Постанова

від 05.03.2009 по справі 11/120-08-3330

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/120-08-3330

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 11/120-08-3330  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.,

розглянувши касаційну скаргу

Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення

господарського суду Одеської області від 05 листопада 2008 року

у справі№  11/120-08-3330

господарського судуОдеської області

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Донецьксталь" –Металургійний завод"

до Державного підприємства "Одеська залізниця"

простягнення 46096, 00 грн.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.                                    

                                        ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь - Металургійний завод" у серпні 2008 року  звернулося з позовом до ДП "Одеська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 46096, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час поставки позивачу металопродукції за договором поставки № DA -1261 виявлено недостачу продукції в кількості 6850 кг, що підтверджується складеним комерційним актом № 044899/492/145, і на підставі статей 114, 115 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відповідача вартості недостачі вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.11.08, ухваленим суддею Власова С.Г., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 32646, 78 грн. Рішення вмотивоване посиланнями на статтю 924 Цивільного кодексу України, статтю 307 Господарського кодексу України, статті 110, 113-115 Статуту залізниць України, на підставі яких суд дійшов висновку про те, що відповідальність за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу несе залізниця у розмірі фактично заподіяної шкоди, відтак суд вказав про необхідність зменшення  вартості недостачі вантажу.

Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ДП "Одеська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення судом першої інстанції статей 24, 111, 129 Статуту залізниць України. Скаржник зазначив, що у випадку, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, та немає ознак втрати залізниця звільняється від відповідальності за втрату або недостачу вантажу.   

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 30.04.08 між ЗАТ "Донецьксталь" –Металургійний завод" та компанією "АНИКО" ЕООД було укладено контракт № DA-1261 на поставку металопродукції, згідно з яким  позивач зобов'язався поставити, а покупець –прийняти і оплатити металопродукцію.  На виконання умов договору № DA-1261 позивач відправив на адресу Ізмаїльського морського торговельного порту у вагоні № 67146316 сталь сортову у кількості 59400 кг у 15 в'язок по залізничній накладній № 50614896. Установлено, що вагон з вантажем на станцію призначення прибув з недостачею, що підтверджується актами загальної форми №№ 2310, 2314 від 02.06.08, складеними на станції Тимково Одеської залізниці при контрольному переваженні на тензометричних вагах. У доповнення до актів загальної форми на станції Знаменка Одеської залізниці було складено комерційний акт серії БН № 044899/492/145, в якому зазначено, що після зважування у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній № 50614896, вантажу у вагоні  № 67146316 виявилося у кількості 14 в'язок (з 15 в'язок). Вантаж навантажено у 2 яруси по 7 пачок, наявне захисне маркування у двох місцях синьою фарбою, на в'язках наявні пакувальні бірки.  Маркування не порушено. Вагон знаходиться у справному стані, доступ до вантажу відсутній. При переважуванні виявилось, що вага брутто вантажу складала 75000 кг, тара 22450 кг, нетто 52550 кг, тобто менше проти ваги зазначеної у залізничній накладній на 6850 кг.

Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога ЗАТ "Донецьксталь" –Металургійний завод" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 46096,00 грн.

Відповідно до статті 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення  вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Згідно статті 908 зазначеного  Кодексу загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) іншими  нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ст. 113 Статуту). Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою , визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного  розходження  у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 відсотка маси всіх інших вантажів, в тому числі сталь. Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки при його прийнятті судом правомірно враховано показник 0,5% норми природної втрати та граничного розходження при визначенні маси нетто при визначенні розміру суми недостачі вантажу і обґрунтовано стягнено з відповідача вартість недостачі вантажу.

З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що господарський суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.         

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05 листопада 2008 року у справі № 11/120-08-3330 - без змін.

Головуючий суддя:                                                                 Т. Добролюбова  

                                                                                                   Т. Гоголь

Судді:   

                                                                             В. Швець