до приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання зобов'язання недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Серкон" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Київстар" про визнання зобов'язання про сплату 18 816 грн. 88 коп. за послуги Інтернет недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/3098/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

При ухваленні рішення по даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не вірно обрано спосіб захисту порушеного права та про необґрунтованість доводів на яких ґрунтується позовна вимога.

Не погодившись з прийнятим рішенням, приватне підприємство "Серкон" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/3098/13 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що заявлені позивачем вимоги відповідають визначеним законодавством способам захисту порушеного права.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу приватного підприємства "Серкон" у справі № 910/3098/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 сформовано для розгляду апеляційної скарги приватного підприємства "Серкон" колегію суддів у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 у справі № 910/3098/13 апеляційна скарга приватного підприємства "Серкон" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 17.06.2013.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.06.2013 надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Позивач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 30.05.2013 отримана позивачем 03.06.2013 та його представником 04.06.2013, про що свідчять повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від позивача не надійшло.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Виходячи з наведеного та враховуючи те, що апеляційна скарга подана саме позивачем, отже його позиція є викладеною та зрозумілою, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством "Київстар" (оператор) та приватним підприємством "Серкон" (абонент) 30.11.2011 укладено угоду №4762104 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку.

Предметом угоди є правовідносини, за якими оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку, а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість оператору на умовах, викладених в цій угоді (п. 2.1 угоди).

Згідно з п. 3.2.1 угоди абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги зв'язку оператора згідно з чинними тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, сплачувати щомісячну абонентну плату. Абонентна плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено за неоплату наданих оператором послуг зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: отримання від оператора відповідного повідомлення або припинення надання послуг зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Пунктом 3.2.2 угоди визначено, що роумінг в мережах інших операторів стільникового мобільного зв'язку абонент отримує та оплачує за встановленими правилами та тарифами оператора.

Відповідно до п. 4.1 угоди при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг зв'язку та початкові платежі згідно з тарифним планом, до якого абонент підключається.

Згідно з замовленням №1 від 18.06.2012 р. (а.с.7) до угоди відповідач прийняв у користування телефонний номер та обрав базові послуги обслуговування у мережі Інтернет.

Відповідачем для оплати наданих позивачу послуг було виставлено останньому рахунок №8-1729095 від 30.06.2012 р. на суму 19 567 грн. 68 коп.

Позивач вважаючи, що відповідачем безпідставно нараховано йому до сплати 18 816 грн. 88 коп. за послуги Інтернет, звернувся до суду з даним позовом про визнання зобов'язання про сплату зазначених коштів недійсним.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну абоприпинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частино 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди) або зобов'язання, що закріплене в певних положеннях такого правочину.

Так, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання зобов'язання про сплату 18 816 грн. 88 коп. за послуги Інтернет недійсним.

Отже, у даному випадку між сторонами у справі виник спір щодо оплати послуг за договором.

При цьому, позивачем положення договору не оспорюються, а заперечується лише необхідність оплати наданих за договором послуг.

Так, позивач просить суд визнати недійсним його зобов'язання щодо оплати таких послуг на суму 18 816 грн. 88 коп.

У даному випадку спір виник не стосовно законності певного положення правочину, як договірного зобов'язання, а стосовно оплати певної суми.

Позивач, пред'являючи даний позов не вірно розуміє поняття господарського зобов'язання яке може бути визнано недійсним за вищенаведеними положеннями законодавства.

Таким чином, позивачем у даному випадку невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про не відповідність заявлених позивачем вимог способам захисту порушеного права, визначеним нормами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом в апеляційній скарзі не наведено жодної норми законодавства, якій суперечить договірне зобов'язання щодо необхідності оплати послуг за договором та як наслідок не доведено наявність підстав, з якими законодавець пов'язує можливість визнання договірного зобов'язання недійсним.

Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для визнання недійсним зобов'язання позивача про сплату 18 816 грн. 88 коп. за послуги Інтернет.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 286 грн. 75 коп.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Серкон" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/3098/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Повернути представнику приватного підприємства "Серкон" (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, код за ЄДРПОУ 33830361) Куц Віталію Віталійовичу (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Софійська, б.7, кв. 79, ідентифікаційний номер 2524102553) з Державного бюджету України зайво сплачену ним суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 286 грн. 75 коп., яка була сплачена відповідно до квитанції від 08.05.2013. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали справи № 910/3098/13 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.