Постанова

від 31.01.2013 по справі 2а-13490/12/0170/12

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2013 р. 17:23 Справа №2а-13490/12/0170/12

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим, у складі головуючого судді Котарева Г.М., за участю секретаря судового засідання Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТРОЙ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0010052204, № 0010062204, № 0010072204 від 20.11.12р.

за участю представників:

позивача - Яг’яєва Дінара Сафетівна паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 12.11.12 ;

відповідача - Тарасенко Ольга Василівна посвідчення НОМЕР_2, довіреність № 6/100 від 01.03.12;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНДСТРОЙ» (далі - позивач, ТОВ «ГРАНДСТРОЙ») звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Сімферополь) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополь від 20.11.2012 №0010052204, № 00100062204, №0010072204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаних повідомлень-рішень, відповідачем були порушені норми Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в поновному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях від 09.01.2013 ( т.1 а.с. 236), в яких зазначив, що відповідачем від ДПІ у м. Сімферополі було отримано інформацію про розслідування кримінальної справи № 69-0146, в рамках якої було складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами -покупцями та постачальниками ПП «Севелітстрой», ТОВ «Брендстрой», згідно з якими було встановлено вчинення останніми правочинів,які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що поставки товарів від вказаних підприємств на адресу позивача не відбулось.

Крім того, на думку відповідача у зв'язку з тим, що позивачем не було надано до перевірки документів , які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, у зв'язку з чим, позивачем не було підтверджено обґрунтованість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ГРАНДСТРОЙ» є юридичною особою , зареєстровано 13.07.2009 року Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (т. 1.а.с. 220), ідентифікаційний код 36583012.

Позивач з 14.07.2009 перебуває на обліку в органах податкової служби за № 54986(т.1.а.с.218), як вбачається з матеріалів справи позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію від 27.07.2009 свідоцтво № 100237287,ІПН 365830101093 (т.1.а.с.219).

Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

В період з 24.09.2012 по 28.09.2012 посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ГРАНДСТРОЙ» з питань дотримання податкового законодавства з ПП «Севелітстрой» (ЄДРПОУ 35096833), ТОВ «Брендстрой» (ЄДРПОУ 36165567) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року.

Перевірку проведено відповідно до положень п.п. 78.1.1., п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового Кодексу України на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополь АР Крим ДПС від 19.09.2012 року № 207(т.1 а.с.240).

За результатами проведеної перевірки був складений Акт № №7048/22-8/36583012 від 25.10.2012 року (далі за текстом - Акт перевірки) (т.1 а.с. 11-21), за висновками якого були встановлені наступні порушення:

- П. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2.,п.п.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97- ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями), п.44.ё ст. 44, п.138.1,, п. 138.2, п.138.6, п. 138.8, п.п.138.1.1 ст.138 , п.п.139.1.9 ст. 139, п.150.1 ст. 150 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податку на прибуток в сумі 269609,00 грн., у тому числі по періодах: за 1-е півріччя 2010 у сумі 45958,00 грн., за 3-й квартал 2010 у сумі 60541,00 грн., за 2010 у сумі 236160,00 грн., за 1-й квартал 2011 у сумі 29384,00 грн., за 2-й квартал 2011 у сумі 7065,00 грн., за 2-3 квартали 2011 - 7065,00 грн., за 1-й квартал 2012 - 6451,00 грн.,за 1-й квартал 2012 у сумі 4065,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 у сумі 30717,00 грн.

- П.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п.7.4.1, 7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97- ВР (з наступними змінами та доповненнями), п. 185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами) в результаті чого завищено занижено податок на додану вартість на загальну суму 218447, у тому числі по періодах : за травень 2010 у сумі 36766,00 грн., за вересень 2010 у сумі 11667,00 грн., за жовтень 2010 в сумі 31625,00 грн., за листопад 2010 - 52618,00 грн., за грудень 2010 у сумі 56121,00 грн., за лютий 2011 у сумі 23507,00 грн., за травень 2011 у сумі 3333,00 грн., за червень 2011 у сумі 2810,00 грн.

За вищевказаними в акті перевірки порушеннями Відповідачем були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (т.1.а.с. 8-10):

- від 20.11.2012 № 0010052204, яким було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 269609,00 грн. за основним зобов'язанням та 60057,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 20.11.2012 року № 0010062204, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 30717,00 грн.;

- від 20.11.2012 року № 0010072204, яким було збільшено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 218447,00 грн. за основним зобов'язанням та 47200,25 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з акту перевірки до висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач дійшов з урахуванням того, що діяльність постачальників Позивача , а саме: ПП «Севелітстрой», ТОВ «Брендстрой» була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції виконуються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та немають реального товарного характеру

При чому акті перевірки використані матеріали досудового слідства по вказаній кримінальній справі.

У зв'язку з зазначеним, відповідачем правочини між позивачем так контрагентами визнано нікчемними відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 203, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства, при цьому як зазначає Відповідач визнання таких правочинів судом не вимагається.

Надаючи оцінку правомірності використання відповідачем при проведені перевірки даних досудового слідства та обов'язковість їх врахування при розгляді адміністративної справи судом, суд зазначає.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже вирок суду по кримінальні справі має набрати законної сили, та стосуватись дій чи бездіяльності особи, правові наслідки яких розглядає адміністративний суд, та у вироку повинно бути надано оцінку питанням, чи мало місце діяння, та чи вчинене воно конкретною особою.

Самі по собі окремі процесуальні документи в кримінальній справі не можуть бути доказами відсутності або наявності будь-яких обставин, які є предметом доказування в адміністративній справі.

Більш того, законодавством не передбачена можливість використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАСУ та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Перевіряючи доводи відповідача щодо завищення валових витрат на придбання товарів, суми амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів, та податкового кредиту з ПДВ, судом зазначається наступне.

Згідно п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.11р.) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту).

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні положення викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012:

- по взаємовідносинам з ТОВ «Брендстрой» за травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010, лютий, травень, червень 2011 на суму 1092892,00 грн., та ПДВ 165434,00 грн.

- по взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» за жовтень, листопад 2010 на суму 266727,00 грн., ПДВ 56370,00 грн.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості понесених витрат та податкового кредиту з ПДВ надано наступні документи

1. По взаємовідносинам з ТОВ «Брендстрой»:

- договір купівлі- продажу від 01.04.2011 № 767 (т.1.а.с.131), відповідно до умов якого позивач отримував у контрагента товар та оплачував його вартість, витратні та податкові накладні від 30.05.2011 на суму 6520,13 грн. та ПДВ -1304,03 грн., 30.06.2011 на суму 1536,21 грн.,та ПДВ - 307,24 грн. (т.1.а.с.27-28), податкові накладні від 30.05.2011 № 145 та від 23.06.2011 № 167 (т.1.а.с.113-114) ;

- договір підряду від 01.05.2011 № 765 (т.1.а.с.133), відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався виконати роботи з «устройство крилец», сума витрат 12175,84 грн.(травень 2011) акт приймання робіт за травень 2011 (т.1.а.с.29) податкова накладна від 30.05.2011 № 146 (т.1.а.с.115);

- договір підряду від 01.06.2011 № 766 з проведення поточного ремонту будівлі Головного управління МНС України в АР Крим (т.1.а.с.135), сума витрат 15016,55 грн.(червень 2011), акти виконаних робіт за червень2011(т.1.а.с.22), податкова накладна від 23.06.2011 № 166(т.1.а.с.112) ;

- договір підряду від 01.11.2010 № 886 (т.1.а.с.137) з проведення реконструкції власного приміщення ПАТ «КБ Хрещатік» - влаштування приточно-витяжної вентиляції та хладопостачання, сума витрат - 64516,08 грн.(листопад 2010), 112444,98 грн.(грудень 2010), 14104062 грн.(лютий 2011), акт виконаних робіт за листопад 2010 (т.1 а.с. 64) на суму 64516,08 грн., за грудень 2010 (т.1.а.с.49) на суму 112444, 98 грн. , за лютий 2011 (т.1.а.с.35) на суму 102176,84 грн., податкові накладні від 28.02.2011 № 366, № 365 (т.1.а.с.116,117), податкові накладні від 30.12.2010 № 2623, від 30.11.2010 № 2222, (т.1.а.с.121);

- договір підряду від 13.09.2010 № 484 про виконання ремонту м'якої покрівлі 9-ті житлових будинків військового містечка № 253 в селі Мазанка Сімферопольського району (т.1.а.с.146) вартість виконаних робіт - 101309,24 грн.(вересень 2010), акт виконаних робіт за грудень 2010 (т. 1 а.с. 52) на суму 101309,24 грн., податкові накладні від 30.12.2010 № 2622 (т.1.а.с.122), від 22.09.2010 № 1481 (т.1.а.с.130);

- договір підряду з виконання поточного ремонту складу № XІY літер L для зберігання обладнання інвентарю КДМУ ім. С.І. Георгієвського від 15.09.2010 № 485 (т.1.а.с.151) сума витрат 7981,42 грн. (листопад 2010), акт виконаних робіт за листопад 2010 (т.1 а.с. 72) на суму 7981,42 грн., податкова накладна від 30.11.2010 № 2221 (т.1.а.с.125);

2. По взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой»:

- договір купівлі-продажу від 01.11.2010 № 509 з купівлі-продажу метало пластикових віконних блоків(т.1.а.с.144), витратна накладна на суму 143795,13 грн. та ПДВ - 28759,03 грн.(т.1 а.с. 63), витратна накладна на суму 121931,66 грн. та ПДВ - 24386,33 грн., податкова накладна від 29.11.2010 № 1847 (т.1.а.с.126) та від 11.10.2010 № 1555 (т.1.а.с.128)

На підтвердження обґрунтованості прийняття на себе зобов'язань з проведення робіт на вказаних об'єктах позивачем на вимогу суду надано наступні документи:

- Договір підряду з ремонту м'якої кровлі 9-ті житлових будинків військового містечка с. Мазанка Сімферопольського району від 25.08.2010 № 204/51/070, укладений з Головним управління капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим та акти виконаних робіт(т.2а.с.30-57);

- Договір надання послуг з виконання поточного ремонту складу № XІY літер L для зберігання обладнання інвентарю КДМУ ім. С.І. Георгієвського, укладений з Державною установою «КДМУ імені С.І. Георгієвського» (т.2.а.с.58-91);

- договір про заміну сторони по договору від 25.06.2008 № 137/1 , про виконання робі з реконструкції приміщення ВАТ АКБ «Хрещатік» (монтаж систем вентиляції, кондиціювання та опалення) та акти виконаних робіт(т.2.а.с.201 - т.3.а.с.17);

- договір підряду від 08.06.2010 на виконання робі з поточного ремонту будівель ГУ МНС України в АР Крим , укладений з ГУ МНС України в АР Крим та акт виконаних робіт(т.2а.с.99-113).

Щодо витрат, пов'язаних з проведенням робіт з «Влаштування крилець» , відповідно до пояснень позивача (т.2.а.с.4), вказані роботи здійснювались на замовлення ПрАТ «Укпостач», проте документів, які б обґрунтовували зв'язок з власною господарською діяльністю позивача вказаних витрат суду надано не було.

Позивачем також надано, Акти виконаних робіт з капітального ремонту фасадів за грудень 2010 на суму 42446,90 грн. (т.1.а.с.38), з природоохоронних заходів на водоймах - відновлення несущій здатності тоннеля донного водовипуску Чернореченського водосховища за грудень 2010 (т.1 а.с. 42) на суму 69772,45 грн., з поточного ремонту учбових корпусів університету ім.. Георгієвського за грудень 2010 (т.1.а.с.45) на суму 71924,34 грн. та за жовтень 2010 (т.1 а.с. 78) на суму 45585,32 грн., з капітального ремонту фасадів за листопад 2010 на суму 67213,95 грн.(т. 1 а.с. 68), з виконання робіт по учбовим корпусам та гуртожитку за травень 2010 (т.1 а.с.81) на суму 220598,40 грн.

По вказаним актам виконаних робіт позивачем також представлено податкові накладні від 30.12.2010 № 2652 оплату послуг з відновлення несущій здатності тоннеля донного водовипуску Чернореченського водосховища, від 29.12.2010 № 2611 та від 11.10.2010 № 1690 з виконання робіт з поточного ремонту учбових корпусів КДМУ імені Георгієвського (заміни пластикових вікон), від 31.05.2010 № 370 з виконання робіт по об'єкту «Реконструкція будівель та споруд по вул. Крилова, 162»(т.1.а.с.119, 120)

На підтвердження обґрунтованості прийняття на себе зобов'язань з проведення робіт на вказаних об'єктах позивачем на вимогу суду надано наступні документи:

- Договір підряду , укладений між ВАТ «Монтажне управління № 14» та позивачем від 05.05.2010 № 20 з виконання робіт на об'єкті «Реконструкція будівлі та споруд по вул. Крилова,162 в м. Сімферополі під «Кримській центр зайнятості» та акти виконаних робіт (т.2.а.с.9-29);

- Договір підряду з «Капітального ремонту фасаду КЮІНЮАЯМ, розташований в м. Сімферополі по вул. Павленко», укладений з Фірмою «Рапан» (т.2.а.с.95);

- договір від 14.12.2010 № 17, укладений з КП «Севговодоканал» Севастопольської міської ради , з виконання робі по природоохоронним заходах на водоймах - відновлення несущої здатності тоннеля донного водовипуску Чернореченського водосховища , акт виконаних робіт(т.3 а.с.17-34);

- договір про надання послуг з поточного ремонту об'єктів КДМУ ім.. С.І. Георгієвського - учбових корпусів (встановлення метало пластикових вікон), укладений з КДМУ ім. С.І. Георгієєвського 17.08.2010 № 01-5/5, акти виконаних робіт (т.3а.с.35 ).

Проте, матеріалами справи не підтверджуються підстави для передачі виконання вказаних робіт ТОВ «Брендстрой»(відсутні договори, докази погодження договірної ціни ), та зв'язок між актами виконаних робіт, наданих ТОВ «Брендстрой» та актами виконаних робіт, оформлених позивачем для своїх замовників.

На підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано банківські виписки (т.1 а.с.157- 181) на загальну суму 890769,05 грн., при тому , що загальна сума витрат по ТОВ «Брендстрой» відповідно до інших наданих документів та податкової звітності складає 890769,05 грн.

По взаємовідносинам з ПП «Севелітстрой» відповідно до наданих банківських виписок сума сплачених коштів склала 318871,79 грн.

Суд підкреслює, що всі об'єкти, по яких було складено акти виконаних робіт на замовлення позивача не є власністю позивача та не знаходяться у його користуванні.

Суд зазначає, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ до основних видів діяльності відноситься (т.1.а.с.217) - будівництво будівель, та оптова торгівля будівельними матеріалами.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Під час судового розгляду не підтверджено необхідність укладення позивачем та ТОВ «Брендстрой» договорів для забезпечення своєчасності виконання правочинів, укладених в період часу,що перевірявся , зі своїми замовниками.

На думку суду під час розгляду справи не надані належні докази того, що у позивача були відсутні в достатньому обсягу необхідні технічні , матеріальні ресурсу, кваліфіковані кадри для виконання укладених з наведеними установами та організаціями договорів, предметом яких було розробка проектно-кошторисної документації, підготовка документів у сфері геодезії, гідрографії.

За таких обставин суд приходить до висновку, що, замовляючи ТОВ «Брендстрой» послуги з виконання будівельних робіт та придбавши матеріали у ТОВ «Брендстрой» та ПП «Севелітстрой», позивач безпідставно зависив собівартість виконаних робіт по правочинам,укладеним зі своїми замовниками по договорам підряду, що призвело до необґрунтованого завищення його валових витрат.

Крім того, суд зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 Податкового кодексу України. У ній зазначено, що для цілей оподатковування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування та/або податкових зобов'язань, на підставі таких документів :

- первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення );

- регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку );

- фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період );

- інших документів, зв'язаних з вирахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами (далі - підтверджуючі документи). При цьому Податковий Кодекс України не містить визначення термінів таких документів. Їх визначення приведені згідно Положення № 88 (Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.) та норм Закону № 996 (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV).

При цьому, вимоги до первинних документів до набрання чинності Податковим Кодексом було визначено, враховуючи п.1.43 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого терміни використовувались у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів, - законодавством про бухгалтерський облік..

На виконання положень п. 44.3 Податкового Кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити збереження як зазначених документів, так і документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на контролюючі органи, не менш як 1095 днів із дня подання податкової звітності, для складення якої вони використовувалися, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Коротке пояснення.

Забезпечення і збереження документів, зв'язаних з виконанням податкового боргу, протягом термінів, установлених цим Кодексом, є однієї з обов'язків платників податків, установлених пп. 16.1.12 Податкового Кодексу України.

Подання документів по обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податків і зборів за письмовою вимогою контролюючих органів також включено в перелік обов'язків платника податків.

Тому документи, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження, прийнятого по її результатах податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, повинні зберігатися до завершення перевірки і передбаченого законом терміну оскарження прийнятих по її результатах рішень, але не менше терміну, передбаченому п. 44.3 Податкового Кодексу України (1095 днів).

