Постанова

від 12.03.2009 по справі 14/191-13/135

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/191-13/135

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 березня 2009 р.                                                                                    № 14/191-13/135  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Кочерової Н.О., - головуючого,

Мамонтової О.М.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ “Агрохімсервіс”

на  постанову  Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року

у справігосподарського суду  міста Києва

за позовомТОВ “Агрохімсервіс”

доТОВ “Украгроінвест Холдінг”

простягнення 103170 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Лузан Ю.І., Нетеса М.І.,

- відповідача:Овсієнко Р.М.,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2004 року ТОВ “Агрохімсервіс” звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ “Украгроінвест Холдінг” про відшкодування збитків. Підставою для звернення до суду позивач зазначає відсутність належної реєстрації трактора під час укладення договору та у подальшому.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2005 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 46218 грн. збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року рішення місцевого суду від 03.06.2005 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою ТОВ “Агрохімсервіс” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,  в якій  просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року скасувати, а рішення господарського суду  міста Києва від 03.06.2005 року залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2002 року між ТОВ “Агрохімсервіс” та ТОВ “Украгроінвест Холдінг” був укладений договір оренди сільськогосподарської техніки № 16/07/02-2, за умовами якого відповідач передав позивачу в тимчасове володіння та користування за плату трактор К-701, що належить йому на праві власності, з метою обслуговування господарської діяльності позивача.

Факт передачі підтверджується актом прийому-передачі від 16.07.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник через відсутність державного номерного знака, свідоцтва про реєстрацію та талону про проходження технічного огляду на трактор, що є предметом оренди, і, як насідок, наявність підстав вважати, що трактор не міг використовуватися позивачем, що призвело до понесення ним збитків.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд зазначив, що позивач, в своїй діяльності з вирощування зернових культур використовує сільськогосподарську техніку, тому, не міг не знати про необхідність реєстрації орендованого трактора.

Отже, приймаючи транспортний засіб у користування, позивач повинен був не тільки перевірити відповідність його технічного стану умовам договору оренди, а й вимагати від відповідача передачі всіх необхідних для експлуатації транспортного засобу документи. При цьому, не зазначивши про відсутність або недостатність будь-якого з необхідних документів на транспортний засіб, позивач фактично визнав, що трактор вважається таким, що переданий в належному стані.

Враховуючи, що акт прийому-передачі трактору підписаний позивачем без будь-яких зауважень, колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірним застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень частини 2 статті 262 ЦК Української РСР, що діяв на момент укладання договору оренди, згідно якої наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладанні договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі № 48/494, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 13.09.2006 року було скасовано рішення господарського суду м. Києва від 15.11.2005 року та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрохімсервіс" до ТОВ "Украгроінвест Холдінг" про визнання недійсним договору оренди від 16.07.2002 року (а.с. 54-56 т.2).

Судова колегія також вважає за необхідним зазначити, що позивачем не доведено факт не використання трактору через відсутність його державної реєстрації, оскільки, лише наявність законодавчої заборони експлуатації транспортних засобів без проведення їх державної реєстрації не свідчить про те, що позивач не використовував предмет оренди для отримання прибутку.

Вказана заборона є однією з підстав для розірвання договору оренди майна, що не може використовуватись через відсутність його державної реєстрації, але, лише її наявність не достатня для стягнення збитків у вигляді повернення орендарю сплаченої орендної плати та витрат на ремонт трактора.

Як зазначалося в постанові Вищого господарського суду України у даній справі від 19.01.2005 року, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками та вина. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, не надано суду достатніх доказів в підтвердження певних винних, умисних дій відповідача стосовно введення позивача в оману при укладенні договору оренди, а та обставина, що позивач, знаючи про відсутність реєстрації трактора, не скористався своїм правом, передбаченим статтею 784 ЦК України на розірвання договору оренди, тільки підтверджує ймовірність використання позивачем технічно справного трактора для отримання прибутку на протязі тривалого часу.

Як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу, своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді повернення сплаченої орендної плати, витрат на ремонт трактору та інших додаткових витрат та неодержаних доходів, заявлених позивачем, тому, оскаржена постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог є повною, законною та обґрунтованою, а тому, відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2008 року у справі № 14/191-13/135 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                Н. Кочерова

Судді                                                                                         О. Мамонтова

                                                                                             М. Черкащенко