Постанова

від 26.02.2009 по справі 10/192-08(4/312)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/192-08(4/312)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 лютого 2009 р.                                                                                    № 10/192-08(4/312)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого   Добролюбової Т.В.

суддів    Гоголь Т.Г.,  Швеця В.О.

за участю представників сторінпозивачавідповідача

розглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу    не з'явились, повідомленні належним чиномКолісник О.В., дов. від 28.11.08р.

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від04.12.2008 року

у справі№10/192-08(4/312)

господарського судуДніпропетровської області

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

доВідкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії –Правобережного відділення № 6719

прозобов'язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна

Регіональне відділення Фонду Державного майна по Дніпропетровській області звернулося з позовом до господарського суду Дніпропетровської області в якому просило зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"  внести зміни до договору від 01.07.2001 року № 12/499-АД оренди нерухомого майна шляхом укладення додаткової угоди в редакції регіонального відділення, якою збільшити ставку орендної плати з 5% до 30%. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 3 Додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" передбачено застосування річної орендної ставки для фінансових установ в розмірі 30% вартості орендованого майна. Оскільки банк у відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" належить до фінансових установ, то орендна ставка для нього повинна складати 30% вартості орендованого майна.  

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23.09.2008 року ( суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на їх безпідставність. Суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача порушення взятих за договором оренди зобов'язань. Відповідач здійснював оплату за договором належним чином в розмірі 5 % ставки, яка застосовується до установ банку, що приймають платежі від населення, що свідчить про використання відповідачем орендованого приміщення у відповідності до умов договору.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 04.12.2008 року ( судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.) рішення господарського суду залишив без змін, з тих самих підстав.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме  статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 118 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", Постанови КМ України "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" № 1846 від 27.12.2006 року, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначив, що необхідність внесення змін до договору оренди, в даному випадку,  обумовлена Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, якою передбачено застосування річної орендної ставки для фінансових установ в розмірі 30 % вартості орендованого майна.

Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалену у справі постанову без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права в ухвалених судових актах, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.05.2001 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії –Правобережного відділення № 6719 укладений договір оренди державного майна №12/499-АД.  За умовами договору, орендодавець ( позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування нерухоме майно-нежитлове приміщення, площею 108,4 м.кв., яке розміщене  в місті Дніпропетровську по вул. Сумській, 29. Передача майна в оренду відбулася з метою використання під філію Правобережного відділення Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Пунктами 3.1 та 3.3 договору встановлено, що орендна плата у розмірі 189, 86 грн. (базова), коригується починаючи з травня місяця, розрахована за Методикою розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України  від 04.10.1995 року №768.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.12.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду  про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.05.2001 року №12/499-ОД, якою було змінено розмір орендної ставки з 3% до 5%.  Також, були внесені зміни до пунктів 3.1 та 3.3 договору оренди та встановлено, що орендна плата у розмірі 479,52 грн. (базова) за грудень 2006 року, без податку на додану вартість, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня 2007 року, яка розрахована за Методикою розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду державного майна.

Відносини щодо оренди державного майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Частиною 1 статті 1 Закону,  про який йдеться,  врегульовано організаційні  відносини,  пов'язані  з  передачею  в  оренду майна   державних   підприємств   та   організацій,   підприємств, заснованих  на  майні,  що належить Автономній Республіці Крим або перебуває  у  комунальній  власності  (далі  -  підприємства),  їх структурних підрозділів; майнові відносини  між  орендодавцями  та   орендарями   щодо господарського використання державного майна,  майна,  що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.  

Правила щодо зміни розмірів орендної плати встановлені статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з  якою розмір  орендної  плати  може  бути змінено за погодженням сторін. Розмір  орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також   в   інших  випадках,  встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу сторони, зокрема, у випадку встановленому законодавчими актами України.

Як вже було зазначено, позивач просив внести зміни в договір оренди, за яким відповідач здійснює оренду державного майна.

За приписами статей 10,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією з істотних умов договору оренди є, зокрема, орендна плата (з урахуванням індексації), яка встановлюється згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Для об'єктів, що перебувають у державній власності така методика визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.06 № 1846 "Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" внесено зміни в зазначену Методику та визначено орендну ставку згідно з додатком 2 до Методики.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за умовами договору оренди призначення приміщення визначено  для розміщення відділення банку на площі, що використовується для здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Спірне приміщення використовується за призначенням, як то обумовлено в договорі.

Пунктом 21 додатку 2 до Методики визначено, що орендна ставка для вказаного виду цільового призначення складає 5% вартості нерухомого майна, що здається в оренду. Судами установлено, що запропоновані позивачем зміни до Договору оренди, викладені у проекті додаткової угоди передбачають зміну цільового призначення орендованого майна, а саме для розміщення фінансової установи, а відтак і зміну орендної ставки, що згідно положень Методики складає 30 % вартості орендованого майна.  Як вже зазначалося, зміна цільового призначення орендованого приміщення не відбулася. Відповідач використовував його для  отримання платежів за житлово-комунальні послуги від населення та здійснював виплату компенсації вкладникам. Таке використання орендарем нерухомого майна не може розцінюватися як використання не за призначенням ( тобто, для розміщення фінансових установ).

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено відсутність в діях відповідача порушення взятих за договором оренди зобов'язань, господарські суди попередніх судових інстанцій правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій  на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підстав для зміни чи скасування не вбачається, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 1115 , 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий  господарський суд  України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2008  року у  справі № 10/192-08(4/312) залишити без змін, а касаційну скаргу  Регіонального відділення фонду Державного майна України по Дніпропетровській області - без задоволення.

Головуючий суддя:                                                                      Т. Добролюбова

Судді:                                                                                          Т. Гоголь

В. Швець