Рішення

від 27.05.2013 по справі 921/315/13-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2013 р.Справа № 921/315/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Виробничо - комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049

до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000

про cтягнення заборгованості в сумі 32 160 грн. - основного боргу, 2 378 грн. 99 коп. - пені та 18 грн. 68 коп. - проценти річних.

За участю представників сторін:

позивача : не з'явився

відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Виробничо - комерційне підприємство "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ звернувся до господарського суду з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000 про cтягнення заборгованості в сумі 32 160 грн. - основного боргу, 2 378 грн. 99 коп. - пені та 18 грн. 68 коп. - проценти річних.

Позов обґрунтовується належним чином завіреними копіями: договору оренди від 01.05.2012р.; Додаткової угоди №1 від 21.05.20132р. до Договору оренди; Акту №ОУ-0000009 від 31.05.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг); Акту прийому-передачі об'єкта оренди від 01.05.2012р.; Статуту ВКП "Військовий мисливець"; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 28.03.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.04.2013 р. о 14 год. 40 хв.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 29.04.2013р. на 14 год. 50 хв., на 21.05.2013р. на 15 год. 00 хв. та на 27.05.2013р. на 15 год. 20 хв., у зв'язку з неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, проте в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав повною мірою.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст.64,77 ГПК України, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду про порушення та відкладення розгляду справи.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представників сторін за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Із змісту ст.ст. 1,2 ГПК України правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 01 травня 2012р. між Виробничо - комерційним підприємством "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ (далі по тексту також - Орендодавець, позивач ) та Дочірнім підприємством "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000 (далі по тексту також - Орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна №1 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Орендодавець передав у тимчасове платне користування Орендарю приміщення площею 240 м? та стоянку для автомашин площею 120 м? (далі по тексту - Об'єкт оренди), що розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Гурівщина, вул. Лісова, б.2/2.

Пунктом 1.2. визначено, що Об'єкт оренди буде використовуватися Орендарем за цільовим призначенням приміщень площею 240 м.кв. для забезпечення потреб Орендаря та приміщення для зберігання інструментів, матеріалів та стоянка автомашини площею 120 м.кв.

Згідно п.п. 2.1. Договору передача об'єкту оренди Орендодавцем, прийняття його Орендарем та повернення його при припиненні, або достроковому розірванні Договору оформляється Актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною договору.

Загальна вартість орендної плати становить 32160,00 грн. в т.ч. ПДВ - 20% в місяць.(п.3.1. Договору).

Відповідно до п.п.3.2.-3.3. Договору нарахування орендної плати (платний період оренди) починається з дня фактичної передачі Орендарю у строкове користування Об'єкту оренди, та припиняється з моменту повернення Об'єкту оренди Орендодавцю, прийом-передача якого здійснюється на підставі Актів прийому-передачі в порядку, передбаченому п.п.2.1.-2.2. даного Договору. Орендна плата перераховується Орендарем один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі Об'єкту оренди Орендареві по Акту прийому-передачі, до 5 числа місяця, за який вноситься оплата.

Згідно умов договору (п.4.3.2.), Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та у повному обсязі вносити платежі, передбачені ст.3 цього Договору.

Сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31 травня 2012 року (п.5.1. Договору).

З матеріалів справи випливає, що між сторонами виникло господарське зобов'язання, а спір виник внаслідок неналежного виконання умов договору №1 укладеного щодо оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить Орендодавцю на праві власності: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с.Гурівщина, вул. Лісова,б.2/2.

Враховуючи зазначене, слід вважати, що між сторонами виникли правовідносини пов'язані з орендою (наймом), які регулюються положеннями глави 58 ЦК України та параграфом 5 глави 38 ГК України.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

І змісту ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (не споживна річ).

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи він свої зобов'язання за Договором виконав належним чином а саме передав за актом прийому-передачі об'єкт оренди у користування відповідачу 01.05.2012р. Вказаний акт підписаний представниками сторін (директорами) та завірений печатками юридичних осіб.

Також, в подальшому між сторонами підписано Акт №ОУ-0000009 від 31.05.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), який свідчить про те, що Орендодавець в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором.

Враховуючи зазначене, зокрема умови укладеного Договору, суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов'язок, здійснити платіж з орендної плати за травень 2012р. до 05.05.2012р. за Договором на користь позивача.

Проте, як стверджує позивач та вказане підтверджено ним належними доказами, відповідач, як орендар не виконав своїх зобов'язань перед позивачем, як орендодавцем за вказаним договором оренди в частині сплати орендної плати за час користування орендованим майном, що і стало підставою для звернення з позовом у суд.

