Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-4049/09/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2013 року                                                                            Справа №  26488/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді – Качмара В.Я., суддів  – Затолочного В.С., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд Глобал» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд Глобал» до Державної податкової інспекції у м.Рівне Державної податкової адміністрації України про визнання протиправним та скасування рішення,-                                                     В С Т А Н О В И В : 27.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд Глобал» (далі - ТОВ) звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне Державної податкової адміністрації України  (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.01.2009р. №0001112240/1/22-514 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 14365грн. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що у наданих ним товаросупровідних документах містяться відмітки про дату перетину товаром кордону України, що в свою чергу підтверджує відсутність зафіксованих перевіркою ДПІ порушень термінів поставки по імпортних операціях. Також, вважає, що відповідачем помилково ототожнено поняття дати поставки товару під митний контроль з датою перетину митного кордону та датою виконання імпортної операції, а тому безпідставно застосовано штрафні санкції до ТОВ. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року в справі №2а-4049/09/1770 у задоволенні заявленого адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. У поданій апеляційній скарзі покликається на обставини викладені в позовній заяві та вказує на те, що ВМД є лише документом, що підтверджує право особи на розміщення імпортного товару на території України, а не документом, що визначає дату перетину таким товаром митного кордону України. Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було правомірно застосовано до ТОВ штрафні санкції, оскільки останнім порушено встановлені ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі – Закон №185/94-ВР) строки поставки товарів. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно висновків акту перевірки від 11.12.2008р., проведеної працівниками ДПІ, виявлено порушення позивачем ст.2 Закону №185/94-ВР в частині порушення термінів надходження товару по імпорту та ненадходження валютної виручки за імпортними операціями по контрактах з оплатою в іноземній валюті №19/10/2007 від 19.10.207р. з фірмою-нерезидентом «Thai Lee Agriculture Co» (Таїланд) (далі – Контракт №1) та №LRF33/2008 від 07.01.2008р. з фірмою-нерезидентом «LONGKOU RUNSHENG FOODSTUFFS CO., LTD» (Китай) (далі – Контракт №2). За результатами проведеної перевірки 19.12.2008р. ДПІ прийнято рішення №0001112240/0/22-514 про застосування до ТОВ штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17138,00грн за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності (а.с.18). Дане рішення було оскаржене у адміністративному порядку, однак своїм рішенням від 16.01.2009р. №1572/25-9 ДПІ скаргу ТОВ залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Також у зв'язку із наведеним ДПІ було прийнято рішення від 20.01.2009р. №0001112240/1/22-514. Не погодившись із зазначеним, ТОВ звернулося до суду із даним адміністративним позовом. Відповідно до ст.2 Закону №185/94-ВР (в редакції чинній на момент здійснення авансових платежів) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Статтею 4 Закону №185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами 180-денного терміну, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Згідно зі ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі – Закон №959-XII) імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Крім того, ст.1 Закону №959-XII визначає, що момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця, а моментом здійснення експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі обов'язки за зазначеним контрактом. Відповідно до ст.6 Митного кодексу України (далі – МК України) межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Пунктом 2 ст.1 МК України передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Стаття 40 МК України передбачає, що усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України підлягають митному контролю, а згідно зі ст.43 МК України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. В силу вимог ст.92 МК України якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України. Таким чином, первинним є перетин товаром митного кордону України, як умова здійснення імпорту. Митне оформлення товарів, як наступна подія, має інше правове навантаження. Відтак, поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон означає дозвіл використовувати товари у визначеному митному режимі. Слід зазначити, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. ВМД засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей. Отже, оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України. Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж. На цьому документі проставляється відтиск штампа "Під митним контролем" (імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп "Під митним контролем" (імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався. Наявність на вантаж товаросупровідного документу, проставлення на якому відбитку штампа "під митним контролем" з відповідною датою, засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. Рішенням ДПІ від 20.01.2009р. №0001112240/1/22-514 до ТОВ були застосовані штрафні (фінансові) санкції: по імпортному Контракту №1 в розмірі 5330,41грн за період з 27.08.2008р. (граничний термін надходження імпортного товару) по 11.12.2008р. (дата завершення перевірки ТОВ), по імпортному Контракту №2 в розмірі 9034,62грн за період з 01.10.2008р. (граничний термін надходження імпортного товару) по 27.10.2008р. (дата оформлення ВМД). Як свідчать матеріали справи, а саме вантажно-супровідні документи (а.с.25-76), зокрема морський транспортний документ (а.с.56,74) на якому проставлено відтиск штампа "Під митним контролем" товари за Контрактами №1 та №2 надійшли на територію України 08.10.2008р. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ТОВ порушено строки здійснення розрахунків в іноземній валюті по Контракту №1 (граничний термін надходження імпортного товару 27.08.2008р.) на 42 дні, та по Контракту №2  (граничний термін надходження імпортного товару 01.10.2008р.) на 7 днів, а тому пеня яку позивач повинен сплатити за вказане порушення становить разом 4434,62грн (3429,5 (сума в іноземній валюті) х4,842 (курс НБУ на дату виникнення заборгованості) х 0,3 (розмір пені))х 42 (кількість днів) + (22944,18 (сума в іноземній валюті) х4,8613 (курс НБУ на дату виникнення заборгованості) х 0,3 (розмір пені))х 7 (кількість днів). Відповідачем нараховано позивачу пеню в загальній сумі 14365грн, а тому суд апеляційної інстанції вважає протиправним спірне рішення ДПІ від 20.01.2009р. №0001112240/1/22-514 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9930,38грн (14365грн – 4434,62грн =9930,38грн). Крім цього, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта, що моментом здійснення ним імпорту товарів по Контрактах №1 та №2 є дата відповідно 14.08.2008р. та 22.08.2008р., тобто дата переходу права власності на зазначений товар, що імпортується на умовах CIF відповідно до статті А.8 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати  ІНКОТЕРМС 2000 виходячи із наступного. Так, поставка на умовах СІF, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, а також на нього покладено обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правила ІНКОТЕРМС лише вказують, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін. Правила ІНКОТЕРМС не регламентують перехід права власності на товар або наслідки порушення договору. Ці питання зазвичай визначаються в чітко виражених умовах у договорі купівлі-продажу або у праві, застосованому у такому договорі. За загальним правилом право власності у набувача товару виникає з моменту його передачі (доставки). До передачі товару прирівнюється передача коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на нього. Відповідно до умов Контрактів №1 та №2, а саме розділу 3 «Доставка», датою доставки вважається дата прибуття товару у м.Рівне. Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що в даному випадку моментом імпорту слід вважати дату перетину товаром митного кордону України, тобто 08.10.2008р.   Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 16.01.2012 року у справі №21-412а11. Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України  рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Враховуючи все наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ від 20.01.2012р. №0001112240/1/22-514 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9930,38грн. Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову. Керуючись ст.ст. 158-163, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -    П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд Глобал» задовольнити частково. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне Державної податкової адміністрації України від 20 січня 2012 року №0001112240/1/22-514 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9930,38 гривні. В решті позовних вимог відмовити. Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили. Головуючий  суддя                                                                      В.Я. Качмар Суддя                                                                                                 В.С. Затолочний Суддя                                                                                              О.І. Мікула