Ухвала

від 12.12.2013 по справі 810/2483/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2483/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМ-Стандарт» до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено перевірку позивача, а саме щодо документального підтвердження господарських відносин із ПП «Креатив-Буд» їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2012 року».

За результатами перевірки складено Акт від 20.12.2012 року № 617/22-2/34536238, на підставі якого були винесені податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0000742220 за платежем по податку на прибуток на суму грошового зобов'язання - 185 400, 52 грн., та № 0000752220 за платежем по ПДВ на суму грошового зобов'язання 176 571, 92 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ФМ-Стандарт» здійснює діяльність у сфері організації будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші роботи із завершення будівництва, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. Наявність права здійснювати будівельно-монтажні роботи підтверджується Ліцензією Державної архітектурно-будівельної інспекції Серії АВ № 557843 від 23.11.2010 року (строк дії до 23.11.2013 року).

У зв'язку з чим, 11.04.2012 року між ТОВ «Дунапак-Україна» (Замовник) та ТОВ «ФМ-Стандарт» (Генпідрядник) було укладено Договір генерального підряду № 11/04/12.

Згідно умов договору Замовник доручає, а Генпідрядник зобов'язується надавати послуги, а також власними та/чи залученими силами і засобами, відповідно до умов Договору, виконати роботи на об'єкті, згідно з проектною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та послуги та сплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Крім того, між позивачем та його контрагентом було укладено ряд додаткових угод, зокрема угода №10 від 03.07.2012 року, відповідно до якої сторонами було погоджено кошторис, графік виконання етапу робіт, графік фінансування робіт, та те, що етап робіт буде фактично виконуватись Субпідрядником, призначеним Замовником, а саме - ПП «Креатив-Буд».

Виконання вказаних договірних зобов'язань за зазначеною додатковою угодою підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року; податковою накладною № 9 від 07.09.2012 року; податковою накладною № 24 від 21.09.2012 року на загальну суму 72 132, 74 гривень, в тому числі ПДВ 12 022, 12 гривень; податковою накладною № 55 від 30.09.2012 року на загальну суму 2 028 007, 82 гривень, в тому числі ПДВ 338 001, 30 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою виконання взятих на себе договірних зобов'язань, та з урахуванням умов, погоджених в додаткових угодах, позивачем було укладено з ПП «Креатин-Буд» наступні договори: договір субпідряду № 3-0307/12-ДНП від 03.07.2012 року на зварювання та покраску труб, монтаж обладнання, пусконалагоджувальні роботи, кріплення трубопроводів з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник); договір субпідряду № 1-2301/12-ДНП від 23.07.2012 року на виконання монтажних робіт з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник); договір субпідряду № 8-0307/12-ДНП від 03.07.2012 року на виконання робіт по демонтажу підлоги та встановлення обладнання буронабивних свай з ПП «Креатив-Буд» (Субпідрядник)

Виконання умов вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договорами з додатками, додатковими угодами, актами приймання-передачі виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, видатковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдовими відомостями, банківськими виписками, виписками по рахункам тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, які саме послуги було надано та за якою ціною.

Зазначені операції були належним чином відображені у даних бухгалтерського та податкового обліку Підприємства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, враховуючи наведені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем всупереч нормам чинного законодавства, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, виходячи з реальності укладених правочинів, а отже, доводи апелянта про заниження податку на подану вартість і податку на прибуток підприємств і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.