Ухвала

від 14.05.2013 по справі 2а-12639/12/0170/9

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-12639/12/0170/9

14.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Шереніна Ю.Л. ,

Дугаренко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 20.12.12 у справі № 2а-12639/12/0170/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" (вул. Балаклавська 68, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008172204 від 29.10.12р.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2013 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008172204 від 29.10.12р. - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби № 0008172204 від 29.10.12р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт" донараховано податок на прибуток за 2 - 4 квартал 2011р. у сумі 94300,00грн.

Стягнуто судовий збір в розмірі 943,00 грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛК "Укрліфт".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2013 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу ДПІ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» від 25.09.2012р. №2385 на підставі п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20 розділу 1, п. п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Сота-Смак» (ЄДПОУ 36929550) у жовтні 2011 року, за результатами якої складений акт № 11.10.2012р. № 7378/22-3/35228217.

Згідно із висновками вищенаведеного акту встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2-4 квартал 2011р. у сумі 94300,00грн.

Відповідачем у акті було зазначено, що за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. ТОВ «СЛК «Укрліфт» задекларовано витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 9306652 грн.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Сота-Смак» (ЄДПОУ 36929550) у жовтні 2011р. встановлено їх завищення на 410000 грн. у жовтні 2011р.

За період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. ТОВ «СЛК «Укрліфт» задекларовано податок на прибуток у сумі 17004 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2011р. по взаємовідносинам з ПП «Сота-Смак» (ЄДПОУ - 36929550) встановлено його заниження за у жовтень 2011р на суму 94300грн.

У вищенаведеному акті також зазначено, що відповідачем було надіслано запит від 20.12.2011р. № 11794/7/23-4, до ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова, щодо проведення зустрічної звірки ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) по взаємовідносинах з ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217). 27.12.2011р. №30330/7/23-4 була отримана відповідь від ДПІ у Личаківському р-ні м. Львова про неможливість провести зустрічну звірку ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) з питання взаємовідносин з ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217) за жовтень 2011 р. В отриманій інформації від ДПІ в Личаківському р-ні м. Львова зазначено наступне:

ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) має стан 9 «Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», також було повідомлено про те, що згідно з листом ДПА у Львівській області від 12.12.2011 р. №32772/7/20-308/309 ПП «Сота-Смак» визначено «податковою ямою». Кількість працюючих складає 1 особа.

Відповідно до наданої інформації ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217) взаємовідносини з ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) були здійснені на підставі наступного договору постачання: №410/11 від 04.10.11 року, предмет договору - реалізація 1 ліфту пасажирського в/п 630 кг. До перевірки були надані документи стосовно операцій між ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217) та ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550), а саме:

ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) надало ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217) податкові накладні №41 від 31.10.2011 р., номенклатура - ліфт пасажирський в/п 630 кг., загальна сума 492000,00 грн., сума ПДВ - 82000,00 грн. Також ПП «Сота-Смак» (ЄДРПОУ - 36929550) надало ТОВ «СЛК «Укрліфт» (ЄДРПОУ 35228217) видаткову накладну: №41 від 31.10.2011 р., номенклатура - ліфт пасажирський в/п 630 кг., загальна сума 492000,00 грн., сума ПДВ - 82000,00 грн.

У вищенаведеному акті зазначено, що документального підтвердження транспортування товарів та руху товару по матеріальних рахунках складського обліку до перевірки не надано. До перевірки не надані документи, щодо сплати за отриманий товар. Виходячи з наведеного відповідач дійшов до висновку, що взаємовідносини між ПП «Сота-Смак» та ТОВ «СЛК «Укрліфт» за жовтень 2011р. є нікчемними.

На підставі вищенаведеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008172204 від 29.10.12р., яким донараховано позивачу податок на прибуток за 2-4 квартал 2011р. у сумі 94300,00грн.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та ПП «СОТА-СМАК» укладено договір поставки №410/11 від 04.10.2011р.

У зв'язку з поставкою товару ПП «СОТА-СМАК» виписало покупцю ТОВ «СЛК «Укрліфт» податкову накладну №41 від 31.10.2011р. на 492000,00грн. (в т.ч. ПДВ 82000,00грн.).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить жодного посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм. Лише зазначення, без відповідних доказів, про відсутність контрагента позивача за адресою місцезнаходження.

Вищенаведена податкова накладна містить всі необхідні реквізити згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969.

Постачальник, ПП «СОТА-СМАК» у спірний період був зареєстрований як платник ПДВ і мав право виписки податкових накладних, в яких правомірно вносилися відомості про місцезнаходження юридичної особи, вказані в ЄДРПОУ.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження висновку про те, що до ЄДРПОУ було внесено відомості про відсутність ПП «СОТА-СМАК» за зареєстрованим місцезнаходженням під час виписки вищенаведеної накладної.

Відповідно до п.п.187.1.а п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та ін. цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання та ін.

Згідно з п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п. 14.1.27. пп. 14.1. ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такого платника податків.

Таким чином, до складу валових витрат, платник має право віднести тільки ті витрати, які підтверджені первинними документами витрачених сум (платіжними документами) та тільки ті витрати, за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Тобто, до валових витрат звітного періоду включаються не всі підряд видатки, а тільки та їх частина, яка прямо відповідає цьому доходу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не включав до складу валових витрат свої господарські операції з ПП «СОТА-СМАК».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не додано до суду доказів порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, тобто завищення втрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011р. по взаємовідносинам з ПП «Сота-Смак» (ЄДПОУ - 36929550) у жовтні 2011р. у сумі 410000 грн., а тому не довів правомірність спірного рішення.

Враховуючи викладені обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми чинного законодавства.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 20.12.12 у справі № 2а-12639/12/0170/9 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаманко Є.О.) від 20.12.12 у справі № 2а-12639/12/0170/9 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис Ю.Л.Шеренін

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян