Постанова

від 17.03.2009 по справі 4-26/113-08-3432

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4-26/113-08-3432

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"17" березня 2009 р. Справа № 4-26/113-08-3432

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

від відповідача 1: Берніков М.І., дов. № 09-8/1 від 10.09.2008 р.

від відповідача 2: не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Казавчин-Агро” (далі по тексту –ПОСП „Казавчин-Агро”)

на рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р.

по справі № 4-26/113-08-3432

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Укрсоя-21” (далі по тексту –ТОВ СП „Укрсоя-21”)

до 1. ПОСП „Казавчин-Агро”

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК-ПЛЮС”

про стягнення 284 364,00 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, ТОВ СП „Укрсоя-21”, 03.09.2008 р. звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ПОСП „Казавчин-Агро” 284 364,00 грн., з відповідача ТОВ „МЧК -ПЛЮС” 14 218,20 грн.

12.12.2008 р. позивач змінив позовні вимоги та просив суд визнати за позивачем право власності на 112,4 тон озимого ячменю та 260,00 тон соняшника, вилучити вказаний озимий ячмінь та соняшник у ПОСП „Казавчин-Агро” та передати його позивачу, позовні вимоги відносно ТОВ „МЧП-ПЛЮС” залишені без змін.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. у справі     № 4-26/113-08-3432 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПОСП Казавчин-Агро” звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

          Позивач відзив на апеляційну скаргу не надавав, в судовому засіданні представники позивача просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області без змін.

Представник ТОВ „МЧК-ПЛЮС” в судове засідання не з'явився, про час та день слухання справи повідомлений належним чином.

Вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.

Звертаючись з позовом, позивач вказав, що 12.10.2007 р. між ТОВ „Укрсоя-21” та ПОСП „Казавчин-Агро” було укладено договора № 108 та № 109 про спільне вирощування ячменю на полях № 2 та № 5, відповідно до яких позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти для закупки насіння ячменю та оплатити витрати на його вирощування. ПОСП „Казавчин-Агро” зобов'язалося в строк до 01.08.2008 р. передати позивачу 89 % озимого ячменю від валового збору з зазначених полів.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, перерахував передбачені договорами кошти, однак відповідач у встановлений договорами строк продукцію не передав, на полі № 5 замість ячменю посіяв соняшник, у зв'язку з чим, посилаючись на ст.ст. 1132, 1139, 526 ЦК України позивач просить винести рішення, яким визнати за позивачем право власності на 112,4 тон озимого ячменю та 260,00 тон соняшника.

07.07.2008 р. між позивачем та ТОВ „МЧК-ПЛЮС” було укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель –ТОВ „МЧК-ПЛЮС” зобов'язується нести з боржником –ПОСП „Казавчин-Агро” солідарну відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язання боржника по договорам №№ 108, 109 і тому повинен сплатити позивачу 14218,20 грн.

ПОСП „Казавчин-Агро” позов не визнало, посилаючись на те, що всі умови вказаних договорів було виконано.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що предметом укладених між сторонами договорів є спільне вирощування сільськогосподарської продукції –озимого ячменю. На виконання вказаних договорів кожна із сторін зобов'язалася внести свої вклади, позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти для закупки насіння ячменю та оплатити витрати на його вирощування. Відповідач ПОСП „Казавчин Агро” в свою чергу зобов'язаний був виділити земельні ділянки для вирощування озимого ячменю та здійснити витрати по його вирощуванню, збору, очистці та зберіганню.

Тобто, на думку суду першої інстанції, за своєю правовою природою угоди, які укладені між ТОВ „Укрсоя-21” та ПОСП „Казавчин-Агро” є договорами простого товариства. Посилаючись на ст.ст. 328, 392 ЦК України, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 16 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині визнання права власності на 112,4 тон озимого ячменю та 260,00 тон соняшника, вилучення і передачі вказаного майна підлягають задоволенню, вказавши, що відповідно до умов договорів №№ 108,109 від 12.07.2007 р. відповідач 1 в строк до 01.08.2008 р. повинен був передати позивачу 89% озимого ячменю від валового збору урожаю. Однак на полі № 5 площею 180 га замість ячменю, обумовленого в договорі № 108 відповідач 1 посіяв соняшник. За даними відділу статистики у 2008 році ПОСП „Казавчин-Агро” зібрало 695,1 тон озимого ячменю та 948,8 тон соняшнику. Тобто прибуток позивача від спільної діяльності становить 412,4 тон озимого ячменю та 260,00 тон соняшнику. Відповідач 1 передав позивачу за накладною № 26 від 06.07.2008 р. фактично 104,5 тон озимого ячменю, за накладною № 37 від 30.07.2008 р. –100,00 тон, за накладною № 36 від 30.07.2008 р. –138,00 тон пшениці фуражної. Тобто, за розрахунком суду першої інстанції, відповідачем 1 передано позивачу 300,00 тон озимого ячменю. Решта сільськогосподарської продукції (112,4 тон озимого ячменю та 260,00 тон соняшника) не передана.

Вказуючи, що ТОВ „МЧК-ПЛЮС” не виконало свої зобов'язання за договором поруки, укладеним 07.07.2008 р. між позивачем та ТОВ „МЧК-ПЛЮС”, тобто не оплатило грошові кошти в розмірі 5% від суми невиконаного зобов'язання ПОСП „Казавчин-Агро”, суд першої інстанції, посилаючись на розрахунок позивача, стягнув в ТОВ „МЧК-ПЛЮС” на користь позивача 14 218,20 грн.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріалами справи встановлено: 12.10.2007 р. між ТОВ СП „Укрсоя-21” та ПОСП „Казавчин-Агро” було укладено договір № 108 та договір № 109 про вирощування ячменю на давальній сировині.

Відповідно до умов договору № 108 підприємство (відповідач 1) зобов'язалося виділити 180 га орної землі на полі № 5 для вирощування озимого ячменю (п. 2.1.1 Договору) та здійснити весь комплекс агротехнічних засобів по обробці ґрунту, посіву, вирощуванню та збору ячменю у строгій відповідності з рекомендаціями позивача, здійснити витрати по вирощуванню, збору, очистці, зберіганню озимого ячменю, транспортним витратам, забезпечити зберігання озимого ячменю до передачі позивачу, передати позивачу 89% озимого ячменя від валового збору урожаю (п.п. 2.1.2 –2.1.6).

Позивач зобов'язався передати Підприємству грошові кошти для закупівлі насіння озимого ячменю, мінеральних добрив, поставити Підприємству засоби захисту рослин: гербіцид „Гранстар”, здійснювати контроль за проведенням технологічних операцій при вирощуванні озимого ячменю, компенсувати підприємству додаткові витрати на вирощування озимого ячменю відповідно наданого розрахунку, технологічних карт та фактичних витрат в січні 2008 року (п.п. 2.2.1 –2.2.4).

Договором № 109 підприємство зобов'язалося виділити 150 га на полі № 2 для вирощування озимого ячменю. Інші умови договору аналогічні умовам договору    № 108, за виключенням кількості засобу захисту рослин.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1131 ч. 2 ЦК України встановлено: Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спеціальних прав, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленості сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спеціальної діяльності.

Аналізуючи спірні договори, судова колегія приходить до висновку, що вони є договорами про спільну діяльність, а не договорами про створення простого товариства, оскільки не містять всіх необхідних для факту укладення договору простого товариства істотних умов і не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визнання вищевказаних договорів договорами простого товариства.

Відносно виконання умов договорів судова колегія встановила наступне: Виконуючи умови укладених договорів № 108 та № 109 позивач перерахував відповідачу 1 за вирощування ячменю 284 364,00 грн.: у жовтні 2007 року –171240,00 грн. (т. 1, а.с. 12-15), у листопаді 2007 року –10000,00 грн. (т. 1, а.с. 16), у січні 2008 року –10000,00 грн. (т. 1, а.с. 17), у лютому 2008 року –60000,00 грн. (т. 1, а.с.18-20) відповідно до рахунків від 31.01.2008 р., в березні 2008 року –27124,00 грн. (т. 1, а.с. 21), у квітні 2008 року –6000,00 грн. (т. 1, а.с. 22).

ПОСП „Казавчин-Агро” на виконання умов договорів на полі № 2 на площі 150 га та на полі № 5 на площі 180 га було засіяно озимий ячмінь.

Сходи озимого ячменю на полі № 5 загинули, що підтверджено актом обстеження посівів озимого ячменю від 06.03.2008 р. (т. 1, а.с. 103), статистичним звітом (т. 1, а.с. 104-105).

На полі № 2 з площі 150 га зібрано озимого ячменю 3436,5 центнерів (343,65 тон). Відповідно до умов договору позивач мав одержати з вказаного поля 308,25 тон (346,35 * 89%).

06.07.2008 р. ТОВ СГП „Укрсоя-21” було видано довіреність № 236542 серії ЯОП на одержання від відповідача 1 озимого ячменю в кількості 300,00 тон та фуражної пшениці в кількості 150 тон, з посиланням на  договори  № 108 та № 109.

06.07.2008 року по накладній № 26 ПОСП „Казавчин –Агро” було відпущено СГП „Укрсоя-21” 300,0 тон озимого ячменю на загальну суму 330 000,00 грн. Вказана накладна підписана представниками позивача та відповідача 1 та скріплена печаткою.

