Рішення

від 17.03.2009 по справі 8/92

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/92

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" березня 2009 р. Справа № 8/92

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Давидюка В.К.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Рубцов О.В. - дов. №14/20-202-09 від 14.01.09.

від відповідача Шокур М.О. - дов. №95 від 16.03.09.  

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м.Житомир)  

до Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (м. Новоград-Волинський)

про стягнення 26889,80 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області зпозовом про стягнення з відповідача на свою користь 26889,80грн заборгованості за договором фінансового лізингу №6-07-282 фл від 16.05.07., з яких 23174,40грн - основний борг, 98,73грн - пеня, 66,67грн - 3% річних та 3550,00грн - штраф  за невиконання умов договору.

Представник позивача в судовому засіданні надав довідку №77 від 17.03.09. про заборгованість відповідача станом на день розгляду справи в суді, згідно якої розмір основного боргу становить 20174,40грн, оскільки відповідач оплатив лізингові платежі частково в сумі 3000,00грн. Позовні вимоги щодо основного боргу підтримав, виходячи з наданої довідки про стан заборгованості, а також просив стягнути пеню, 3% річних та штраф відповідно до позовної заяви з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача в засіданні суду підтвердив факт часткової сплати боргу в сумі 3000,00грн 26.02.09., а також повідомив, що 24.02.09. був ще платіж у розмірі 1000,00грн. На підтвердження надав платіжні доручення №29 від 24.02.09. та №44 від 26.02.09. Решту позовних вимог визнав.

Суд дослідив у судовому засіданні документи, а саме: договір фінансового лізингу №6-07-282 фл від 16.05.07.; додаток №1 до договору фінансового лізингу; графік сплати лізингових платежів; акт №22 приймання-передачі сільськогогосподарської техніки; розрахунок суми боргу; платіжні доручення; довідку №77 від 17.03.09; довідки про включення до ЄДРПОУ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.05.07. між сторонами був укладений договір фінансового лізингу №6-07-282 фл (а.с.10-13), відповідно до умов якого позивач (лізингодавець) зобов'язаний у визначений договором строк передати у користування відповідачу (лізингоодержувачу) предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та вказаний у додатку до даного договору, що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний сплатити за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно з п.2.3 договору постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі та адреси місця передачі предмету лізингу встановлюються додатком до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу" (а.с.14).

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві майно, а саме: трактор МТЗ-82.1.26 в кількості двох штук (заводські номери - 0074451254243; 0074461759745), про що свідчить акт приймання-передачі №22 від 22.06.07. (а.с.16).

З моменту підписання тристороннього акту одержання предмету лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі (п.4.1 договору).

Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів" (п.4.2 договору).

Відповідно до п.3.5.3 договору №6-07-282 фл від 16.05.07. лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до договору.

Відповідач за період користування технікою з 22.06.07. по 22.12.08. повинен був сплатити на рахунок позивача 116047,73грн. Проте, проплату здійснено частково в сумі 92873,33грн.

Таким чином, станом на день подачі позову у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у розмірі 23174,40грн (116047,73грн - 92873,33грн).

Проте, відповідачем під час розгляду справи в суді частково сплачено борг у сумі 4000,00грн, що підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжними дорученнями №29 від 24.02.09. на суму 1000,00грн та №44 від 26.02.09. на суму 3000,00грн (а.с.25).

Враховуючи викладене, необхідно припинити провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч.7 ст.292 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" ).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 19174,40грн. заборгованості по лізингових платежах обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п.7.1 договору просить суд стягнути з відповідача 98,73грн. пені.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно з п.7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, наданий позивачем, суд вважає за необхідне здійснити його перерахунок:

24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 23174,40грн. (сума боргу) х 35 (кількість прострочених днів) / 100 = 533,33грн.

Проте, позивач у позовній заяві просить стягнути пеню в сумі 98,73грн, тому суд задовільняє позов щодо стягнення пені саме в цій частині.

Також позивач заявляє позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних, розмір яких складає 66,67грн.

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд приходить до висновку, що 3% річних нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд також стягнути з відповідача на свою користь штраф за невиконання умов договору в сумі 3550,00грн.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договором №6-07-282 фл від 16.05.07., а саме п.7.2 передбачено, що за ненадання підтверджуючих документів реєстрації предмету лізингу, неповідомлення про зміну місцезнаходження та реквізитів, порушення інших зобов'язань, визначених цим договором, лізингооджержувач сплачує штраф у розмірі 2% від вартості предмету лізингу за кожен випадок порушення, що не звільняє лізингоодержувача від обов'язку з виконання умов договору.

Перевіривши розрахунок штрафу за невиконання умов договору, наданий позивачем, суд вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, тому задовільняє позов у цій частині.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу в повному обсязі суду не надав. У засіданні суду позов визнав, з врахуванням часткової сплати заборгованості.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 19174,40грн основного боргу, 98,73грн пені, 66,67грн 3% річних та 3550,00грн штрафу за невиконання умов договору обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, і підлягають задоволенню. Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн основного боргу у відповідності до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст.509, 525, 526, 549, 625, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Новоград-Волинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11705, м. Новоград-Волинський, вул. Потапова, 9; р/р 26000301935620 у відділенні ПІБ м. Новоград-Волинський, МФО 311711; код ЄДРПОУ 30816653)

на користь Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" в особі Житомирської філії Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (10001, м. Житомир, вул. Котовського, 100; р/р 265007 в ЖОД ВАТ "Райффайзенбанк "Аваль", МФО 311528; код ЄДРПОУ 25924455):

- 19174,40грн - основного боргу;

- 98,73грн - пені;

- 66,67грн - 3% річних;

- 3550,00грн - штрафу за невиконання умов договору;

- 268,90грн - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;

- 118,00грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 4000,00грн основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3 - сторонам