Ухвала

від 06.06.2013 по справі 2а/2370/4509/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/4509/12 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицька С.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича В.М.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор», звернулось до суду з позовною заявою до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, в якій просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано одаткові повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» зареєстроване як юридична особа Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.06.2004 року, ідентифікаційний код 32580463. Відповідно до свідоцтва № 32392796 від 27.08.2004 року ТОВ «Катеринопільський елеватор»є платником податку на додану вартість

Так, на підставі направлень виданих Катеринопільською ОДПІ від 15.10.2012 року № 59, № 60, згідно з підпунктом 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України , проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні операцій з придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ фірми «Агропроменерго ЛТД»(код ЄДРПОУ 03048935), ППСП «Агро Полісся-2006»(код ЄДРПОУ 34546817), ТОВ «Агроперспектива»(код ЄДРПОУ 32465836), ТОВ «Дельта-В.В.В.»(код ЄДРПОУ 36023200), ФГ «Південна зірка» (код ЄДРПОУ 34203055) за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 01.11.2012 року № 214/22-017/32580463, в якому зазначено про наступні порушення:

1) п. 1, п. 5 ст. 203 , п. 1, п. 2, ст. 215 , п. 1 ст. 216 , ст. 228 , ст. 228 , ст. 626 , ст. 629 , ст. 650 , ст. 655 , ст. 658 , ст. 662 Цивільного кодексу України , встановлено операції без мети реального настання в т.ч. - по операціях з придбання соняшника між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка». Встановлено відсутність постачання товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період лютий-квітень 2012 року із постачання товарів для подальшого використання ТОВ «Катеринопільський елеватор» у ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» контрагентів-постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності майна у постачальника, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій;

2) на порушення п. 198.1, ст. 198 та п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор» занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий-березень 2012 року в сумі 6919173 грн.;

3) на порушення п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 9615803 грн.;

4) на порушення п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ТОВ «Катеринопільський елеватор» завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 370991 грн.

На підставі встановленого порушення Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 року № 0001122301 та № 0001132301.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, так як відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка»).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД»укладено договір поставки від 09.02.2012 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому, березні 2012 року, між ТОВ «Катеринопільський елеватор», з ППСП «Агро Полісся-2006» укладено договір поставки від 15.02.2012 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому, березні 2012 року, з ТОВ «Агроперспектива» укладено договір поставки від 29.11.2011 року № 1140/К на поставку зернової сировини (соняшника) у лютому 2012 року, з ТОВ «Дельта-В.В.В.» укладено договір поставки від 12.10.2011 року № 968/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні 2012 року, з ФГ «Південна зірка» укладено договір поставки від 26.03.2012 року № 1257/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні, квітні 2012 року.

ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива» та ФГ «Південна зірка» є сільськогосподарськими підприємствами, суб'єктами спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, окрім ТОВ «Дельта-В.В.В.».

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» поставили зернову сировину (соняшник), а позивач прийняв у власність та оплатив.

Факт отримання позивачем від вищезгаданих контрагентів зернової сировини (соняшника) підтверджується видатковими накладними.

На виконання статті 201 Податкового кодексу України , ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» надали позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за отримання зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» підтверджується виписками по рахунку позивача, картками рахунку позивача та квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

В якості доказу транспортування зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» до ТОВ «Катеринопільський елеватор», позивачем надані суду товарно-транспортні накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Обсяги придбання за договорами поставки зернової сировини (соняшника) у ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» до ТОВ «Катеринопільський елеватор» відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджується первинними документами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що недоліки видаткових накладних, зазначених відповідачем не спростовують господарських операцій, які відбулись між позивачем та ТОВ «Агропроменерго ЛТД», ПСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка».

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 цього ж Закону України , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та в матеріалах справи містяться довіреності від 05.01.2010 року на уповноваження бухгалтера ТОВ «Катеринопільський елеватор» Халепу О.В. приймати від імені товариства товарно-матеріальні цінності та засвідчувати підписом відповідні правочини та від 01.02.2012 року на уповноваження начальника оліє-пресового виробництва ТОВ «Катеринопільський елеватор» Марчука В.І. приймати від імені товариства товарно-матеріальні цінності та засвідчувати підписом відповідні правочини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови укладених між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» договорів поставки зернової сировини (соняшника) - виконані, про що свідчать первинні документи.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, доказом використання позивачем зернової сировини (соняшника) отриманої від контрагентів (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка») є первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем та наявні в матеріалах справи.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1. ст.198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги висновки податкового органу про нікчемність правочинів укладених між позивачем та ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» договорів поставки зернової сировини (соняшника), так як згідно частини 1 статті 203 ЦК , зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК , недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). ДПІ у місті Черкаси не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК , згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, суд обґрунтовано зазначає, що застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 ГК , є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання в судовому порядку (стаття 207 ГК ) і не може бути правовим наслідком нікчемного правочину. Стаття 207 ГК не містить особливостей регулювання господарських стосунків, але містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, що суперечать ЦК як по термінології, так і по сенсу.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка») є належними суб'єктами господарювання України, що набули правоздатності та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під час здійснення договірних зобов'язань, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що під час укладання договору та в момент його виконання (січень 2011 року) сторони за спірним договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у підприємства основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, так як чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності, отже висновок, викладений в акті перевірки, зроблений на підставі податкової звітності та реєстраційних документів ТОВ «Катеринопільський елеватор», про неможливість здійснення господарської діяльності його контрагентами, у зв'язку з відсутністю основних засобів та трудових ресурсів є суб'єктивним, необґрунтованим.

Щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину у відношенні посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», суд першої інстанції правомірно зазначає, що дані обставини стосуються лише злочинних дій посадових осіб ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», однак вони не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та юридичною особою - ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД» і самі по собі не доводять порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій за перевіряємий період.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок доказування порушення позивачем норм податкового законодавства, на підставі яких йому визначено відповідні грошові зобов'язання, а тому факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, враховуючи, що позивачем порушень не вчинено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно поклав на позивача відповідальність за дії його контрагентів (ТОВ фірма «Агропроменерго ЛТД», ППСП «Агро Полісся-2006», ТОВ «Агроперспектива», ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка»).

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства позивачем, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначає, що чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є по суті цивільні правовідносини, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про недійсність (нікчемність) Договору постачання в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваного рішення та має лише інформативний характер.

Отже, за умов відсутності належних доказів безтоварності зазначеної господарської операції, суд першої інстанції обгрунтовано вважає обмеження відповідачем права позивача на податковий кредит та на формування валових витрат за такими операціями - незаконним, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню як протиправне.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 червня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.