Постанова

від 30.04.2013 по справі 2а-13490/12/0170/12

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-13490/12/0170/12

30.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ"- Болібкова Алла Валеріївна, довіреність № б/н від 30.04.13

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 31.01.13 у справі № 2а-13490/12/0170/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ" (вул. Київська/Фрунзе, 6/32, корп. 2, кв. 2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95017)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010052204, № 0010062204, № 0010072204 від 20.11.12р.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТРОЙ» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 20 листопада 2012 року № 0010052204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 329666,25грн., № 0010062204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 30717,0грн., № 0010072204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 265647,25грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М.) від 31.01.2013 у справі № 2а-13490/12/0170/12 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що під час судового розгляду не підтверджений зв'язок між актами виконаних робіт, наданих ТОВ «Бренд Строй» та актами виконаних робіт, оформлених позивачем для своїх замовників, не підтверджено необхідність укладення позивачем та ТОВ «Бренд Строй» договорів для забезпечення своєчасності виконання правочинів, укладених в період часу, що перевірявся, зі своїми замовниками, не надані належні докази того, що у відповідача були відсутні в достатньому обсягу технічні, матеріальні ресурси, кваліфіковані кадри для виконання укладених з наведеними установами та організаціями договорів. Суд зазначає, що акти виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи на відповідних сторінках, не містять в собі посилання на первісного замовника виконання робіт, чіткого опису об'єкту, роботи на якому проводяться, отже не відображають змісту проведеної операції, що перешкоджає визначенню їх як належний документ первинного бухгалтерського обліку. За цих обставин суд дійшов висновку, що під час судового розгляду не знайшло підтвердження зв'язок понесених позивачем витрат з власною господарською діяльністю. Тобто, позивач замовляючи ТОВ «Бренд Строй» послуги з виконання будівельних робіт та придбавши матеріали у ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» безпідставно зависив собівартість виконаних робіт по правочинам, укладеним зі своїми замовниками по договорам підряду, що призвело до необґрунтованого завищення його валових витрат, та, як наслідок, податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки судом не надана належна оцінка доказам, які були долучені до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог, а саме докази використання отриманих товарів, робіт та послуг у власній господарської діяльності, документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой».

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2013 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2013 справа призначена до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, на задоволені позову наполягала.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, заперечень на апеляційну скаргу не надав, про дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи межі перегляду справи в апеляційної інстанції, передбачені ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає, що неявка представника сторони не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України без участі представника сторони, належним чином повідомленої про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повторно переглянувши постанову суду відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

В період з 24.09.2012 по 28.09.2012 відповідно до положень пп. 78.1.1 п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 207 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГРАНДСТРОЙ» з питань дотримання податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой», ТОВ «Бренд Строй» за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складений Акт № №7048/22-8/36583012 від 25.10.2012 року, за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п.44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п.138.6, п. 138.8, п.п.138.1.1 ст.138, п.п.139.1.9 ст. 139, п.150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податку на прибуток в сумі 269609,00 грн., у тому числі по періодах: за 1-е півріччя 2010 у сумі 45958,00 грн., за 3-й квартал 2010 у сумі 60541,00 грн., за 2010 у сумі 236160,00 грн., за 1-й квартал 2011 у сумі 29384,00 грн., за 2-й квартал 2011 у сумі 7065,00 грн., за 2-3 квартали 2011 - 7065,00 грн., за 1-й квартал 2012 - 6451,00 грн.,за 1-й квартал 2012 у сумі 4065,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 у сумі 30717,00 грн.;

- п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97- ВР (з наступними змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 218447, у тому числі по періодах : за травень 2010 у сумі 36766,00 грн., за вересень 2010 у сумі 11667,00 грн., за жовтень 2010 в сумі 31625,00 грн., за листопад 2010 - 52618,00 грн., за грудень 2010 у сумі 56121,00 грн., за лютий 2011 у сумі 23507,00 грн., за травень 2011 у сумі 3333,00 грн., за червень 2011 у сумі 2810,00 грн.

