Рішення

від 20.06.2013 по справі 541/1063/13-ц

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1063/13-ц

Номер провадження 2/541/541/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 червня 2013 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Гриб М.В.

при секретарі - Непокупній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород-курортсервіс" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа, не заявляючи самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2,-

В С Т А Н О В И В :

17.04.2013 року позивачка ОСОБА_1 звернулась в Миргородський міськрайонний суд із зазначеним позовом.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що з 03.06.2010 року вона працювала в ТОВ "Миргород-курортсервіс" на посаді генерального директора. 03.12.2012 року вона була звільнена із згаданої посади за згодою сторін на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України. Однак в порушення трудового законодавства відповідач не провів з нею розрахунку по заробітній платі та не виплатив компенсації за невикористану відпустку і не видав трудової книжки ні в день звільнення, ні на наступний день, чим позбавив її можливості працевлаштуватися. Оскільки розрахунок відповідача з нею та трудова книжка була відправлена їй відповідачем лише 17.01.2013 року, то позивачка просила стягнути з відповідача на її користь за час затримки розрахунку при звільненні та за час затримки видачі трудової книжки, з 03.12.2012 року по 17.01.2013 року, її середній заробіток, що складає 3688,65 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги в повному об'ємі.

Представник відповідача, Дубина І.Б. в судовому засіданні позов визнала лише частково, пояснивши, що розрахунок по заробітній платі і компенсацію за невикористану відпустку позивачці було нараховано товариством лише 10.12.2012 року, оскільки в товаристві на час звільнення позивачки не було бухгалтера. Однак розрахунок та трудова книжка не була видана позивачці з тих підстав, що вона не з'являлась до адміністрації за їх отриманням.

Третя особа, не заявляюча самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, в судовому засіданні вважав позов не підлягаючим задоволенню, посилаючись на те, що позивачка в день звільнення перебувала на посаді Генарального директора ТОВ "Миргород-курортсервіс" і сама повинна була провести розрахунок із собою та видати собі трудову книжку. З 4 грудня 2012 року він, як генеральний директор ТОВ "Миргород-курортсервіс", не міг вручити трудову книжку відповідачу та провести з нею повний розрахунок, оскільки позивачка за їх отриманням до адміністрації ТОВ "Миргород-курортсервіс" не з'являлась.

Судом встановлено, що 03.06.2010 року позивачка була прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргород-курортсервіс" на посаду генерального директора, що підтверджується витягом з її трудової книжки на а.с.13. та оглянутою в судовому засіданні оригіналом її трудової книжки.

Як пояснила позивачка в судовому засіданні і цього не заперечувала представник відповідача, контракт, як особлива форма трудового договору, між сторонами не укладався.

03.12.2012 року позивачка працювала на займаній посаді, фактично була присутньою на роботі і в цей же день була звільнена з роботи за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) на підставі протоколу №1 чергових загальних зборів учасників ТОВ "Миргород-курортсервіс" від 28.11.2012 року(а.с.13, 39-44), що також не оспорювалося сторонами в судовому засіданні (а.с.13).

Остаточний розрахунок відповідача із позивачкою було проведено 17.01.2013 року і цього ж дня їй було відправлено поштовою кореспонденцією трудову книжку, що підтверджується листом на а.с.6 та копією опису вкладень в цінний лист на а.с.8. Вказаних обставнин не заперечували в судовому засіданні ні представник відповідача, ні 3-я особа.

Згідно ст.47 ч.1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 ч.1 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.4 ст.235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Доказів про працевлаштування позивачки ОСОБА_1 в цей період, з 04.12.2012 по 17.01.2013 року, відповідачем не надано.

Враховуючи, що обов'язок довести відсутність вини в затримці видачі трудової книжки та затримці розрахунку при звільненні лежить саме на відповідачу і належних та допустимих доказів, які б спростовували його вину, ним суду не надано, суд вважає , що відповідачем не доведений факт відсутності вини в несвоєчасній видачі трудової книжки та проведені розрахунку з позивачкою в строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Отже саме з вини відповідача з позивачкою не було проведено остаточний розрахунок в день її звільнення та їй не була видана її трудова книжка.

Посилання третьої особи ОСОБА_2 на те, що відповідачка сама повинна була провести із собою розрахунок та видати собі трудову книжку, суд не може взяти до уваги, оскільки вона як працівник перебувала в трудових відносинах із відповідачем відповідно двохстороннього трудового договору і за змістом ст.ст. 21, 47 КЗпПУ обов'язок вручити звільненому працівникові трудову книжку та провести з працівником повний розрахунок в строки, визначені ст. 116 КЗпП України, лежить на власникові, або уповноваженому ним органу, як стороні в трудовому договорі. До того ж, як вбачається із протоколу №1 від 28.11.2012 року (а.с. 39-44), на день звільнення позивачки з роботи, Генеральним директором ТОВ "Миргород-курортсервіс" вже було призначено ОСОБА_2 (третю особу по справі), який на зазначену дату фактично приступив до виконання обов'язків Генерального директора, на що вказує запис в трудовій книжці позивачки про її звільнення від 03.12.2012 року, який виконано особисто Генеральним директором ОСОБА_2 Крім цього, на дату звільнення позивачки з роботи, останньою були передані всі документи і матеріальні цінності (в тому числі і трудову книжку позивачки та фінансові документи товариства (а.с.52,54-57)), новопризначеному Генеральному директору ОСОБА_2, що підтверджується копіями актів на а.с.52-62. До того ж, згідно загальних положень цивільного законодавства (ст. 238 ч.3 ЦК України) позивачка, як представник ТОВ "Миргород-курортсервіс", не мала права діяти від імені останнього в своїх інтересах.

Суд критично ставиться і до посилань представника відповідача про те, що позивачка не з'являлась в адміністрацію відповідача для отримання розрахунку та трудової книжки, оскільки ним не заперечувалось в судовому засіданні, що в останній день своєї роботи позивачка знаходилася на робочому місці та і після звільнення вона не повідомлялася поштовим повідомленням про необхідність отримання трудової книжки в порядку, встановленому п.4.2 "Інструкці про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом міністерства праці України, міністерства юстиції України, міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110.

Крім цього, свідок ОСОБА_4, яка працює головним бухгалтером ТОВ "Миргород-курортсервіс", на спростування пояснень представника відповідача і 3-ї особи, в судовому засіданні підтвердила, що позивачка декілька разів приходила в адміністрацію товариства безпосередньо після її офіційного звільнення і зокрема вона приходила 4 та 6 грудня 2012 року. Однак розрахунок по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку було нараховано їй лише 10 грудня 2012 року згідно платіжної відомості №34 від 10.12.2012 року. (а.с.70).

За наведених обставин, згідно з ч.4 ст.235 КЗпП, ч.1 ст.117 КЗпПУ на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки за період з 04.12.2012 року по 17.01.2013 року включно - 45 днів.

Середньоденний заробіток позивачки на день звільнення становив 81 грн.97 коп. (а.с.5). Зазначений розмір сторонами не оспорюється. За таких обставин стягненню на користь позивачки підлягає 3688,65 грн. (із розрахунку: 45х81,97=3688,66).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212, 215, 223 ЦПК України, ст.ст. 47, 116,117, 235 КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород-курортсервіс" (ідентифікаційний код 35025741, юридична адреса: 37600 Полтавська область м. Миргород вул. Незалежності,19) на користь ОСОБА_1 в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку та час вимушеного прогулу -3688 (три тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 65 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород-курортсервіс" (ідентифікаційний код 35025741, юридична адреса: 37600 Полтавська область м. Миргород вул. Незалежності,19) на користь держави судовий збір в сумі 229 грн 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М. В. Гриб