Постанова від 25.02.2009 по справі 2/173-3490

2/173-3490

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

25.02.09                                                                                           Справа  № 2/173-3490

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                      Мурської Х.В.

суддів                                                          Давид Л.Л.

                                                                    Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання            Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро” Козівське молокопереробне підприємство „Біопродукт”, смт. Козова, без номера від 23.01.2009р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.01.2009 року

у справі № 2/173-3490, суддя Колубаєва В.О.,

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства „Явір-млин”, с. Рясне-Руське

до відповідача -  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро” Козівське молокопереробне підприємство „Біопродукт”, смт. Козова

про стягнення 142 282, 49 грн.

за участю представників

від позивача – Гаванська О.І. –представник;

від відповідача –не з'явились.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.01.2009 року у справі № 2/173-3490 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю –підприємства „Явір-млин” задоволено частково. З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро” Козівське молокопереробне підприємство „Біопродукт” на користь позивача стягнуто 109 216,75 грн. основного боргу, 26 867, 26 грн. інфляційних та 3 904,87 грн. річних, позивачу відшкодовано судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване обгрунтованістю та підставністю вимог позивача, їх відповідністю вимогам законодавства, зокрема тим, що відповідачем не подано суду доказів, які б підтверджували виконання останнім взятих на себе договірних зобов'язань. Так, місцевим господарським судом визнано встановленим факт передачі позивачем відповідачу товару на загальну суму 109 216,75 грн., які останнім залишились неоплаченими та на які позивачем правомірно нараховано інфляційні та 3% річних. Однак, після проведеного перерахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про правомірність стягнення 26 867, 26 грн., а не 29 160, 87 грн. заявлених позивачем до стягнення.

          Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, відповідач –ТОВ „Агро”  Козівське молокопереробне підприємство „Біопродукт” звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване судове рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги. Подав на розгляд суду клопотання (телеграму) про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судовому засіданні. Однак, подане скаржником клопотання поступило в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду після оголошення судового рішення і не може бути прийняте судом до уваги, оскільки резолютивна частина постанови виготовлена в нарадчій кімнаті та оголошена представнику позивача у відповідності до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване судове рішення –залишити без змін,  виходячи з наступного.

Відповідно  до  вимог  ст.  4-7  ГПК  України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.  43 ГПК України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Зі змісту ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій  осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією  породжують цивільні права і обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом, 30.08.2007р. між сторонами у справі було укладено договір № 30/08-07 купівлі-продажу, згідно з п.п. 1.1. п. 1 якого продавець –ТОВ „Явір-млин” зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату, а саме: масло селянське в кількості 6 320 кг, фольга для масла –450 кг та гофрокороб в кількості 781 штуки на загальну суму 109 216, 75 грн.

Пунктом 2 даного договору встановлено термін оплати товару, а саме: за фактично отриманий товар на протязі 15 банківських днів після отримання товару.

31 серпня та 14 вересня 2007р. позивачем згідно накладних на підставі довіреностей, наявних в матеріалах справи (оригінали оглянуто в судовому засіданні), передано відповідачу через його уповноваженого представника обумовлений договором товар на загальну суму 109 216, 75 грн., що підтверджується підписами уповноважених представників та відтисками печаток товариств на накладних.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановлений договором строк оплати за отриманий товар не провів, що слугувало підставою для звернення з даним позовом.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з рахунку відповідача основної суми боргу за відпущений товар згідно договору купівлі-продажу від 30.08.2007р., виходячи з того, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій доказів сплати коштів за отриманий від позивача товар.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує про те, що між сторонами не укладався договір, на підставі якого заявлено позов, відтак вважає, що позивачем неправомірно нараховано річні та інфляційні за час прострочення платежу, оскільки строк оплати товару не настав.

Однак, судова колегія не погоджується з даними доводами з огляду на те, що договір купівлі-продажу № 30/08-07 (оригінал якого оглянуто в судовому засіданні) підписаний обома сторонами та скріплений відтисками печаток товариств, а скаржником не подано суду доказів  визнання недійсним чи неукладеним даного договору у встановленому законом порядку.

У відповідності до вимог ст. 689 ЦК України, покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, сторонами при укладенні договору було встановлено терміни оплати товару, а саме: 15 банківських днів після отримання товару.

При зверненні до суду з позовом, ТОВ „Явір-млин”, окрім основного боргу, просило суд стягнути з рахунку відповідача 29 160, 87 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2007р. по жовтень 2008р. та 3 904, 87 грн. 3% річних за період з 01.10.2007р. по 08.12.2008р.

Місцевий господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат дійшов висновку про те, що стягненню з рахунку відповідача, окрім основної суми боргу, підлягає 26 867, 26 грн. інфляційних за період з жовтня 2007р. по жовтень 2008р., а не 29 160, 87 грн. та 3 904, 87 грн. 3% річних за період з 01.10.2007р. по 08.12.2008р., з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, ухвалою суду від 18.12.2008 року відповідача у справі було зобов'язано подати документально обґрунтований відзив та довідку про включення до ЄДРПОУ. В матеріалах справи наявне повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі.

У зв'язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено.

З врахуванням того, що відповідач вдруге не з'явився в судове засідання,  вимог ухвал суду не виконав, причини неявки суду не повідомив, то суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України розглянув спір за наявними у справі матеріалами.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ні місцевому господарському суду, ні суду апеляційної інстанції відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про належне виконання з його боку взятих на себе зобов'язань, натомість позивачем в підтвердження заявлених вимог, згідно положень ст.ст. 33, 34 ГПК України доведено належними і допустимими доказами факт відпуску товару відповідачу.

З врахуванням вищевикладеного, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області підлягає скасуванню в частині стягнення  інфляційних, в решті судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.01.2009 року у справі № 2/173-3490 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.          На виконання даної постанови місцевому господарському суду видати наказ.

4.          Справу повернути місцевому господарському суду.

Повний текст постанови оформлено та підписано 12.03.2009р.

Головуючий-суддя                                                                            Мурська Х.В.

Суддя                                                                                              Давид Л.Л.                                                                                                            

Суддя                                                                                              Кордюк Г.Т.