Підставою для встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства згідно висновків акту перевірки є встановлення ДПІ, що діяльність постачальників позивача: ПП «Севелітстрой» та ТОВ «Бренд Строй», направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції виконуються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

В акті перевірки використані матеріали досудового слідства по кримінальній справі.

Також, в акті перевірки зазначено, що правочини між позивачем та контрагентами є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 20.11.2012 № 0010052204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 329666,25грн., в тому числі 269609,00 грн. за основним зобов'язанням та 60057,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 20.11.2012 року № 0010062204 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 30717,00 грн.;

- від 20.11.2012 року № 0010072204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 265647,25 грн., в тому числі 218447,00 грн. за основним зобов'язанням та 47200,25 грн. - за штрафними санкціями.

ТОВ «ГРАНДСТРОЙ» оскаржує податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС від 20.11.2012 №0010052204, № 00100062204, №0010072204 в повному обсязі.

Щодо завищення валових витрат на придбання товарів, суми амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів та податкового кредиту з податку на додану вартість колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп. 138.8.5 п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно п.138.4, п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пункт 140.2 статті 140 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами:

- у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним;

- у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.1 Податкового кодексу України віднесено включення до витрат - витрат, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності, та згідно підпункту 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України - витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Отже, платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), лише за умови, що такі витрати в подальшому будуть використані у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари використовуватися на момент перевірки, та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Платник податку повинен здійснити корегування своїх доходів або витрат лише у випадку прийняття судом рішення про визнання правочину, за яким виникли таки доходи чи витрати, недійсним (набрання рішенням суду законної сили).

Згідно статтям 1,3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі первинних документів, які є основою податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Згідно абз. а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового кодексу України.

Абзац а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України).

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Ті ж самі положення містили п.1.7 ст.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За змістом наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» за травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010, лютий, травень, червень 2011 на суму 1092892,00 грн., та ПДВ 165434,00 грн.;

- по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» за жовтень, листопад 2010 на суму 266727,00 грн., ПДВ 56370,00 грн.

При досліджені документів первинного та бухгалтерського обліку з контрагентом ТОВ «Бренд Строй» встановлено, що між позивачем та ТОВ укладено:

- договір купівлі-продажу від 01.04.2011 № 767, відповідно до умов якого позивач отримував у контрагента товар та оплачував його вартість. Підтвердженням постачання товару є витратні накладні від 30.05.2011 на суму 6520,13 грн. та ПДВ -1304,03 грн., 30.06.2011 на суму 1536,21 грн. та ПДВ - 307,24 грн. (т.1.а.с.27-28), податкові накладні від 30.05.2011 № 145 та від 23.06.2011 № 167 (т.1.а.с.113-114);

- договір підряду від 01.05.2011 № 765, відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався виконати роботи з «устрою крилец», сума витрат 12175,84 грн.(травень 2011). Виконання робіт підтверджується актом приймання робіт за травень 2011 (т.1.а.с.29) та податковою накладною від 30.05.2011 № 146 (т.1.а.с.115);

- договір підряду від 01.06.2011 № 766 з проведення поточного ремонту будівлі Головного управління МНС України в АР Крим, сума витрат 15016,55 грн. (червень 2011). Виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт за червень2011 (т.1.а.с.22), податковою накладною від 23.06.2011 № 166 (т.1.а.с.112) ;

- договір підряду від 01.11.2010 № 886 з проведення реконструкції власного приміщення ПАТ "КБ Хрещатік" - влаштування приточно-витяжної вентиляції та хладопостачання, сума витрат - 64516,08 грн. (листопад 2010), 112444,98 грн. (грудень 2010), 14104062 грн. (лютий 2011). Виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт за листопад 2010 (т.1 а.с. 64) на суму 64516,08 грн., за грудень 2010 (т.1.а.с.49) на суму 112444, 98 грн., за лютий 2011 (т.1.а.с.35) на суму 102176,84 грн., податковими накладними від 28.02.2011 № 366, № 365 (т.1.а.с.116,117), від 30.12.2010 № 2623, від 30.11.2010 № 2222, (т.1.а.с.121);

- договір підряду від 13.09.2010 № 484 про виконання ремонту м'якої покрівлі 9-ті житлових будинків військового містечка № 253 в селі Мазанка Сімферопольського району, вартість виконаних робіт - 101309,24 грн. (вересень 2010). Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт за грудень 2010 (т. 1 а.с. 52) на суму 101309,24 грн., податковими накладними від 30.12.2010 № 2622 (т.1.а.с.122), від 22.09.2010 № 1481 (т.1.а.с.130);

- договір підряду з виконання поточного ремонту складу № XІY літер L для зберігання обладнання інвентарю КДМУ ім. С.І. Георгієвського від 15.09.2010 № 485, сума витрат 7981,42 грн. (листопад 2010). Виконання робіт підтверджується актом виконаних робіт за листопад 2010 (т.1 а.с. 72) на суму 7981,42 грн., податковою накладною від 30.11.2010 № 2221 (т.1.а.с.125).

По взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» - договір від 01.11.2010 № 509 з купівлі-продажу металопластикових віконних блоків. Отримання товару підтверджено витратною накладною на суму 143795,13 грн. та ПДВ - 28759,03 грн. (т.1 а.с. 63), витратною накладною на суму 121931,66 грн. та ПДВ - 24386,33 грн., податковими накладними від 29.11.2010 № 1847 (т.1.а.с.126) та від 11.10.2010 № 1555 (т.1.а.с.128).

Пов'язаність придбаних позивачем у ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю позивача підтверджується:

- договором підряду з ремонту м'якої покрівлі 9-ті житлових будинків військового містечка с. Мазанка Сімферопольського району від 25.08.2010 № 204/51/070, укладеним з Головним управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.2а.с.30-57);

- договором надання послуг з поточного ремонту складу № XІY літер L для зберігання обладнання інвентарю КДМУ ім. С.І. Георгієвського, укладеним з Державною установою «КДМУ імені С.І. Георгієвського», довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.2.а.с.58-91);

- договором про заміну сторони по договору від 25.06.2008 № 137/1 про виконання робіт з реконструкції приміщення ВАТ АКБ «Хрещатік» (монтаж систем вентиляції, кондиціювання та опалення), договором підряду № 137/1 від 25.06.2008, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.2.а.с.201 - т.3.а.с.17);

- договором підряду від 08.06.2010 на виконання робіт з поточного ремонту будівель ГУ МНС України в АР Крим, укладеним з ГУ МНС України в АР Крим, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.2а.с.99-113);

- актами виконаних робіт з капітального ремонту фасадів за грудень 2010 на суму 42446,90 грн. (т.1.а.с.38), з природоохоронних заходів на водоймах - відновлення несущій здатності тунелю донного водовипуску Чернореченського водосховища за грудень 2010 (т.1 а.с. 42) на суму 69772,45 грн., з поточного ремонту учбових корпусів університету ім. Георгієвського за грудень 2010 (т.1.а.с.45) на суму 71924,34 грн. та за жовтень 2010 (т.1 а.с. 78) на суму 45585,32 грн., з капітального ремонту фасадів за листопад 2010 на суму 67213,95 грн. (т. 1 а.с. 68), з виконання робіт по учбовим корпусам та гуртожитку за травень 2010 (т.1 а.с.81) на суму 220598,40 грн.

- договором підряду, укладеним між ВАТ «Монтажне управління № 14» та позивачем від 05.05.2010 № 20 з виконання робіт на об'єкті «Реконструкція будівлі та споруд по вул. Крилова,162 в м. Сімферополі під «Кримській центр зайнятості», довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.2.а.с.9-29);

- договором підряду з «Капітального ремонту фасаду КЮІНЮАЯМ, розташований в м. Сімферополі по вул. Павленко», укладеним з Фірмою «Рапан» (т.2.а.с.95);

- договором від 14.12.2010 № 17, укладеним з КП «Севговодоканал» Севастопольської міської ради, з виконання робіт по природоохоронним заходах на водоймах - відновлення несущої здатності тунелю донного водовипуску Чернореченського водосховища, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.3 а.с.17-34);

- договором про надання послуг з поточного ремонту об'єктів КДМУ ім. С.І. Георгієвського - учбових корпусів (встановлення метало пластикових вікон), укладеним з КДМУ ім. С.І. Георгієєвського 17.08.2010 № 01-5/5, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами прийомки виконаних робіт (т.3а.с.35).

Факт придбання позивачем у ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» товарів (робіт, послуг) також підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що наявні в матеріалах справи. При цьому, ані відповідачем, ані судом першої інстанції не встановлено факт того, що до податкового кредиту позивачем було включено суму податку на додану вартість, на підставі не існуючих податкових накладних, або які складені у не відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, або виписаними не платником податку на додану вартість.

Оплата позивачем отриманих від ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой» товарів (робіт, послуг) в повному обсязі підтверджується наданими банківськими виписками (т.1 а.с.157- 181).

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту документи (договори, акти (довідки) виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, виписки банківських установ), судова колегія вважає безпідставним неприйняття їх судом першої інстанції до уваги.

Відповідно до пунктів 3, 91, 96, 99, 101 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 № 668, передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду. При цьому, замовник - сторона договору підряду, яка за власним рішенням або дорученням інвестора розміщує замовлення на виконання робіт (будівництво об'єкта), приймає закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплачує їх; субпідрядник - підрядник, який в порядку, визначеному договором підряду, та на підставі договору субпідряду, укладеному з генеральним підрядником, залучається до виконання робіт.

Отже, підтвердженням виконання підрядних робіт є акт приймання-передачі, складений між замовником (яким може бути і генеральний підрядник, як сторона договору) та підрядником (субпідрядником).

За цих обставин висновок суду першої інстанції про не підтвердження виконання та пов'язаності підрядних робіт із господарською діяльністю позивача належними первинними документами з підстав відсутності в актах виконаних робіт посилання на первісного замовника виконання робіт не заснований на нормах законодавства.

Довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, акти прийомки виконаних робіт КБ-2в та видаткові накладні, як документи, що підтверджують отримання товарів (виконання робіт), тобто виконання господарської операції, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», - назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, скріплені печатками підприємств. А відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Поняття господарської діяльності наводиться в ст. 3 Господарського кодексу України. Під господарською діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 627 ЦК України дано визначення свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів. Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Відповідно до ст.ст. 42, 43, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Стаття 31 Господарського кодексу України встановлює, що дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається: примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання; обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів; встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про не підтвердження необхідності укладення позивачем та ТОВ «Бренд Строй» договорів для забезпечення своєчасності виконання правочинів, укладених з замовниками, є помилковим та свідчить про обмеження судом позивача у здійснення господарської діяльності, а тому є незаконним та знаходиться поза межами компетенції суду.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що реальність здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Бренд Строй» та ПП «Севелітстрой», та пов'язаність їх з господарською діяльністю позивача підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись. Інші доводи, наведені в постанові Окружного адміністративного суду АР Крим, не спростовують факту здійснення господарських операцій, а тому не є підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за умови виконання останнім вимог податкового законодавства.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст.36, п.38.1 ст.38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на валові витрати та податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач в порушення вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Матеріали справи, крім акту перевірки позивача, інших доказів в спростування реальності здійснення позивачем господарських операцій не містять.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги та матеріали справи дають підставу колегії судів для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13 року у справі № 13490/12/0170/12 - скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями ст.ст. 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202, п. 3 ч. 1 ст. 205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 31.01.13 року у справі № 13490/12/0170/12 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби від 20.11.2012 №0010052204, № 00100062204, №0010072204.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 травня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян