Постанова

від 18.06.2013 по справі 810/2483/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року місто Київ № 810/2483/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової від 15.01.2013 року № 0000742220 та від 15.01.2013 року № 0000752220 прийняті з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Під час судового розгляду справи представниками сторін надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 34536238.

З матеріалів справи встановлено, що 20.12.2012 року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 20.12.2012 року № 617/22-2/34536238 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» (код за ЄДРПОУ: 34536238) щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Креатив-Буд» (код за ЄДРПОУ: 35725634) їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року».

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим завищено обсяги задекларованого податкового кредиту, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 176 571, 92 гривень, а саме: за вересень 2012 року у сумі 176 571, 92 гривень.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 185 400, 52 гривень, а саме: за три квартали 2012 року на суму 185 400, 52 гривень.

На підставі Акта перевірки від 20.12.2012 року № 617/22-2/34536238, року Бориспільською ОДПІ Київської області ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0000742220 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 185 400, 52 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 46 350, 13 гривень та від 15.01.2013 року № 0000752220 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання за основним платежем - 176 571, 92 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 44 142, 98 гривень.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати їх протиправними та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною першою статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є недійсним.

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Креатив-Буд» судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

Зі змісту Акта перевірки вбачається, що підставами для висновків відповідача щодо факту відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Креатив-Буд» став Акт ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС від 03.12.2012 року № 1089/3/22-80-35725634, про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Креатив-Буд».

Обґрунтовуючи відсутність реальних господарських операцій між позивачем та контрагентом, відповідач посилається на наявність ознак «фіктивності» ПП «Креатив-Буд», встановлення неможливості виконання дій службовою особою - керівником ПП «Креатив-Буд».

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

ТОВ «ФМ-Стандарт» здійснює діяльність у сфері організації будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Наявність права здійснювати будівельно-монтажні роботи підтверджується Ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції Серії АВ № 557843 від 23.11.2010 року (строк дії до 23.11.2013 року).

У зв'язку з чим, 11.04.2012 року між ТОВ «Дунапак-Україна» (Замовник) та ТОВ «ФМ-Стандарт» (Генпідрядник) було укладено Договір генерального підряду № 11/04/12.

Згідно умов договору Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується надавати послуги, а також власними та/чи залученими силами і засобами, відповідно до умов Договору, виконати роботи на об'єкті, згідно з проектною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та послуги та сплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Умовами договору передбачене надання послуг та робіт.

Пунктом 3.2 розділу 3 Договору передбачено, що вартість послуги становить 5% від вартості робіт, які виконуються, але не більше 1 320 000, 00 гривень, в тому числі ПДВ.

Вартість робіт за договором складається із вартості усіх етапів робіт, і погоджується сторонами шляхом підписання кошторисів на виконання відповідних обсягів робіт, які з моменту підписання стають додатками до Договору.

Крім того, умовами договору (пункт 5.3 розділу 5) передбачено, що Замовник здійснює оплату робіт у розмірах та в строки згідно з графіком фінансування етапів робіт, що узгоджуються та підписуються Сторонами та є додатками до Договору.

Так, Додатковою угодою № 10 від 03.07.2012 року було погоджено, що Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов'язання організувати виконання робіт по монтажу пароконденсатної системи та лінії подачі стислого повітря до технологічного обладнання на об'єкті.

Додатковою угодою було погоджено кошторис, графік виконання етапу робіт, графік фінансування робіт, та те, що етап робіт буде фактично виконуватись Субпідрядником, призначеним Замовником, а саме - ПП «Креатив-Буд».

Позивач зазначив, що вибір Субпідрядника здійснювався з тих підстав, що ПП «Креатив-Буд» протягом тривалого періоду здійснює належне виконання своїх договірних зобов'язань та неодноразово залучався для виконання будівельно-монтажних робіт, та/або власними силами чи з залученням третіх осіб.

03.07.2012 року було укладено Додаткову угоду № 14. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов'язання організувати виконання робіт по виконанню робіт по улаштування свай, демонтажу підлоги, додаткових робіт по каналу для збирання макулатури на об'єкті.

Додатковою угодою було погоджено кошторис, графік виконання етапу робіт, графік фінансування робіт, та те, що етап робіт буде фактично виконуватись Субпідрядником, призначеним Замовником, а саме - ПП «Креатив-Буд».

Виконання вказаних договірних зобов'язань за зазначеною додатковою угодою підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року; податковою накладною № 9 від 07.09.2012 року; податковою накладною № 24 від 21.09.2012 року на загальну суму 72 132, 74 гривень, в тому числі ПДВ 12 022, 12 гривень; податковою накладною № 55 від 30.09.2012 року на загальну суму 2 028 007, 82 гривень, в тому числі ПДВ 338 001, 30 гривень.

Крім того, 23.07.2012 року було укладено Додаткову угоду № 16. Відповідно до змісту вказаної додаткової угоди Замовник доручає, а Генпідрядник приймає на себе зобов'язання організувати виконання робіт по монтажу системи вентиляції та кондиціювання приміщень зарядних, компресорної, кабіни оператора на об'єкті.

Додатковою угодою було погоджено кошторис, графік виконання етапу робіт, графік фінансування робіт, та те, що етап робіт буде фактично виконуватись Субпідрядником, призначеним Замовником, а саме - ПП «Креатив-Буд».

Виконання вказаних договірних зобов'язань, саме за період вересень-жовтень 2012 року, за зазначеною додатковою угодою підтверджується Актом виконаних робіт за вересень 2012 року; податковою накладною № 6 від 07.09.2012 року на загальну суму 108 199, 10 гривень, в тому числі ПДВ у розмірі 18 033, 18 гривень.

З метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань, та з урахуванням умов, погоджених в додаткових угодах Сторонами, позивачем було укладено з ПП «Креатин-Буд» наступні договори:

- договір субпідряду № 3-0307/12-ДНП від 03.07.2012 року на зварювання та покраску труб, монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, кріплення трубопроводів з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник). Умовами договору, зокрема пункту 2.1 розділу 2 передбачено, що Субпідрядник до виконання договірних зобов'язань має право залучати третіх осіб. Загальна вартість договору становила 1 029 882, 00 гривень.

Додатками до договору погоджено договірну ціну на будівництво на об'єкті - Завод по виготовленню гофрокартону та гофротари по вулиці Гвардійській, 103, в місті Цюрупинську Херсонської області, погоджено локальний кошторис до договірної ціни; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису; графік виконання робіт; графік фінансування робіт, зокрема, перший платіж здійснюється протягом 5 днів з моменту підписання договору у розмірі 30 % від вартості договору, другий платіж через 20 днів з моменту підписання договору у розмірі 30 % від вартості договору, третій платіж через 41 день з моменту підписання Договору у розмірі 20 % від вартості Договору, через 5 днів з моменту підписання Акту виконаних робіт у розмірі 20 % відсотків вартості договору.

На виконання умов договору ПП «Креатив-Буд» на адресу ТОВ «ФМ-Стандарт» було видано податкову накладну № 3 від 11.09.2012 року на суму 295 516, 37 гривень, в тому числі ПДВ 48 919, 40 гривень. Вказана податкова накладна була видана на підставі фактичного перерахунку коштів, що підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. Оплата була здійснена в жовтні 2012 року.

- договір субпідряду № 1-2301/12-ДНП від 23.07.2012 року на виконання монтажних робіт з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник). Додатками до Договору погоджено договірну вартість робіт, кошторис, графік виконання робіт, графік фінансування робіт. Умовами договору, зокрема пунктом 2.1 розділу 2 передбачено, що Субпідрядник до виконання договірних зобов'язань має право залучати третіх осіб. Ціна договору складається з вартості робіт. Загальна вартість договору становить 379 646, 00 гривень, в тому числі ПДВ - 63 274, 33 гривень.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною № 4 від 24.09.2012 року на суму 108 199, 11 гривень, в тому числі ПДВ 18 033, 19 гривень; податковою накладною № 9 від 27.09.2012 року на суму 72 132, 74 гривень, в тому числі ПДВ 12 022, 12 гривень, актом виконаних робіт за вересень 2012 року. Факт оплати підтверджується банківськими виписками.

- договір субпідряду № 8-0307/12-ДНП від 03.07.2012 року на виконання робіт по демонтажу підлоги та встановлення обладнання буронабивних свай з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник). Додатками до Договору погоджено договірну вартість робіт, кошторис, графік виконання робіт, графік фінансування робіт. Умовами договору, зокрема пункту 2.1 розділу 2, передбачено, що Субпідрядник до виконання договірних зобов'язань має право залучати третіх осіб. Ціна договору складається з вартості робіт. Загальна вартість договору становить 2 439 934, 28 гривень, в тому числі ПДВ - 406 655, 71 гривень.

На підтвердження вказаних договірних зобов'язань ПП «Креатив-Буд» ТОВ «ФМ-Стандарг» було видано податкову накладна № 10 від 30.09.2012 року на суму 585 583, 31 гривень в тому числі ПДВ 97 597, 22 гривень, та складено Акт виконаних робіт за вересень 2012 року з додатками. Оплата за виконані роботи була проведена в жовтні 2012 року, що підтверджується банківською випискою за жовтень 2012 року.

В свою чергу ПП «Креатив-Буд» 20.08.2012 року було укладено договір з ПП «Новатор» на виконання підрядних робіт по монтажу системи припливно-витяжної вентиляції приміщення компресорної заводу по виробництву гофротари та гофрокартону. Факт виконання договірних зобов'язань підтверджується підписаними актами виконаних робіт, належним чином оформленими податковими накладними, проведеними оплатами, тощо.

Також, ПП «Креатив-Буд» в процесі виконання договірних зобов'язань з ТОВ «ФМ-Стандарт» було додатково укладено договір підряду з ПП «Унісон Дизайн».

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами з додатками, додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками, виписками по рахункам тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що даною перевіркою позивача було встановлено, що ПП «Креатив-Буд» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами нікчемних угод у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ та формування валових витрат.

Згідно з частиною першою статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочин між позивачем та ПП «Креатив-Буд» спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ПП «Креатив-Буд», недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Креатив-Буд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами з додатками, додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками, виписками по рахункам тощо.

З приводу формування валових витрат, слід відмітити наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наданих позивачем документів не встановлено неправомірності віднесення до складу валових витрат по придбанню послуг з виконання будівельних робіт у ПП «Креатив-Буд» у загальній сумі 185 400, 52 гривень.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Допитаний в якості свідка директор ПП «Креатив-Буд» ОСОБА_1 пояснив, що усі фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Креатив-Буд» відбувалися згідно чинного законодавства, усі документи фінансово-господарської діяльності підписувалися уповноваженими особами та реальність виконання правочинів відповідає дійсності. Щодо висновків податкового органу заперечував.

Також свідок зазначив, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2013 року було задоволено позов ПП «Креатив-Буд» та визнано протиправним та скасовано Рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС № 469/15238 від 03.12.2012 року про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Креатив-Буд» (на даний час рішення не набрало законної сили).

Свідок вказав, що підприємство є діючим і на даний час, здійснює господарську діяльність відповідно до вимог податкового законодавства, а доводи податкового органу є надуманими та безпідставними. На час правовідносин з позивач мав Ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції Серії АГ № 573389 від 08.02.2011 року. Строк дії Ліцензії по 08.02.2014 року.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо отримання послуг. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ПП «Креатив-Буд».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ПП «Креатив-Буд» послуг з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Слід відмітити, окрім виконання замовлення для ТОВ «Дунапак-Україна», під час виконання зобов'язань за договорами підряду між ТОВ «ФМ-Стандарт» та ПП «Креатив-Буд», останнім були придбанні ряд матеріалів, які в подальшому були використані під час виконання договірних зобов'язань. Зазначене підтверджується наступним:

- договір купівлі-продажу товарів № 290 від 11.09.2012 року між ДП «Сантехкомплект» місто Харків ПрАТ «Сантехкомплект» (Продавець) та ПП «Креатив-Буд» (Покупець).

Щодо посилання податкового органу на Акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва ДПС, як на доказ відсутності господарських операцій суд зазначає наступне.

В Акті ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Креатив-Буд» від 03.12.2012 року № 1089/3/22-80-35725634 зазначається про неможливість фактичного здійснення ПП «Креатив-Буд» господарських операцій через відсутність за місцем реєстрації, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Проте дані твердження податкового органу ніякими доказами не підтверджено, оскільки фактично ґрунтуються на інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних системах ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.

Викладені в Акті перевірки висновки відповідача спростовуються наступним. Про наявність трудових ресурсів свідчить звітність 1 ДФ за періоди: 3 квартал 2011 року, 1 квартал 2012 року, 2 квартал 2012 року, 3 квартал 2012 року.

Наявність реального постачання/придбання послуг свідчать ряд укладених договорів, зокрема договір № 1607/12-1 від 16.03.2012 року між ПП «Креатив-Буд» та ПП «Унісон Дизайн»; Договір № 20/08-12 від 20.08.2012 року між ПП «Креатив-Буд» та ПП «Новатор».

Належне відображення в податковій звітності свідчать податкові декларації за весь період діяльності ПП «Креатин-Буд» в тому числі за вересень 2012 року.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ПП «Креатив-Буд» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Креатив-Буд», суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії видаткових накладних та податкових накладних, отриманих від контрагента, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані послуги.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат за відповідні періоди, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт надання позивачеві послуг документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Відтак, висновки податкового органу про завищення валових витрат та заниження податку на додану вартість, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними, є безпідставними.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такі контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, правочини є нікчемними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 53, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 15.01.2013 року № 0000742220 та від 15.01.2013 року № 0000752220.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» понесені ним судові витрати в розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.