Постанова

від 16.03.2009 по справі 33/86-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

33/86-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 16 березня 2009 р.                                                                                    № 33/86-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргуКомунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р.

та рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р.

у справі№33/86-08

за позовомЛозівського комунального підприємства "Теплові мережі"

доКомунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода"

простягнення 750799,59грн.,

В судовому засіданні було оголошено перерву з 05.03.2009р. по 16.03.2009р. до 12год. 05хв.

за участю представників:

    позивача –не з'явилися;

         відповідача –не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008р. Лозівське комунальне підприємство "Теплові мережі" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" про стягнення 750799,59грн., у т.ч.: 718674,83грн. - основного боргу, 21560,24грн. - 3% річних, 10564,52грн. –індексації, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №4юр про постачання теплової енергії, укладеним між сторонами 17.10.2005р.

Подане позивачем 22.07.2008р. уточнення позовних вимог судом першої інстанції до уваги не прийняте у зв'язку з недодержанням позивачем встановленого порядку щодо уточнення позовних вимог, а саме: ненадання суду доказів в підтвердження направлення цих уточнень відповідачу у встановленому законом порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у справі №33/86-08 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" на користь Лозівського комунального підприємства "Теплові мережі" 708674,83грн. боргу, 7186,75грн. витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 112,95 грн. Стягнуто з Лозівського комунального підприємства "Теплові мережі" на користь Державного бюджету України 321,24грн. державного мита. В частині стягнення 10000грн. боргу провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. В частині стягнення 10564,52грн. інфляційних та 3% річних в розмірі 21560,24грн. позов залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.81 ГПК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. у справі №33/86-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу КП "Виробничо-технологічного підприємства "Вода" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у справі №33/86-08 - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у даній справі та передати справу на новий розгляд суду першої інстанції.

В судове засідання 12.03.2009р. представники відповідача не з'явилися, в судове засідання 16.03.2009р. представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Відзив на касаційну скаргу відповідача наданий суду касаційної інстанції  позивачем, в якому останній просить залишити без змін оскаржені судові акти, а касаційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.10.2005р. між Лозівським КП "Теплові мережі" (енергопостачальна організація) та КП "ВТП "Вода" (споживач) був укладений договір №4юр про постачання теплової енергії, за яким енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п.2.1 цього договору, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором, а саме розд. 6 договору.

Пунктом 5.1 цього договору сторони визначили, що облік споживання теплової енергії проводиться при наявності договору по приладах обліку –з моменту оформлення акту про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов цього договору позивач у період з 17.10.2005р. по 21.12.2007р. здійснив відпуск теплової енергії відповідачу, що підтверджується щомісячними двосторонніми актами, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, на підставі яких позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію.

Водночас судом апеляційної інстанції вірно спростовані твердження відповідача, що оплата послуг з теплопостачання надавалась позивачем на підставі наданих рахунків без вказівки на показники приладів обліку, із зазначенням, що кількість спожитої теплової енергії також вказана у рахунках, виписаних позивачем на підставі двохсторонніх актів споживання теплової енергії, підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств, в яких відображені попередні та поточні показники теплової енергії, теплоносія (води), години праці приладів та підрахована  різниця за використання за певний період, виражені в ГДжоулях, які потім були переведені коефіцієнтом у Гкал, а відповідно до нормативів та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових і громадських споруд, та на господарсько-побутові потреби в Україні, 1ГДж.=0,239Гкал, із вказанням, що в рахунках за спожиту теплову енергію, виставлених позивачем, вказана фактично спожита теплова енергія в Гкал. та тариф за 1 Гкал.

При цьому, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зауважено, що акти споживання теплової енергії та рахунки, виставлені позивачем за спожиту теплову енергію, містять різні цифрові показники кількості спожитої теплової енергії за спірний період, оскільки в актах споживання теплової енергії та рахунках застосовані різні одиниці вимірювання кількості спожитої теплової енергії, однак значення таких показників –рівнозначні.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, за умовами п.6.3 договору споживач за 15 днів до початку розрахункового періоду своїм дорученням, самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав безпідставними твердження відповідача, що неотримання  ним рахунків за спожиту теплову енергію має суттєве значення, оскільки умовами вказаного договору не було передбачено, що споживач здійснює оплату спожитої енергії на підставі виставленого енергопостачальною організацією рахунку за спожиту теплову енергію. Водночас, судом апеляційної інстанції зазначено, що п.5.1 та п.6.3 вказаного договору передбачено, що споживач самостійно сплачує енергопостачальній організації вартість спожитої теплової енергії на підставі двостороннього акту про кількість використаної теплової енергії.    

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції вірно встановили, що позивачем виконано свої зобов'язання за договором №4юр від 17.10.2005р. в повному обсязі, тоді як відповідачем в порушення умов даного договору та всупереч приписів ст.526 ЦК України належним чином не виконані взяті на себе за цим договором зобов'язання у зв'язку з несплатою позивачу у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, а також з'ясували розмір заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період у сумі 718674,83грн.

З урахуванням наведених обставин, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу на суму 718674,83грн.

Водночас встановивши часткову сплату відповідачем позивачу заборгованості на суму 10000грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, місцевий господарський суд обґрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення 10000грн. боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу на суму 708674,83грн., з чим правильно погодився апеляційний господарський суд.

Як вірно, при цьому, зазначено попередніми судовими інстанціями, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №10464) визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 708674,83грн.

Водночас місцевий господарський суд правильно залишив без розгляду позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат на підставі п.5 ст.81 ГПК України у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал господарського суду Харківської області від 16.05.2008р. та від 12.06.2008р., внаслідок ненадання позивачем без поважних причин витребуваного обґрунтованого щомісячного розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних та інфляційних за кожною вимогою окремо з урахуванням умов договору, строків оплати та вказанням періоду виникнення заборгованості, тоді як наданий позивачем розрахунок не містить конкретного періоду виникнення заборгованості щодо кожного місяця з урахуванням дати порушення відповідачем зобов'язання з оплати за умовами договору. З даним висновком підставно погодився суд апеляційної інстанції, та обґрунтовано залишив без змін прийняте у справі судове рішення.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи зі здійсненням перевірки застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує про порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції згідно ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 22.07.2008р. у справі №33/86-08 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук