Рішення

від 18.06.2013 по справі 920/727/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.06.2013 Справа № 920/727/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМНА АВТОМАТИЗАЦІЯ. ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КУПОЛ", м. Суми,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічного акціонерного товариства "ТЕРРА БАНК", м. Київ

про стягнення 140 925 грн. 97 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Закутайло М.С.

Представники:

Від позивача: адвокат Коновал Т.П.;

Від відповідача: не з'явився;

Від третьої особи: не з'явився;

Суть спору: позивач, згідно з вимогами позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 140 925 грн. 97 коп., в тому числі 140 200 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 725 грн. 97 коп. 3 % річних за користування грошовими коштами; 5000 грн. 00 коп. витрат на оплату правової допомоги та 2918 грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КУПОЛ" - вул. Чернігівська, буд. 3, м. Суми, 40009.

Ухвала про порушення провадження у справі № 920/727/13 від 30.04.2013року, що була надіслана на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві (вул. Чернігівська, 3, м. Суми, 40009), повернута до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом зазначеної статті, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник третьої особи в засідання суду не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа подала пояснення на позовну заяву № 1307 від 18.05.2013року, в якому просить суд направити матеріали до слідчих органів та зупинити провадження у справі № 920/727/13 до моменту закінчення перевірки наявності факту та обставин крадіжки грошових коштів позивача в межах кримінального провадження; залишити без розгляду позовну заяву підписану від імені позивача головою Адвокатського об'єднання «РОЗУМНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ».

Оскільки відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.02.2013року приблизно о 12 год. 09 хв. невстановлені особи отримали доступ до робочого комп'ютеру бухгалтера позивача, на якому було встановлено систему клієнт-банк Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМНА АВТОМАТИЗАЦІЯ. ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ" і здійснили несанкціоноване перерахування грошових коштів в сумі 140 200 грн. 00 коп. на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КУПОЛ». У зв'язку з зазначеними обставинами, позивач звернувся до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві з відповідною заявою про вчинення злочину. Працівниками органу досудового розслідування внесено відповідну інформацію до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, кримінальному провадженню присвоєний №12013110090002414.

Факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «ТД КУПОЛ» (код ЄДРПОУ 34592690, п/р №26004301091474, відкритий в ПАТ «ТЕРРА БАНК», МФО 380601, призначення платежу - «за комплектуючі згідно дог. № 17/01 від 16.01.2013, в т.ч. ПДВ 20%» підтверджується копією платіжного доручення № 403 від 15.02.2013року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією № 13/03-13 від 27.03.2013року з приводу повернення безпідставно набутих коштів в розмірі 140 200 грн. 00 коп., яка була надіслана на юридичну адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КУПОЛ" (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Суми, 40009). Однак відповідна претензія повернута з відміткою пошти «організація не існує».

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Як зазначалося вище, факт перерахування грошових коштів в сумі 140 200 грн. 00 коп. на поточний рахунок відповідача підтверджується копією платіжного доручення № 403 від 15.02.2013року.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні будь - які докази існування між сторонами договірних відносин чи усної домовленості.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не подав доказів наявності правових підстав для отримання від позивача грошових коштів в сумі 140 200 грн.00 коп., зазначені кошти останньому не повернуті, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 140 200 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів.

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом.

Разом з цим, розмір таких процентів не визначений, а тому слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на зазначені положення законодавства, кредитор має право вимоги від боржника сплати процентів за зберігання та користування ним грошовими коштами кредитора до моменту, коли такі кошти були повернуті або перераховані боржником кредитору.

Згідно з розрахунком позивача, відповідачу нараховано 3% річних в сумі 725 грн. 97 коп. за період з 15.02.2013року по 18.04.2013року.

Оскільки, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 725 грн. 97 коп. 3% річних є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 140 200 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 725 грн. 97 коп. 3 % річних.

З приводу позиції третьої особи, викладеної у поясненнях на відзив, слід зазначити наступне.

Третя особа вважає, що оскільки факт незаконності заволодіння грошовими коштами позивача на сьогоднішній день не встановлений та виступає предметом перевірки в межах кримінального провадження, розгляд справи № 920/727/13 до моменту підтвердження або спростування даного факту так-само як і задоволення заявленого позову із зазначених підстав є неможливим. За таких обставин провадження у справі № 920/727/13 з урахуванням приписів ст. 79 Господарського процесуального кодексу України доцільніше зупинити з направленням матеріалів до слідчих органів.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою , в тому числі у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Разом з цим, в обґрунтування поданого позову позивач, у тому числі посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З урахуванням зазначеного, посилання третьої особи на неможливість розгляду справи № 920/727/13 до встановлення незаконності заволодіння грошовими коштами позивача в межах кримінального провадження є безпідставними та необґрунтованими, а суд не вбачає підстав для направлення матеріалів до слідчих органів та зупинення провадження у справі № 920/727/13 до моменту закінчення перевірки наявності факту та обставин крадіжки грошових коштів позивача в межах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання. Від імені адвокатського об'єднання договір про надання правової допомоги підписується учасником адвокатського об'єднання, уповноваженим на це довіреністю або статутом адвокатського об'єднання.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 січня 2013 року між позивачем та адвокатським об'єднанням «РОЗУМНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ» було укладено договір про надання правової допомоги (юридичних послуг). Відповідно до умов зазначеного договору, адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання, в тому числі готувати претензії, позовні заяви, заяви, запити, скарги, клопотання, що стосуються господарської діяльності ТОВ "СИСТЕМНА АВТОМАТИЗАЦІЯ. ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ".

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги (юридичних послуг) у зв'язку з необхідністю звернення до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КУПОЛ", м. Суми про стягнення безпідставно набутих коштів сторони домовились, що гонорар, тобто сума грошових коштів за надання правової допомоги, становить 5 000 грн. 00 коп.

Факт сплати позивачем 5 000 грн. 00 коп. за правову допомогу підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжним дорученням № 98 від 22.04.2013року. Представник позивача, адвокат Коновал Т.П., в судовому засіданні 18.06.2013року, надав суду копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 3831 від 27.08.2009року, копію посвідчення адвоката, оригінал ордеру адвоката серія КВ № 002071, виданого адвокатським об'єднанням «РОЗУМНІ ПРАВОВІ РІШЕННЯ».

Таким чином, факт понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката (правової допомоги (юридичних послуг)) підтверджується належними доказами.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 2 918 грн. 52 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД КУПОЛ" (вул. Чернігівська, буд. 3, м. Суми; код ЄДРПОУ 34592690, п/р №26004301091474, відкритий в ПАТ «ТЕРРА БАНК», МФО 380601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМНА АВТОМАТИЗАЦІЯ. ІНЖИНІРИНГОВА КОМПАНІЯ" (вул. Рибальська, 13, м. Київ; код ЄДРПОУ 34881003) 140 200 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 725 грн. 97 коп. 3 % річних, 2 918 грн. 52 коп. судового збору, 5 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2013року

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО