Постанова

від 16.03.2009 по справі 41/162-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

41/162-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2009                                                                                       Справа№  41/162-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Головка В.Г. (доповідач)    

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Бушанській О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шатунов А.О., довіреність від 25.06.2008

від відповідача: Свінухов О.В., довіреність від 10.06.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2009р. у справі № 41/162-08

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Тандемс”, м. Кривий Ріг

до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш”, м. Кривий Ріг

про стягнення 27393,40 грн.

          ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.09 року по справі №41/162-08 (суддя Орєшкіна Е.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю “Тандемс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” про стягнення 27393,40 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій за уточненими вимогами просив рішення суду змінити та стягнути заборгованість в сумі 27393,4грн. з розстроченням боргу на 6 місяців, посилаючись на наступне:

-          судом було порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 65, 77, 121 Господарського процесуального кодексу України;

-          при винесені рішення судом не прийняті до уваги ті обставини, що предмет спору стосується майнових прав відповідача, а його представник не мав можливості прийняти участь у розгляді справи та надати пояснення у зв'язку з відрядженням до м.Києва;

-          суд неповно з'ясовано обставини справи з причин відмови в задоволенні клопотання щодо відкладення розгляду справи тощо.

   Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник у судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

   Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи  апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

         Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Тандемс»(підрядник) та відповідачем ДП «Трансмаш»(замовник) укладено договір підряду № 02/07 від 07.02.2003 року, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання виготовити борти продольні та стінки лобові згідно з затвердженими калькуляціями, а замовник своєчасно прийняти вказані роботи та сплатити їх.

         На виконання умов договору підрядник виконав роботи на загальну суму 197388грн., які відповідачем частково сплачені, заборгованість останнього за договором склала 138228,80грн.

         Наказом №605 Міністерства промислової політики України припинено юридичну особу 15.11.2004 року ДП «Трансмаш»шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»м. Кривий Ріг.

         Відповідно до ст. 59 Господарського кодексу України, у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

         Отже товариство з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства «Трансмаш», проти чого не заперечив представник відповідача в судовому засіданні.

         Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. по справі №18/97(30/69) було змінено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2005р. по цій справі, а саме з відповідача на користь скаржника стягнуто 138228,80грн. основного боргу за договором №02/07 від 07.02.2003р., 17438,82грн. інфляційних витрат, 7100,57грн. 3% річних, а також судові витрати. Інфляційні збитки нараховані та стягнуті за період з травня 2003 року по лютий 2005 року включно, а 3 % річних станом на 17.03.05 року, що підтверджується копією заяви про уточнення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Тандемс»від 17.03.2005 року.

         Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006р. вищезазначену постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду 15.03.2006р. господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.

         У зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду товариство з обмеженою відповідальністю «Тандемс»звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»про стягнення суми інфляційних збитків в розмірі 23146,41 грн. за період березень 2005 року –жовтень 2006 року та 3 % річних у розмірі 7032,63 грн. за період з 18.03.05 року по 27.11.06 року.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.05.2007 року у справі №32/14-07 на зміну рішення господарського суду від 6.02.2007р. стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тандемс»23146,41грн. інфляційних втрат; 7032,63 грн. 3 % річних.

          ТОВ «Трансмаш»перерахувало 25 червня 2007 року на користь ТОВ «Тандемс»заборгованість, стягнуту рішенням Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2005 року у справі № 18/97(30/69) в розмірі 164586,19 грн.

          Державною виконавчою службою в примусовому порядку стягнуто з ТОВ «Трансмаш»та перераховано на користь ТОВ «Тандемс»заборгованість відповідно 04.04.08 року в розмірі 5626,13грн., 21.05.08 року в розмірі 5116,57грн. та 28.07.08 року в розмірі 7166,86грн.

          У зв'язку з тим, що заборгованість відповідачем добровільна погашена не була, а примусове виконання вищезазначених судових рішень відбулося протягом значного періоду часу, позивач звернувся до суду по стягнення інфляційних 3% річних, надавши відповідний розрахунок.    

 Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

 Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

 Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За період прострочення: листопад 2006 року –вересень 2008 року, нарахована позивачем сума інфляційних збитків складає 23971,96 грн., 3 % річних за період з 28.11.06 року по 27.07.2008 року - 3421,44 грн. Відповідач проти зазначеного розрахунку позивача не заперечив.

          Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних як вірно зазначив суд є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          З наведеного випливає, що сплата трьох відсотків річних та інфляційних витрат є похідними обов`язками, що виникають внаслідок порушення загального порядку виконання цивільно-правових зобов`язань.

          Таким чином, суд першої інстанції повно та обгрунтовано дійшов до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 23971,96грн. та 3 % річних  в сумі 3421,44грн.

          Посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи у зв'язку з відсутністю відповідача в судовому засіданні, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в клопотанні про відкладення розгляду справи питання щодо розстрочки судового рішення не ставилося.

 Враховуючи викладене, підстав для зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

         Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

         ПОСТАНОВИВ:

         Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2009 року по справі  №41/162-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” - без задоволення.

         Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий                                                                          В.Г.Головко

Судді                                                                                       А.О.Логвиненко                                                                         

                                                                                                Т.Г. Стрелець