Постанова

від 20.06.2013 по справі 825/1852/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/1852/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Смірнової О.Є.,

за участю секретаря Прокіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж - 604» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

14.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж - 604» (далі - ТОВ «Спецмонтаж - 604») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові) та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 22.02.2013 року № 0001112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 9362,00 грн. за основним платежем та 4681,00 грн. за штрафними санкціями, та від 22.02.2013 року № 000112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10767,00 грн. за основним платежем.

Свої вимоги представник позивача мотивує тим, що ТОВ «Спецмонтаж - 604» у вересні 2011 року та грудні 2011 року мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Промелектро - 75» з приводу поставки піску та щебня відповідно до договорів від 15.09.2011 року № 11/11 та від 01.12.2011 року № 14/11. Сума коштів, сплачених позивачем за отриманий товар, віднесена ним до складу валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, а саме: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, рахунком-фактурою, випискою по рахунку тощо. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Отриманий позивачем товар був використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено вартість придбаного товару до складу валових витрат. Всі операції по договорам належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 06.02.2013 року № 345/22/30731774, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецмонтаж - 604» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в податковій звітності з ПДВ за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-стандарт» та за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Промелектро - 75» та з податку на прибуток за відповідні періоди по операціях із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 345/22/30731774. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10767,00 грн.; п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 22.02.2013 року № 0001112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 9362,00 грн. за основним платежем та 4681,00 грн. за штрафними санкціями, та від 22.02.2013 року № 000112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10767,00 грн. за основним платежем. Також податковий орган посилається на акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 26.09.2012 року № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, яким встановлено відсутність ТОВ «Проммаст-стандарт» за юридичною адресою, відсутність нерухомого майна, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, наслідком діяльності ТОВ «Проммаст-стандарт» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь контрагентів. Крім того, податковий орган посилається на кримінальну справу № 80-0263, порушену 19.01.2012 року СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС за фактом фіктивності підприємства невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Проммаст-стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяну велику матеріальну шкоду державі за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Також представник відповідача посилається на акт Яготинської МДПІ від 20.01.2012 року № 5/2300/36098229 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промелектро - 75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року, яким не встановлено місцезнаходження ТОВ «Промелектро - 75», встановлено відсутність нерухомого майна, умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків. Тому представник відповідача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.

ТОВ «Спецмонтаж - 604» (ідентифікаційний код-30731774) зареєстровано в якості юридичної особи 20.01.2000 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 66 т. 1).

Працівниками ДПІ у м. Чернігові на підставі направлення від 31.01.2013 року № 443, відповідно до наказу від 31.01.2012 року № 432, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Спецмонтаж - 604» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в податковій звітності з ПДВ за вересень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Проммаст-стандарт» та за грудень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Промелектро - 75» та з податку на прибуток за відповідні періоди по операціях із зазначеними контрагентами, за результатами якої складено акт від 06.02.2013 року № 345/22/30731774 (а.с. 11-28 т. 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме:

- п. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 10767,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9362,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення від 12.02.2013 року № 3/02 (а.с. 29 т. 1).

ДПІ у м. Чернігові надано відповідь на заперечення від 19.02.2013 року № 2818/10/22-509, в якій залишено без змін висновки податкового органу (а.с. 30 т. 1).

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.02.2013 року № 0001112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 9362,00 грн. за основним платежем та 4681,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 10 т. 1);

- від 22.02.2013 року № 000112200, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 10767,00 грн. за основним платежем (а.с. 9 т. 1).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте вони були залишені без змін, а скарги позивача без задоволення (а.с. 31-42 т. 1).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ТОВ «Спецмонотаж - 604» є електромонтажні роботи та інші будівельно-монтажні роботи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 21.05.2013 року та довідкою з ЄДРПОУ АА № 818260 (а.с. 64,65 т. 1).

На виконання своєї господарської діяльності позивач має ліцензію інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області серії АГ № 574387 (а.с. 67 т. 1)

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між АЕК «Київенерго» та ТОВ «Спецмонотаж - 604» укладено договір від 14.02.2011 року № 294/КМ-47-11 про закупівлю послуг за державні кошти (а.с. 78-85 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Спецмонотаж - 604» зобов'язується у 2011 році надати послуги АЕК «Київенерго» (ремонтні роботи пошкоджених кабельних ліній 0,4-10кВ із заміною дефектних ділянок у Центральному районі філіалу «Кабельні мережі «Київенерго»), а АЕК «Київенерго» прийняти та оплатити їх.

В пункті 6.3.11 договору від 14.02.2011 року № 294/КМ-47-11 вказано, що одним із зобов'язань ТОВ «Спецмонотаж - 604» є: після виконання ремонту виконати всі роботи для підготовки до асфальтування (обрізування країв асфальтобетонного покриття, засипання траншеї піском та щебенем) (а.с. 81 т. 1).

На виконання вказаного договору ТОВ «Спецмонотаж - 604» у вересні 2011 року та грудні 2011 року мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Промелектро - 75» з приводу поставки піску та щебня відповідно до договорів від 15.09.2011 року № 11/11 та від 01.12.2011 року № 14/11.

По-перше, ТОВ «Спецмонотаж - 604» з ТОВ «Проммаст-стандарт» укладено договір поставки від 15.09.2011 року № 11/11 (а.с. 43-45 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Проммаст-стандарт» зобов'язується поставити пісок та щебінь, а ТОВ «Спецмонотаж - 604» прийняти та оплатити продукцію.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Проммаст-стандарт» згідно видаткової накладної № 290903 від 29.09.2011 року поставлено ТОВ «Спецмонотаж-604» товарів (щебінь фракція 40-70 та пісок) на загальну суму 25150,92 грн., в т.ч. ПДВ 4191,82 грн. (а.с. 47 т. 1).

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: рахунком-фактурою від 29.09.2011 року № 290903, видатковою накладною № 290903 від 29.09.2011 року, податковою накладною від 29.09.2011 року № 224, випискою по рахунку (а.с. 46-49 т. 1).

По-друге, ТОВ «Спецмонотаж - 604» з ТОВ «Промелектро - 75» укладено договір поставки від 01.12.2011 року № 14/11 (а.с. 50-52 т. 1).

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Промелектро - 75» зобов'язується поставити пісок та щебінь, а ТОВ «Спецмонотаж - 604» прийняти та оплатити продукцію.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Промелектро-75» згідно видаткової накладної № 021204 від 02.12.011 року поставлено ТОВ «Спецмонотаж-604» товарів (щебінь фракція 40-70 та пісок) на загальну суму 31022,40 грн., в т.ч. ПДВ 5170,40 грн. (а.с. 53 т. 1).

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковою накладною № 021204 від 02.12.2011 року, податковою накладною від 02.12.2011 року № 34 (а.с. 53-54 т. 1).

Поставка товарів здійснювалась шляхом самовивозу покупцем продукції. ТОВ «Спецмонтаж-604» мало відповідні технологічні можливості для здійснення даних операцій. На балансі позивача з січня 2005 року перебуває вантажний автомобіль ГАЗ 66 реєстраційний номер № СВ 5 824А А, яким і здійснювався самовивіз даних товарів, що підтверджується довідкою № 59 від 30.50.2013 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 104-110 т. 1).

Також реальність виконання вказаних договорів підтверджується звітами про рух матеріальних цінностей ТОВ «Спецмонтаж-604» за вересень 2011 року та грудень 2011 року (а.с. 70-75 т. 1).

Враховуючи те, що товари (щебінь фракції 40-70 та пісок), які поставлялись за вищевказаними договорами поставки, призначались для подальшого використання в господарській діяльності ТОВ «Спецмонтаж-604», а саме для використання останнім під час виконання робіт по ремонту пошкоджених кабельних ліній 0,4-10кВ із заміною дефектних ділянок для АЕК «Київенерго», товари доставлялись позивачем безпосередньо на об'єкт замовника АЕК «Київенерго» (м. Київ, пров. Печерський, 5), що підтверджується відповідними подорожніми листами вантажного автомобіля за вересень 2011 року та грудень 2011 року та актами списання (а.с. 111-132 т. 1).

Доказами використання товарів в господарській діяльності позивача є підписані між ТОВ «Спецмонтаж-604» та АЕК «Київенерго» в рамках виконання договору № 294/КМ-47- 11 від 14.02.2011 року довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (типова форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-2в) за вересень 2011 року та грудень 2011 року, видаткові накладні, матеріальний звіт за грудень 2011 року (а.с. 68-69, 76-77, 133-250 т. 1, а.с. 1-252 т. 2, а.с. 1-177 т. 3).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, норми Податкового кодексу України в якості підстави для не включення до складу валових витрат передбачають тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, передбачених законодавством.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладені з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочинів недійсними та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ТОВ «Проммаст-стандарт» та ТОВ «Промелектро - 75» податковий орган посилається на:

- акт Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС від 26.09.2012 року № 252/22-1/37563531 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення показників ПДВ в обліку ТОВ «Проммаст-стандарт» з підприємствами-покупцями та постачальниками за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року, яким встановлено відсутність ТОВ «Проммаст-стандарт» за юридичною адресою, відсутність нерухомого майна, відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, наслідком діяльності ТОВ «Проммаст-стандарт» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на користь контрагентів;

- акт Яготинської МДПІ від 20.01.2012 року № 5/2300/36098229 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Промелектро - 75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року, яким не встановлено місцезнаходження ТОВ «Промелектро - 75», встановлено відсутність нерухомого майна, умов, необхідних для здійснення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вбачається умисел на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб та ухилення від сплати податків.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки (довідку) іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Крім того, податковий орган посилається на кримінальну справу № 80-0263, порушену 19.01.2012 року СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС за фактом фіктивності підприємства невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Проммаст-стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяну велику матеріальну шкоду державі за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Для з'ясування вказаних обставин судом зроблено запит до начальника ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо надання відомостей про стан кримінальної справи № 80-0263 (а.с. 60 т. 1).

На вказаний запит від начальника ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшла відповідь від 07.06.2013 року № 1258/07-10/09, в якій зазначено, що надати детальну інформацію та копії процесуальних документів по кримінальній справі № 80-0263 не має можливості, оскільки 08.05.2012 року зазначену кримінальну справу для подальшого розслідування направлено до Головного слідчого управління ДПС України (а.с. 98-99 т. 1).

Жодної іншої інформації про кримінальну справу № 80-0263 та в обґрунтування правової позиції щодо факту фіктивності підприємства невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ «Проммаст-стандарт» з метою прикриття незаконної діяльності податковим органом надано не було.

Також податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів позивача з контрагентами.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків ДПІ у м. Чернігові жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних, яка міститься на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/reestr) та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.05.2013 року (а.с. 178-183 т. 3):

- ТОВ «Проммаст-стандарт» (код ЄДРПОУ-37563531), індивідуальний податковий номер - 375635310287, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100332481, дата анулювання свідоцтва - 05.12.2011 року;

- ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ-36098229), індивідуальний податковий номер - 360982210259, номер свiдоцтва платника ПДВ - 100342625, дата анулювання свідоцтва - 19.01.2012 року.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договорів чи відсутності у них статусу платників ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини позивача з контрагентами укладені позивачем з метою отримання товару, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що ТОВ «Спецмонтаж-604» має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені (а.с. 48,54 т. 1).

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вищий адміністративний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0001122200 та від 22.02.2013 року № 000111220 прийняті ДПІ у м. Чернігові не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674 за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 248,10 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 248,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 30.04.2013 року № 2206 (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 248,10 грн. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 22.02.2013 року № 0001122200 та від 22.02.2013 року № 000111220.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж - 604» судовий збір в розмірі 248,10 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Смірнова