Ухвала

від 18.06.2013 по справі 23/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.13 р. Справа№ 23/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О. розглянув матеріали скарги ВАТ „Управління Механізації № 1", м. Львів на дії Державного виконавця Мироненко В.В. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів, у справі № 23/15 за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Управління механізації № 1", м. Львів, до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Завод комунального транспорту", м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів, про витребування з незаконного володіння б/крана марки КБ-160, заводський № 1488.

За участю представників :

Від скаржника : Бойко С.М. - директор,

Від боржника : не з'явився,

Від третьої особи : не з'явився,

Від Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області : Мироненко В.В. - державний виконавець,

Суть спору: ВАТ „Управління Механізації № 1", м. Львів звернулось до господарського суду Львівської області з скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів у справі № 23/15 за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Управління механізації № 1", м. Львів до відповідача : ЗАТ „Завод комунального транспорту", м. Львів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної податкової інспекції у м. Львові, м. Львів про витребування з незаконного володіння б/крана марки КБ-160 , заводський № 1488. У скарзі скаржник просить скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 23.04.2013 р. як таку, що винесена незаконно та передчасно, зобов»язати державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області вжити реальних заходів, в межах повноважень, наданих Законом, по примусовому виконанню рішення суду у справі № 23/15 від 22.05.2009 р.

Представник ВАТ „Управління Механізації № 1" в судовому засіданні вимоги скарги підтримав повністю.

Представник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області проти скарги заперечив, посилаючись на норми ст.ст. 75, 87 Закону України «Про виконавче провадження».

ЗАТ „Завод комунального транспорту" та Державна податкова інспекція у м. Львові явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили, вимог ухвал суду не виконали, явки представників у засідання суду не забезпечили.

Розгляд скарги відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду від 28.05.2013 р. та 05.06.2013 р.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення учасників виконавчого провадження, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Крім цього, відповідно до вимог ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження» Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Нормами ст.ст. 52, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, у разі присудження стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державний виконавець вилучає ці предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що має бути переданий стягувачу в натурі, державний виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження. У разі письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, державний виконавець повертає зазначені предмети боржникові під розписку і виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому внесений стягувачем авансовий внесок поверненню не підлягає. що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, орган Державної виконавчої служби при винесенні спірної постанови порушив вищенаведені вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та не вчинив дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», зокрема дій, передбачених ст.ст. 52, 57, 61 згаданого Закону. Постанова про накладення державним виконавцем арешту на спірне майно, докази складання акту опису майна та докази вчинення державним виконавцем дій з вилучення баштового крана у боржника, або ж письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, у матеріалах справи відсутні та органом державної виконавчої служби суду не подані.

Таким чином, посилання органу державної виконавчої служби на ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка стосується виконання рішень, за якими боржник зобов»язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, необґрунтовані. Рішенням господарського суду Львівської області від 23.04.2009 р. у справі № 23/15 зобов»язано відповідача передати позивачу баштовий кран. Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника визначено нормами глави 4 Закону України «Про виконавче провадження», порядок передачі стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, встановлено ст. 62 згаданого Закону, а не нормами глави 7 цього Закону, яка визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов»язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Вимога скаржника про зобов»язання державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Львівській області вжити реальних заходів, в межах повноважень, наданих Законом, по примусовому виконанню рішення суду у справі № 23/15 від 22.05.2009 р. задоволенню не підлягає, оскільки суд вправі зобов»язати орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. Докази того, що орган державної виконавчої служби після визнання недійсною постанови від 23.04.2013 р. ВП № 33222470 і надалі ухилятиметься від вчинення реальних заходів, в межах повноважень, наданих Законом, по примусовому виконанню рішення суду у справі № 23/15 від 22.05.2009 р. у матеріалах справи відсутні та скаржником суду не подані.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу Відкритого акціонерного товариства «Управління механізації № 1" задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову, винесену 23.04.2013 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 33222470 з примусового виконання: наказу, виданого 22.05.2009 господарським судом Львівської області у справі № 23/15 про зобов'язання Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту» передати баштовий кран марки КБ-160, заводський номер 1488 Відкритому акціонерному товариству «Управління механізації № 1».

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.