Ухвала

від 04.06.2013 по справі 816/1050/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 р.Справа № 816/1050/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 816/1050/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-Автодизель-сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Кременчук - автодизель - сервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0001471502/351, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9099,70 грн. (за основним платежем 7279,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1819,94 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0001471502/351 від 26 лютого 2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук-автодизель-сервіс" (код ЄДРПОУ 24393027) витрати по сплаті судового збору в розмірі 114,70 грн. (сплачений згідно платіжного доручення №1125 від 04.03.2013 року).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 28.01.2013 року № 342 державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук - автодизель - сервіс" (код ЄДРПОУ 24393027) по питанню взаємовідносин з ТОВ "ПКЦ "МОТОРС СИМ" за лютий 2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст. 203, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Кременчук - автодизель - сервіс".

- п.201.6 ст.201, п.198.1 п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755- VI від 02.12.2010 року, в результаті чого дані зазначені в декларації з податку на додану вартість за лютий, березень 2012 року на загальну суму ПДВ 7279,76 грн. (за лютий 2012 року - 5800,43 грн., за березень 2012 року - 1479,33 грн.) про обсяги придбання, та податковий кредит -не є дійсним, та як наслідок зменшується податковий кредит на суму ПДВ 7279,76 грн., та збільшується сума, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 7279,76 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1145/15.2-05/24393027 від 08.02.2013 року (а.с.10 - 18).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0001471502/351 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9099,70 грн. (за основним платежем 7279,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1819,94 грн. (а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчук - автодизель - сервіс" та ТОВ "ПКЦ "МОТОРС СИМ" укладено договір поставки №63 від 27 січня 2012 року (а.с.77-78).

Згідно зазначеного договору постачальник зобов'язується в установленому порядку та на підставі умов, визначених цим договором, поставити та передати, а покупець прийняти та оплатити запасні частини до автомобілів та інші товари матеріально - технічного призначення, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжувальними документами (видатковим накладним, актам прийому - передачі, специфікаціям та іншим), які, невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності даного договору поставки позивачем надано рахунки- фактури (а.с.79-82), видаткові накладні ( а.с.83 - 86), платіжні доручення (а.с.87 - 89), витяг з журналу довіреностей (а.с.90).

Як вбачається з наведених вище документів, всі вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним на момент їх виписання законодавству.

Транспортування придбаного товару здійснювалося самовивозом транспортним засобом DAEWOO LANOS, що підтверджується договором позички від 05.05.2011 року, довіреністю, товарно - транспортними накладними (а.с.94 - 97).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість які фактично сплачені ТОВ "Кременчук-автодизель-сервіс" контрагенту у складі вартості придбаного товару з метою здійснення власної господарської діяльності, за укладеним письмовим договором з ТОВ "ПКЦ "МОТОРС СИМ", на підставі виписаних останнім належно оформлених податкових накладних.

Реальність надання виконаних робіт, підтверджені належним чином первинними документами, крім іншого придбаний товар позивачем був в подальшому реалізований з метою отримання прибутку, що підтверджується податковими та видатковими накладними (а.с. 98-152) .

Зазначені факти спростовують посилання податкового органу на порушення позивачем ч.ч. 1, 5 ст. 203 п.п.1,2 ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність ТОВ "ПКЦ "Моторс СИМ" за юридичною адресою, оскільки єдиними відомостями про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації є відомості з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Також, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Також не заслуговують на увагу висновки податкового органу щодо відсутності у "ПКС "Моторс Сим" персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення - рішення від 26 лютого 2013 року № 0001471502/351, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9099,70 грн. (за основним платежем 7279,76 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1819,94 грн.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 816/1050/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.