Рішення

від 20.06.2013 по справі 903/531/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 червня 2013 р. Справа №903/531/13

за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації, смт. Стара Вижівка

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Буцинська сільська рада, с. Буцин Старовижівського району

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, м. Ковель

про стягнення 4 700 грн. 81 коп. заборгованості та пені

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явились

від відповідача: не з'явились

в судовому засіданні взяла участь: Третяк І.Б. - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька (дов. від 23.04.2013р. №98-1583)

Суть спору: прокурор Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 4700,81 грн., в тому числі 3684,02 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів згідно договору оренди земельної ділянки від 12.10.2010р., а також 1016,79 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині своєчасної сплати платежів по оренді.

Ухвалою суду від 31.05.2013р. зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду, за відповідним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Цією ж ухвалою у відповідності із ст. 27 ГПК України було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Буцинську сільську раду, с. Буцин Старовижівського району.

Ухвалою суду від 13.06.2013р. з метою належного повідомлення відповідача про розгляд судом справи за його участю розгляд господарської справи відкладався.

В судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури міста Луцька (клопотання від 20.06.2013р. а.с. 32) пред'явлені позовні вимоги підтримав, просить суд задовольнити їх повністю, стягнути з відповідача 4700,81 грн. заборгованості та пені, а також стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету судовий збір за розгляд справи господарським судом.

При цьому прокурор посилається на укладення 12.10.2010р. між Старовижівською районною державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_1 договору оренди землі, передачу відповідачу в довгострокове платне користування (оренду) земельної ділянки площею 0,2317 га для обслуговування бази відпочинку, використання орендованих земельних площ підприємцем впродовж періоду 2012 року, невиконання та систематичне порушення орендарем умов договору, що полягає у існуванні заборгованості по сплаті орендних платежів, нарахування у зв'язку з цим сум штрафних санкцій.

Старовижівська районна державна адміністрація в судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечила, натомість у направленому на адресу суду поштовим зв'язком клопотанні від 13.06.2013р. №946/21/2-13 (а.с. 30) повідомила суд про повне підтримання пред'явлених прокурором позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Буцинська сільська рада повноважного представника в судове засідання не направила, натомість у довідці від 06.06.2013р. №183/02.6 (а.с. 15) повідомила, що надана згідно розпорядження Старовижівської райдержадміністрації від 13.04.2009р. №85 та договору оренди від 12.10.2010р. в оренду земельна ділянка на даний час використовується підприємцем ОСОБА_1 з метою обслуговування бази відпочинку.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 13.06.2013р. про відкладення розгляду справи не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, не направлено в судове засідання свого повноважного представника, хоча про день та час розгляду справи в суді підприємець ОСОБА_1 повідомлявся належним чином. Примірник ухвали суду направлявся за адресою проживання підприємця: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та до суду без вручення адресату повернутий не був.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані прокурором на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що у відповідності до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із наступними змінами) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до наданого в судовому засіданні 13.06.2013р. прокурором та представником позивача витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.06.2013р. серії АБ №532241 підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований в якості підприємця виконавчим комітетом Ковельської міської ради 11.07.2003р., адресою проживання підприємця є: АДРЕСА_1, суб'єкт господарювання в процесі припинення підприємницької діяльності не перебуває.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Формою здійснення підприємницької діяльності є форма підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств (інших юридичних осіб). Відповідні положення щодо права фізичної особи на зайняття підприємницькою діяльністю містяться у главі 13 ГК України, главі 5 ЦК України та у відповідних галузевих документах, що регулюють відповідний вид діяльності.

Положеннями Закону України від 22.03.2012р. №4618-VI "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", ст. 55 ГК України фізичних осіб-підприємців віднесено до суб'єктів малого підприємництва.

Загальне визначення фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності міститься у п.п. 3.8.1 п. 3.8 ст. 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004р. №97, відповідно до якого підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність.

Громадянином-підприємцем є фізична особа. Згідно зі ст. 24 ЦК України фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин (особистих немайнових та майнових відносин). Громадянин, який бажає займатися підприємницькою діяльністю, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур до свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, набуває додаткової ознаки "суб'єкт підприємницької діяльності". Згідно із ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом та, відповідно, набувати статусу громадянина-підприємця має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Громадянин-підприємець здійснює діяльність в межах універсальної правоздатності - права займатися підприємницькою діяльністю, передбаченого ст. 42 Конституції України. Це означає можливість особи займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, здійснення якого не суперечить законодавству. Він діє без установчих документів на відміну від юридичної особи, яка діє в межах спеціальної правоздатності та обмежена видами діяльності, встановленими засновниками в установчих документах. Згідно з ч. 5 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у ст. 44 ГК України, зокрема, він може здійснювати самостійно будь-яку діяльність відповідно до потреб ринку, на власний розсуд приймаючи відповідні рішення, що не суперечать закону. У відповідності до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У господарських відносинах суб'єкти господарської (підприємницької) діяльності реалізують їх господарську компетенцію, якою є сукупність господарських прав та обов'язків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в тому числі і підприємницької, діяльності (ст. 42 Конституції України, ст.ст. 50, 84 ЦК України, ст. 55 ГК України) особа, визнана в установленому законом порядку суб'єктом господарської діяльності, безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, обумовлені конкретними господарськими відносинами.

Громадянин ОСОБА_1, як це вбачається із долученого до матеріалів справи (а.с. 19-20) Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №532241 від 05.06.2013р. з ідентифікаційним кодом НОМЕР_1 був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності виконавчим комітетом Ковельської міської ради 11.07.2003р. за адресою проживання: АДРЕСА_1, станом на 20.06.2013р. підприємець продовжує здійснювати підприємницьку діяльність, в стані припинення господарської діяльності не знаходиться.

У відповідності до розпорядження Старовижівської районної державної адміністрації №85 від 13.04.2009р. "Про надання земельної ділянки" (а.с. 16) ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для обслуговування бази відпочинку на узбережжі озера Пісочне в межах Буцинської сільської ради Старовижівського району загальною площею 0,2317 га, а також надано зазначену земельну ділянку відповідачу в оренду строком на 25 років із визначеним цільовим призначенням.

12 жовтня 2010 року на підставі зазначеного рішення районної державної адміністрації між Старовижівською районною державною адміністрацією, смт. Стара Вижівка та ОСОБА_1, м. Ковель було укладено договір оренди земельної ділянки (а.с. 17-18).

Зазначений договір у встановленому порядку було зареєстровано у Волинській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис №041009100004 від 12.10.2010р.

У відповідності до умов зазначеної угоди ОСОБА_1, котрий на той час уже був зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності, з метою обслуговування бази відпочинку на узбережжі озера Пісочне, а відтак, для здійснення підприємницької діяльності, було надано в строкове платне користування (оренду) терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,2317 га, яка знаходиться на території Буцинської сільської ради.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що в даному випадку ОСОБА_1 у межах загального права на здійснення господарської діяльності, керуючись визначеним ст. 6 ЦК України принципом свободи укладення договору, вибору контрагента за угодою та предмета договору (ст. 67 ГК України, ст. 3 ЦК України), уклав із Старовижівською райдержадміністрацією договір оренди землі від 12.10.2010р., за котрим він, як Орендар, для здійснення власної підприємницької діяльності отримав у Орендодавця в оренду земельну ділянку.

Сукупність взаємних прав та обов'язків Орендаря та Орендодавця за договором оренди становить їх господарську компетенцію.

Пунктом 8 договору оренди землі від 12.10.2010р. було визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі з 01.01.2008р. по 01.01.2009р. в сумі 2695,05 грн., з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. в сумі 3872,05 грн., а з 01.01.2010р. в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або 3684,02 грн. в рік і перераховується на рахунок місцевого бюджету Буцинської сільської ради.

Орендодавець - Старовижівська районна державна адміністрація взяті на себе згідно угоди від 12.10.2010р. зобов'язання в частині передачі орендарю визначеної договором земельної ділянки виконала своєчасно та в повному об'ємі.

В той же час, підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору від 12.10.2010р. зобов'язання в частині проведення із Старовижівською райдержадміністрацією розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, останніх не сплатив у зв'язку з чим на момент подання відповідного позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував 3684,02 грн.

Як засвідчується прокурором, сума заборгованості 3684,02 грн. включає в себе розмір не внесеної відповідачем на рахунок Буцинської сільської ради у встановленому порядку та строки орендної плати за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно підпунктів "а", "в" пункту 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 792 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між Старовижівською райдержадміністрацією та підприємцем ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки від 12.10.2010р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду земельної ділянки, прийняття та використання землі підприємцем ОСОБА_1, не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого прокурором до відповідача позову в частині стягнення на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 3684,02 грн. Зазначена сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була заперечена відповідачем.

При прийнятті відповідного рішення у зазначеній його частині господарським судом було взято до уваги обставини та факти, встановлені матеріалами попередньої судової практики (рішення господарського суду Волинської області від 30.01.2012р. у справі №5004/2541/11 про стягнення з підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13822,14 грн. згідно договору оренди земельної ділянки від 12.10.2010р. за період оренди земельної ділянки для обслуговування бази відпочинку на узбережжі озера Пісочне в межах Буцинської сільської ради з 01.01.2008р. по 15.12.2011р.)

Розглянувши пред'явлені прокурором в інтересах держави в особі позивача позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 1016,79 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині сплати орендних платежів (за період прострочення з 16.08.2012р. по 31.12.2012р. 762,59 грн. та за період з 16.11.2012р. по 31.12.2012р. 254,20 грн.), перевіривши методику нарахування суми штрафних санкцій, господарський суд вважає за можливе задовольнити останні частково на загальну суму 138,91 грн., в тому числі за період з 16.08.2012р. по 31.12.2012р. на суму 104,18 грн. та за період з 16.11.2012р. по 31.12.2012р. на суму 34,73 грн.

Викладені обставини зумовлені наступним:

У відповідності до положень статей 546-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку, господарські відносини між сторонами, спрямовані на передачу позивачем в оренду відповідачу землі, встановлення строків та порядку проведення належних платежів, визначення між сторонами майнової відповідальності носять договірний характер. Пунктами 13, 40 договору оренди від 12.10.2010р. було визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цієї угоди. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Виходячи із зазначених положень угоди прокурором було нараховано пеню у розмірі 0,3% від несплаченої суми боргу за кожен день прострочення, котра згідно розрахунків (а.с. 11) склала 1016,79 грн.

Поруч з цим статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд застосовує положення зазначеного законодавчого акту та обмежує розмір нарахованої відповідачу пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується та сплачується пеня.

При цьому судом було взято до уваги рекомендації Вищого господарського суду України, висловлені у оглядовому листі від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", пунктом 5 котрого визначено, що розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", незважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011р. та постанова Вищого господарського суду України від 07.12.2011р. у справі №25/187).

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, господарський суд вважає за необхідне, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покласти на підприємця ОСОБА_1 обов'язок сплати до Державного бюджету суми судового збору за розгляд даної справи господарським судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 24 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 96 Земельного кодексу України, ст.ст. 144, 173, 188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 546-549, 651, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Старовижівської районної державної адміністрації (смт. Стара Вижівка, пл. Миру, 3, отримувач платежу - місцевий бюджет Буцинської сільської ради, код платежу 13050500, код ЄДРПОУ 20124081, р/р №33218815700378, МФО 803014 у ГУДКСУ у Волинській області, м. Луцьк) 3 684,02 грн. заборгованості та 138,91 грн. пені, а всього 3 822,93 грн.

3. В частині стягнення 877,88 грн. пені в позові відмовити.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, код класифікації доходів бюджету: 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: судовий збір за розгляд господарським судом Волинської області справи за позовом прокурора Старовижівського району в інтересах держави в особі Старовижівської районної державної адміністрації до підприємця ОСОБА_1, господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ суду 03499885) 1 720,50 грн. судового збору.

Суддя В.А. Войціховський

Повне рішення

складено

20.06.2013р.