30.07.2008 р. по накладній № 37 ТОВ СГП „Укрсоя-21” було одержано від ПОСП „Казавчин-Агро” 100,0 тон ячменю на суму 95 000,00 грн. Тобто, на виконання умов договору відповідач 1 передав позивачу 400,0 тон озимого ячменю на загальну суму 425 000,00 грн. та по накладній № 36 від 30.07.2008 р. передав не обумовлену договором фуражну пшеницю у кількості 138,0 тон на суму 95 220,00 грн., а всього передав позивачу сільськогосподарської продукції на суму 520 220,00 грн.

Твердження суду першої інстанції щодо того, що 06.07.2008 р. позивач одержав від відповідача 1 фактично лише 104,5 тон озимого ячменю нічим необґрунтовано, спростовується  накладною № 26 від 06.07.2008 р.

Посилання представника позивача, що підпис про одержання 300,0 тон ячменю поставив під тиском відповідача 1 безпідставне, не підтверджено будь-яким доказами і судовою колегією до уваги не приймається.

Посилання представника позивача, що передача лише 104, 5 тон підтверджена записами на зворотній стороні накладній також не приймається до уваги, оскільки спростовується вищевказаним та складськими відомостями про передачу озимого ячменю.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов помилкового висновку щодо одержання по накладній № 26 від 06.07.2008 р. лише 104,5 тон озимого ячменю.

Розрахунок, зроблений позивачем, на який посилається суд першої інстанції, відповідно якого кількість озимого ячменю, яка на думку позивача та суду першої інстанції, належить ТОВ „Укрсоя-21”, не відповідає обставинам справи, оскільки, як вказано вище, з поля № 2 зібрано 343,65 тон озимого ячменю і 89% від зібраного врожаю складає 305,85 тон (343,65 *89%).

Обґрунтовуючи правомірність позовних вимог щодо визнання права власності на 112,4 тон озимого ячменю суд першої інстанції виходив з середньої урожайності цієї культури, вирощеної не тільки на полі № 2, як це передбачено умовами договору № 109, а й на інших полях ПОСП „Казавчин-Агро”.

Судова колегія не може погодитись з таким розрахунком, оскільки умовами договорів було вирощування ячменю лише на двох полях - № 2 та № 5, вирощування озимого ячменю на інших полях умовами договорів не обумовлено.

Не може погодитись судова колегія і з висновком суду про визнання права власності на врожай соняшнику на полі № 5 на підставі наступного: Як вказано вище умовами договору № 108 від 12.10.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем 1, було вирощування озимого ячменю на полі № 5. Сходи озимого ячменю на полі № 5 повністю загинули і урожаю озимого ячменю з вказаного поля не було зібрано взагалі.

Приймаючи рішення про визнання права власності на врожай соняшнику, суд першої інстанції вказав, що результатом спільної діяльності позивача та відповідача 1 за договором № 108 є врожай соняшнику, посилаючись на те, що позивач у період з жовтня 2007 року по квітень 2008 року перераховував відповідачу 1 грошові кошти, тобто здійснював фінансування спільної діяльності і після загибелі ячменю.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком, оскільки у договорі  № 108 відсутні зміни щодо істотних умов договору, а саме: предмету, зобов'язань сторін, строку їх виконання та інше, грошові кошти в сумі 6000,00 грн., перераховані в квітні 2008 року саме за вирощування озимого ячменю, а не будь-якої іншої культури, між сторонами укладено договір про спільну діяльність, а не про створення простого товариства.

За таких обставин вимоги щодо визнання права власності на врожай соняшника безпідставні і суд першої інстанції, задовольняючи вказані вимоги, надав невірну оцінку обставинам справи та  дійшов помилкового висновку щодо визнання права власності на врожай соняшника за позивачем.

Умовами договору поруки від 07.07.2008 р., укладеного між ТОВ „Укрсоя-21” та ТОВ „МЧК-ПЛЮС” передбачено, що ТОВ „МЧК-ПЛЮС” несе відповідальність перед позивачем в разі неналежного виконання ПОСП „Казавчин-Агро” зобов'язань за договорами № 108 та № 109 від 12.07.2007 р. Оскільки матеріали справи свідчать про виконання з боку ПОСП „Казавчи-Агро” своїх зобов'язань, то правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „МЧК-ПЛЮС” 14218,20 грн. на користь ТОВ „Укрсоя-21” відсутні.

На підставі відкладеного судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволені позову.

Витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги стягнути з позивача на користь ПОСП „Казавчин-Агро”.

Керуючись cm.cm. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Казавчин-Агро” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 12.01.2009 р. по справі     № 4-26/113-08-3432 скасувати.

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Укрсоя-21” до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Казавчин-Агро” та Товариства з обмеженою відповідальністю „МЧК-ПЛЮС” –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства „Укрсоя-21” на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства „Казавчин-Агро” 1421,82 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      О.Т. Лавренюк

Суддя                                                                                             Я.Ф. Савицький

     Суддя                                                                                              Т.Я. Гладишева