У випадку втрати, ушкодження або дострокового знищення документів п. 44.5 даного Кодексу зобов'язує платника податків у 5-денний термін із дня такої події в письмовому виді повідомити орган ДПС по місцю обліку. Втрачені документи платник податків зобов'язаний відновити протягом 90 календарних днів із дня, що настає за днем надходження повідомлення в орган ДПС або митний орган.

У пункті 44.2 Податкового Кодексу України зазначено, що для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу. У п. 135.2 зазначено: доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують одержання платником податків доходів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

У п. 138.2 Податкового Кодексу України зазначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподатковування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, визначених розділом II цього Кодексу.

У випадку якщо платник податків здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довгостроковим технологічним циклом виробництва (більш одного року) за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їхньої здачі, у витрати звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, наприклад, накопичувальні відомості або реєстри.

Основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування встановлено ДБН Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», затвердженими наказом Держбуду від 27.08.2000 р. № 174 (далі - ДБН).

Акти виконаних робіт, копії яких містяться в матеріалах справи на сторінках Т.1.А.С.29-44,49-51,64-74, не містять в собі посилання на первісного замовника виконання робіт, чіткого опису об'єкту, роботи на якому проводяться, отже не відображають змісту проведеної операції, що перешкоджає визначенню їх як належний документ первинного бухгалтерського обліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що навіть за умови наявності доказів оплати отриманих послуг від ТОВ «Брендстрой» та товару від ПП «Севелітстрой», під час судового розгляду не знайшло підтвердження зв'язок понесених позивачем валових витрат НА СУМУ 1359619,00 грн. з власною господарською діяльністю.

Щодо формування позивачем податкового кредиту на суму 221804,00 грн., враховуючи висновки суду про неналежне підтвердження документами первинного бухгалтерського обліку понесених позивачем валових витрат, відсутні підстави й для висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що Податкові накладні від 30.12.2010 № 2656 на суму 36466,36 грн. та ПДВ - 7293,27 грн. від 30.11.2010 № 2223 на суму 57743,94 грн. та ПДВ 11548,79 грн., предметом надання послуги є «капітальний ремонт фасадів» (т.1.а.с.118) не можливо ідентифікувати з жодної з операцій, про здійснення яких надано акти виконаних робіт повивачем.

Податкові накладні щодо отримання послуг ген підряду, відповідно до яких ТОВ «Граднстрой» виконував роботи з підряду , замовником яких виступало ТОВ «Брендстрой» (т.1 а.с.85- 96), відповідно до яких у позивача повинні були виникнути податкові зобов'язання а не податковий кредит з ПДВ.

Більш того, позивачем до суду надано копію податкової накладної від 31.05.2010 № 10, виписаної ТОВ «Грандстрой» по якій ТОВ «Брендстрой» було отримувачем послуг генпідряду по об'єкту «Реконструкція будівлі та споруд по вул. Крилова,162 в м. Сімферополі під «Кримській центр зайнятості» на суму 5514,96 грн. та ПДВ 1102,99 грн., тоді як відповідно до інших матеріалів справи навпаки ТОВ «Брендстрой» був підрядником, а ТОВ «ГРАНДСТРОЙ» замовником робіт (т.1.а.с.97). При чому по вказаному об'єкту також надано податкову накладну від 31.05.2010 № 370, відповідно до якої саме ТОВ «Брендстрой» виконував роботи на користь позивача (т.1.а.с.129)

Суд підкреслює, що неодноразово протягом судового розгляду судом витренувались у позивача докази, а саме- докази використання отриманих товарів, робіт та послуг у господарській діяльності, документи, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій з контрагентом, в тому числі пояснення по виконанню яких саме зобов'язань складено акти виконаних робіт, документи по узгодженню договірної ціни, докази щодо підстав прийняття на себе зобов'язань по ремонту об'єктів, зазначених в актах виконаних робіт, докази оплати виконаних робіт, оприбуткування отриманого товару (Ухвала від 03.12.12 про закінчення підготовчого провадження та від 09.01.2013 року ) (т.1.а.с.222, 249).

Проте, позивачем відповідно до ст. 71 КАС України не доведено обставини , на які він посилається в позові.

Суд також зазначає, що у відповідь на Ухвалу суду від 09.01.2013 представником позивача було надано ті ж самі документи, які додані до позову (т.3.а.с150-т.4 а.с.1-249).

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність дій податкового органу щодо зменшення сум валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 31.01.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 05.02.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Котарева Г.М.