Рішення

від 23.02.2009 по справі 8/33пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/33пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                Справа №

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Об'єднання Склопластик», місто Сєвєродонецьк Луганської області,

до  Комунального підприємства  «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації», місто Сєвєродонецьк  Луганської області, -

про визнання права власності та спонукання виконати певні дії.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Матвієвська К.М. –заступник начальника юридичного відділу, - довіреність №юр-11 від 18.02.09 року;

від  відповідача –не з'явився, -  

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           визнання за ним права власності на наступні об'єкти нерухомого майна, які знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-У Луганської області: склад літ. О та склад літ. П-2, п, п1 загальною балансовою вартістю 171893,47 грн., оскільки Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації» відмовило позивачу  у видачі свідоцтва про право власності на це майно, вважаючи його документально не доведеним;

          покладення на Комунальне підприємство «Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації»(далі –КП «Сєвєродонецьке БТІ», - відповідач) обов'язку здійснити реєстрацію права власності за позивачем –Відкритим акціонерним товариством «Об'єднання Склопластик»(далі –ВАТ «Об'єднання Склопластик», - позивач).

          На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) у судовому засіданні оголошено перерву з 20 лютого до 23 лютого 2009 року –у зв'язку з необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          У судовому засіданні, яке відбулося 23.02.09 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами. яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

           Він також звернувся до суду з письмовою заявою про уточнення позовних вимог (вих. №04-293 від 16.02.09 року), в якій відповідач ставить суд до відома про відмову від позовної вимоги щодо покладення на КП «Сєвєродонецьке БТІ»обов'язку здійснити реєстрацію права власності за позивачем.

          Враховуючи, що ця заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом її прийнято, долучено до справи та враховано при прийнятті по ній кінцевого рішення.

          Відповідач позов визнав у повному обсязі, про що зазначив у відзиві на нього  (вих. №01/201 від 17.02.09 року), та просить суд розглянути справу по суті за його відсутності (вих. №01/200 від 17.02.09 року).

          Враховуючи, що клопотання відповідача відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а позивач не заперечує проти розгляду спору по суті за відсутності останнього, - судом його задоволено.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд  дійшов наступного.

           1. Відкрите акціонерне товариство «Об'єднання Склопластик»створено на підставі наказу Міністра промисловості України №150 від 13.05.1994 року «Про створення Відкритого акціонерного товариства «Об'єднання Склопластик»шляхом перетворення  Сєвєродонецького державного виробничого підприємства «Об'єднання Склопластик»- з метою виконання Указу Президента України від 15.06.1993 року №210 «Про корпоратизацію підприємств»та наказу Міністерства економіки України від 27.08.1993 року №54 «Про затвердження переліку підприємств, що підлягають корпоратизації»(п.1).

Цим же наказом затверджено його статут (п.2) (а.с.8).

10.05.1994 року Заступником міністра промисловості України затверджено  акт оцінки цілісного майнового комплексу Сєвєродонецького державного виробничого підприємства «Об'єднання Склопластик»(а.с.9).

03.03.1994 року Фондом державного майна України, на виконання вищезгаданого наказу Міністра промисловості України від 13.05.1994 року №150, до статутного фонду ВАТ «Об'єднання Склопластик»передано рухоме та нерухоме майно, визначене у Переліку майна, переданого до статутного фонду названого Товариства загальною кількістю 133 найменування (а.с. 10-19).

На підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 21.11.95 року №2133 позивачу у постійне користування відведено земельну ділянку площею 76,4755 га для розташування об'єктів промисловості, на підтвердження чого 21.11.1995 року  тим же виконкомом видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЛГ №001043, зареєстрований у Книзі державних актів на право постійного користування землею за №68 (а.с.30-32).

Позивач стверджує, що, отримавши у постійне користування вищезгадану земельну ділянку, він, власними силами та за власні кошти, здійснив будівництво двох об'єктів нерухомості, а саме:

майстерні цегляної (складу)  первісною вартістю 52400,00 грн., яку прийнято в експлуатацію на підставі акту приймання-передачі основних засобів, затвердженого  головою правління ВАТ «Об'єднання Склопластик»у грудні 1997 року (а.с.33);

складу сировини та ЛВЖ первісною вартістю 71080,00 грн., який прийнято в експлуатацію на підставі акту приймання-передачі основних засобів, затвердженого  головою правління ВАТ «Об'єднання Склопластик»у  березні 1997 року (а.с.34).

          Рішенням Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 01.07.08 року №1310 «Про виділення у самостійний об'єкт та присвоєння поштової адреси комплексу будівель та споруд ВАТ «Об'єднання Склопластик», розташованому по вул. Промислова (промислова зона)»цілісному майновому комплексу позивача, у тому числі - спірному об'єкту присвоєно поштову адресу: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-У (а.с.20).

          Обидва об'єкти нерухомості станом на час розгляду цього спору  перебувають на балансі позивача (а.с. 35).

          З часу зведення цих двох об'єктів нерухомості позивач не звертався до Сєвєродонецької міської ради в особі КП «Сєвєродонецьке БТІ»з приводу отримання свідоцтва про право власності на них.

          14.07.08 року позивач, маючи на меті отримання свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться у нього на балансі та розташовану за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-У, - звернувся до КП «Сєвєродонецьке БТІ» з приводу укладення договору на  проведення первинної технічної інвентаризації.

          14.07.08 року такий договір сторони уклали (а.с.21).

          На його виконання БТІ виконало встановлений чинним законодавством та договором перелік робіт, за результатами яких 11.12.08 року видало на користь позивача свідоцтво про право власності на нерухоме майно, до якого включено 16 об'єктів такого майна, однак два об'єкти нерухомості, що є предметом пору по цій справі, до свідоцтва не включені (а.с.29), оскільки, на думку БТІ,  Товариством документально не підтверджено право власності на них.  

          30.12.08 року позивач звернувся до відповідача з приводу отримання свідоцтва про право власності на два спірні об'єкти нерухомості (вих. №04/212 від 30.12.08 року), однак БТІ своїм листом від 05.01.09 року за вих. №01/1136 відмовило у видачі такого свідоцтва.

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення)  з таких підстав.

З урахуванням того, що спірні правовідносини виникли з 13.05.94 року, - тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР та продовжують мати місце після 01.01.04 року, - тобто дня набрання чинності Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ), - суд, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень останнього, при вирішенні цього спору посилається на нього.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном (ч. 1 ст. 317 ЦКУ).

           Право власності придбавається з підстав, не заборонених законом, у тому числі на підставі угод.

          Право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦКУ).

          Матеріалами справи належним чином документально доведено, що позивач  спірне нерухоме майно придбав на законних підставах.

            Так, згідно статті 1 Указу Президента України від 15.06.1993 року №210 «Про корпоратизацію підприємств»(чинний на час розгляду спору) корпоратизацією  є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного  фонду  яких  перебуває у державній власності,  а також виробничих і науково-виробничих об'єднань,  правовий  статус  яких раніше  не  був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

            Корпоратизації підлягають  підприємства,  балансова  вартість основних  фондів  яких за станом на 1 січня 1993 року становила не менш як 20 млн. карбованців.

           Включення державного  підприємства до  переліку  підприємств, що підлягають   корпоратизації   (стаття   7),   є  підставою  для відповідних органів,  уповноважених  управляти  державним  майном, відмовити у  згоді  на  укладення  договору  оренди на майно цього підприємства.

          ВАТ «Об'єднання Склопластик»створено на виконання цього Указу на підставі вищезгаданого наказу Мінпромисловості України №150 від 13.05.94 року.

          Отже, позивач документально довів законність придбання ним об'єктів нерухомості та право власності на них, крім двох спірних.

          Останні два об'єкти він збудував самовільно на земельній ділянці, спеціально наданій йому у постійне користування для розташування об'єктів промисловості, при цьому обидва спірні об'єкти, як вбачається з матеріалів справи, також є об'єктами промисловості.

          Згідно ст.328 ЦКУ право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач обидва спірні об'єкти збудував сам, за власний кошт, та ввів їх в експлуатацію.

          Статтею 331 Цивільного кодексу встановлено, що право  власності  на нову річ,  яка виготовлена (створена) особою,  набувається нею,  якщо інше не встановлено договором  або законом. Особа, яка  виготовила  (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене  нерухоме  майно  (житлові будинки,  будівлі,  споруди  тощо)  виникає  з  моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено  прийняття  нерухомого майна  до  експлуатації,  право  власності  виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно  до  закону підлягає  державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

          Статтею 376 ЦКУ визначено, що житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

          Матеріалами справи доведено, що позивачу земельну ділянку відведено саме для  розташування об'єктів промисловості, якими є обидва спірні об'єкти.

           Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частини 1-3).

           На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5).

          Отже, позивачем правомірно заявлено цей позов, оскільки відсутність правовстановлюючого документа на це майно не дозволяє йому у повній мірі реалізувати право власності.

          Власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати  ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦКУ).

          Частинами 1 та 2 статті 16 цього Кодексу встановлено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

          Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (п.1 ч. 2 ст. 16).

          Якщо право власності  на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту  державної реєстрації (ст.182; ч. 2 ст. 331 ЦКУ).

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, керуючись частиною 2 ст. 49 ГПК України, судові витрати покладає на  позивача.

          На підставі викладеного, статтей 16, 317, 328, 331,391 та 392  Цивільного кодексу України; ст.ст.3 та 4 Закону України від 01.07.04 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», керуючись ст.ст. 32-34,43,44, 47-1,49,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Об'єднання Склопластик», ідентифікаційний код 05758977, яке знаходиться за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2 Луганської області, право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: місто Сєвєродонецьк, вул. Промислова, 2-У (два-У) Луганської області: будівлю складу літ. О та будівлю складу літ. П-2, п, п1.

          3.Судові витрати покласти на позивача.

          Відповідно до вимог ст.ст.3 та 4 Закону України від 01.07.04 року №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а також  статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, визначене цим рішенням, підлягає державній реєстрації.

          Згідно  статті 85 ГПК України у судовому засіданні 23.02.2009 року за згодою представника позивача  оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –27.02.2009 року.

Суддя                                                                                          А.П.Середа