Слід зазначити, що факт наявності заборгованості підтверджено і відповідачем шляхом підписання ним акту звірки від 29.04.2013р. згідно якого станом на 29.04.2013р. за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 32160,00грн. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та завірено їх печатками без зауважень та застережень.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, на надіслану позивачем на адресу відповідача претензію вих.№22 від 01.10.2012р. про сплату заборгованості, ДП "Тернопільський облавтодор" листом надав відповідь, в якій відповідач пояснюючи неможливість погашення заборгованості посилався на те, що ДП "Тернопільський облавтодор" є державним підприємством, яке здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг державного та місцевого значення, мостів, інших споруд, елементів обстановки доріг, виконує відповідні державні програми. Фінансування цієї діяльності здійснює Служба автомобільних доріг у Тернопільській області. Станом на 05.11.2012р. залишаються неприйнятими роботи на суму 29354000,00грн. через відсутність лімітів і не оплачені Службою автомобільних доріг у Тернопільської області, інших грошових надходжень не очікується. В той же час, ДП "Тернопільський облавтодор" має сплатити єдиний внесок - 2295900,00 грн., прибутковий з громадян - 918800,00 грн., виплатити заробітну плату - 5108800,00 грн., податок на прибуток - 350000,00 грн., сплатити ПДВ в сумі 1500000,00 грн. та земельний податок - 32000,00 грн. Також, повідомив, що виконавчою службою заблоковано всі рахунки облавтодору, що паралізує повністю будь-який рух коштів.

Оцінивши вказаний лист відповідача, суд має за необхідне зазначити, що недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є дією непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, внаслідок якої боржник може бути звільнений від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (п. 2 Оглядового листа ВГСУ від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013).

Також, із змісту ч. 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами , зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника , відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Із змісту статті 19 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази, суд вважає, доведеним позивачем той факт, що Орендар, станом на час розгляду справи, визначену Договором орендну плату в розмірі 32 160,00 грн. в т.ч. ПДВ., своєчасно не сплатив у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 4 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає зазначену позивачем суму основного боргу у розмірі 32160,00 грн. правомірно заявленою та документально обґрунтованою. При цьому, доказів протилежного з боку відповідача суду не надано.

А тому, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що відповідач в судові засідання не з'явився, станом на день розгляду справи, суму заборгованості не погасив (належних доказів протилежного не представлено), у зв'язку з чим суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку і згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Виробничо - комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль - 32160,00 грн. заборгованості по орендній платі.

Щодо стягнення процентів річних, то судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Із змісту статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем належними доказами підтверджено допущене відповідачем прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України.

При цьому право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних, встановлених ст. 625 ЦК України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Можливість нарахування 3% річних законодавець пов'язує з протиправною поведінкою відповідача, з фактом порушення грошового зобов'язання. Головним для визначення правової природи даної міри відповідальності є вказівка на невиконання грошового зобов'язання. При цьому, норми чинного законодавства не вимагають обов'язкового встановлення у договорі додаткового застереження щодо можливості застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Також, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720).

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що Орендар, який порушив строки виконання грошового зобов'язання, на вимогу Орендодавця зобов'язаний сплатити 0,1% річних від простроченої суми.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині нарахування 0,1% річних за період прострочення з 06.05.2012р. по 03.12.2012р., суд вважає, що нараховані 18 грн. 68 коп. - 0,1% річних за період прострочення підлягають до задоволення, як такі, що заявлені та обраховані із врахуванням умов Договору, зокрема, в частині строку сплати заборгованості.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до укладеного Договору, а саме пункту п.7.2. Договору №1 від 01.05.2012р., сторони погодили, що на заборгованість Орендаря по орендній платі за Договором нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Згідно п.3.3. укладеного Договору сторони обумовили, що орендна плата вноситься Орендарем в безготівковому порядку один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі Об'єкту оренди Орендареві по Акту-передачі, до 05 числа місяця, за який вноситься плата.

Враховуючи те, що Відповідач орендну плату повинен був оплатити до 05.05.2012р., позивачем нарахована пеня за період з 06.05.2012р. по 01.11.2012р., в розмірі подвійної облікової ставки у сумі 2378,99 грн.

Проте, суд провівши власний розрахунок пені за вказаний період, вважає правомірно заявленою та такою, що підлягає до задоволення пеню нараховану за вказаний період з 06.05.2012р. по 01.11.2012р. в розмірі 2372 грн. 46 коп.

Таким чином, такою що правомірно нарахована та підлягає до стягнення є пеня в розмірі 2372 грн. 46 коп. В частині заявлених до стягнення 6 грн. 53 коп. пені, суд в позові відмовляє, як помилково нарахованих.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви 27.03.2013р.).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що спір в справі виник з вини відповідача у зв'язку з неналежним виконанням ним умов Договору №1 від 01.05.2012р., керуючись правом наданим суду ч. 2 ст. 49 ГПК України, суд судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп. покладає на відповідача у справі, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України та він підлягає до стягнення в користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46000 (ідентифікаційний код 31995099) на користь Виробничо - комерційного підприємства "Військовий мисливець" Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, просп. Повітрофлотський, 1, м. Київ, 03049 (ідентифікаційний код 23536134): 32160 (тридцять дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу , 2372 (дві тисячі триста сімдесят дві) грн. 46 коп. пені, 18 (вісімнадцять) грн. 68 коп. 0,1% річних, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. В частині стягнення 6 грн. 53 коп. пені, в позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 10.06.2013р.

Суддя В.Л. Гевко