Постанова

від 11.03.2009 по справі 7/157-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/157-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2009 р.                                                                                    № 7/157-06  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. –(головуючий),

Катеринчук Л.Й. (доповідач),Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргуакціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Роменської філії

на ухвалу

та постановугосподарського суду Сумської області від 26.05.2008Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2008

у справігосподарського суду№ 7/157-06Сумської області

за заявою Роменської об'єднаної державної податкової інспекції

про банкрутствоприватного підприємства «Ромнитепло»

ліквідатор Деркач М.Ю.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиЯсногор Н.Г. (дов. №53 від 03.03.2008)

від ініціюючого кредитора не з'явились

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

в провадженні господарського суду Сумської області знаходиться справа №7/157-06 про визнання банкрутом приватного підприємства «Ромнитепло»(далі – боржника), яка порушена за заявою Роменської міжрайонної державної податкової інспекції з урахуванням особливостей, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою суду від 05.10.2006 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Кислого В.В.

Ухвалою суду від 18.05.2007 повноваження ліквідатора боржника Кислого В.В. припинено, призначеного нового ліквідатора Деркача М.Ю.

27.09.2007 року до суду на затвердження надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційних баланс з додатками (т.1 а.с. 58-163).

Ухвалою суду від 26.05.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника  затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року апеляційну скаргу акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Роменської філії (далі –кредитора) залишено без задоволення, ухвалу суду від 26.05.2008 року –без змін.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону), статті 599 Цивільного кодексу України, статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до вимог частин 1, 5 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до боржника.

Отже, законодавцем передбачено особливу процедуру встановлення всіх відомих ліквідатору кредиторів за статтею 52 Закону, яка є спеціальною по відношенню до загальних процедур банкрутства. До таких потенційних кредиторів належать органи податкової служби, фонди соціального страхування і їх повідомлення ліквідатором здійснюється шляхом надіслання письмових повідомлень таким кредиторам, а всі інші кредитори можуть бути встановлені за наслідками публікації в офіційних друкованих органах про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та  перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 05.10.2006 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Кислого В.В.

Ухвалою суду від 18.05.2007 повноваження ліквідатора боржника Кислого В.В. припинено, призначеного нового ліквідатора Деркача М.Ю.

27.09.2007 року до суду на затвердження надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційних баланс з додатками (т.1 а.с. 58-163).

Ухвалою суду від 26.05.2008 року звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника  затверджено, боржника ліквідовано, провадження у справі припинено.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора, не містить аналізу того, що звіт подано 27.09.2007 року а затверджено 26.05.2008 року; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Окрім того, згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців»передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Зазначений Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором  (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 8 статті 19 зазначеного Закону, якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи акт (т.1 а.с.4, 8) про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресою: м. Ромни, вул. 1-пров. Жовтневої революції, 8. Разом з тим, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію,  довідки Сумського обласного управління статистики №2609 від 10.12.2002 року, витягу з ЄДРПОУ №2418367 від 14.10.2008 року (т.1 а.с.5, 7) адреса місцезнаходження боржника є м. Ромни, вул. 1-пров. Жовтневої революції, 8. Довідка станом на подання звіту ліквідатора та затвердження останнього в судовому засіданні суду не подавалась, зазначені обставини судом не досліджувались.

Зважаючи на викладене, з посиланням на приписи частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», суд при порушенні справи про банкрутство відповідно до статті 52 Закону не надав оцінки зазначеній відповіді на предмет її належності в обґрунтування обставин відсутності боржника за адресою місцезнаходження (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №07/297 від 06.11.2007 у справі №43/427).

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В порушення зазначених приписів процесуального законодавства Харківський апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 17.12.2008 року зазначені помилки не виправив.

З врахуванням викладеного оскаржувані ухвалу суду першої інстанції від 26.05.2008 року та постанову суду апеляції від 17.12.2008 року не можна вважати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в особі Роменської філії задовольнити частково.

          2.  Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 26.05.2008 року скасувати, справу № 7/157-06 передати на новий розгляд на стадії ліквідаційної процедури до господарського суду Сумської області.

Головуючий                                                                             Н. Ткаченко

Судді                                                                                                 Л. Катеринчук

                О. Яценко